Постанова № 35423808, 15.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 808/4153/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсантехпідряд»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Запоріжсантехпідряд» у квітні 2013 року звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки за результатами якої складено Акт № 284/22-1109/33011475 від 20.11.2012 та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002752211 та № 0002742211 від 13 грудня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства та його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 1110 від 06.11.2012 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 06.11.2012 по 13.11.2012 було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Запоріжсантехпідряд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Техпромдеталь» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт № 284/22-1109/33011475 від 20.11.2012.

Перевіркою повноти визначення валових витрат при здійсненні фінансово-господарських відносин ТОВ «Запоріжсантехпідряд» з ПП «Техпромдеталь» встановлено їх завищення на суму 54034,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 13509,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2010 року у розмірі 13509,00 грн. Крім того перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ «Запоріжсантехпідряд» встановлено його завищення на суму 10807,00 грн. у зв'язку з включенням до його складу сум ПДВ сплачених в ціні послуг, отриманих від ПП «Техпромдеталь», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 10807,00 грн., в тому числі за липень 2010 року у розмірі 10807,00 грн.

В основу таких висновків ліг вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 1-1046/11 від 20.03.2012, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме в створенні ряду суб'єктів господарювання, серед яких, зокрема, і ПП «Техпромдеталь», з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Враховуючи висновки Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002742211 від 13 грудня 2012 року, яким ТОВ «Запоріжсантехпідряд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 13509,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3377,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002752211 від 13 грудня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 10807,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2701,75 грн.

Визнаючи протиправними дії відповідача по проведенню перевірки суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Запоріжсантехпідряд», адже останнім на запити ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області було надано всі необхідні документи та пояснення щодо взаємовідносин з ПП «Техпромдеталь».

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на приписи ст. 20 Податкового кодексу України, якою визначено, зокрема, право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок

Так, відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та у разу виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області, адже на податковий орган законом покладено обов'язок проведення перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податковим законодавством податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що надання платником податків пояснень та документів щодо взаємовідносин з певним контрагентом не позбавляє контролюючий орган права здійснити таку перевірку, у разі якщо вказані пояснення та документальні підтвердження не спростовують інформацію щодо можливого порушення платником податку податкового, валютного чи іншої законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій за угодами, укладеними між ТОВ «Запоріжсантехпідряд» та ПП «Техпромдеталь», підтверджується належними та достатніми первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, та зазначив, що придбані ТОВ «Запоріжсантехпідряд» ТМЦ були своєчасно оприбутковані, оплачені та в подальшому реалізовані третім особам, що спричинило реальні зміни майнового стану позивача.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Главою 2 вказаного Положення встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Запоріжсантехпідряд» та ПП «Техпромдеталь» було укладено ряд договорів купівлі-продажу склопакетів, будівельних матеріалів та металоконструкції (№ 12/07 від 12.07.2010, № 15/07 від 15.07.2010, № 16/07 від 16.07.2010, № 19/07 від 19.07.2010, № 20/07 від 20.07.2010, № 30/07 від 30.07.2010).

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури.

На підтвердження оплати товару позивачем надано виписку з розрахункового рахунку. Натомість така виписка не дає можливості ідентифікувати рух коштів на предмет виконання умов вищезазначених договорів, що також не було досліджено судом першої інстанції.

Додатково судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами вказаних договорів вивезення товару зі складу продавця здійснюється транспортом покупця.

Натомість факт транспортування товару не знайшов свого підтвердження, адже в судовому засіданні встановлено, що у ТОВ «Запоріжсантехпідряд» відсутні власні транспортні засоби, що здатні забезпечити перевезення визначеного в специфікаціях товару. При цьому позивачем не надано жодних доказів укладання цивільно-правових угод з третіми особами про транспортування вказаного товару.

В матеріалах справи також відсутні докази оприбуткування ТОВ «Запоріжсантехпідряд» придбаного товару, при цьому посилання суду першої інстанції на його використання у власній господарській діяльності підприємства шляхом виконання будівельних робіт за договором підряду суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними, адже позивачем не підтверджено, що при виконанні вказаних робіт використовувалися саме металоконструкції, склопакети, будівельні матеріали, придбані за угодами з ПП «Техпромдеталь».

Окрім того вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 1-1046/11 від 20.03.2012 встановлено, що ПП «Техпромдеталь» створене у січні 2010 року з метою незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів, ухилення від сплати податків іншими підприємствами та фактично не здійснювало фінансово-господарської діяльності, тобто є фіктивним підприємством.

При цьому висновки суду першої інстанції, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 1-1046/11 від 20.03.2012 не може братися до уваги при вирішенні даної адміністративної справи, оскільки в ньому не досліджувалися господарські відносини ТОВ «Запоріжсантехпідряд» з ПП «Техпромдеталь» суд апеляційної інстанції знаходить помилковими, адже вказаний вирок суду безпосередньо стосується прямого контрагента позивача.

Таким чином суд апеляційної інстанції, беручи до уваги сукупність викладених обставин, доходить висновку про не доведеність з боку позивача реальності здійснення господарських операцій за угодами купівлі-продажу, укладеними з ПП «Техпромдеталь».

Враховуючи вищезазначене колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в адміністративній справі № 808/4153/13-а скасувати.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсантехпідряд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 18 жовтня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова