Постанова № 35423774, 26.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. справа № 804/6990/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ОАЗІС» у травні 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000911510, № 0000901520 від 14 травня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ОАЗІС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства та його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 18.04.2013 по 24.04.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ОАЗІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Трансторг» за січень, березень, травень 2012 року та ПП «Пластпромбізнес» за березень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено Акт № 423/150/30878290 від 24 квітня 2013 року.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911510 від 14 травня 2013 року, яким ТОВ «ОАЗІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 170995,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 85497,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000901520 від 14 травня 2013 року, яким ТОВ «ОАЗІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 263210,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 131605,00 грн.

За висновками перевіряючих угоди, укладені ТОВ «ОАЗІС» з ТОВ «Трансторг» та ПП «Пластпромбізнес», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже на підтвердження реальності здійснення господарських операцій підприємством не було надано документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Трансторг» до ТОВ «ОАЗІС», а надані акти прийому виконаних будівельних робіт ПП «Пластпромбізнес» свідчать про неможливість їх виконання у зв'язку з відсутністю у вказаного підприємства основних фондів та складських приміщень для зберігання будівельної техніки. Крім того встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником податку за операціями з придбання товарів (послуг) та сумою зобов'язань контрагентів з постачання таких товарів (послуг), в результаті чого підприємством занижено валові доходи, отримані від невстановленої юридичної та (або) фізичної особи за І квартал 2012 року на суму 459590,70 грн. та ІІ квартал 2012 року на суму 354672,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 170995,00 грн. в тому числі за І квартал 2012 року на суму 96514, 00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 74481,00 грн., а також завищено податковий кредит всього на суму 263210,00 грн., у тому числі за січень 2012 року - на суму 48441,00 грн., за березень 2012 року - на суму 155657,00 грн., за травень 2012 року - на суму 59112,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, а також інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку наведено в статті 139 ПК України. До них, зокрема, відносять витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ОАЗІС» та ТОВ «Трансторг» було укладено договір поставки металопрокату № 5-1/ТР від 06.01.2012, на виконання якого були виписані видаткові накладні, податкові накладні, складені товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Постачальником були виписані рахунки-фактури, згідно з якими покупцем проведено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено транспортування товару за договором поставки № 5-1/ТР від 06.01.2012, адже надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені формально, без зазначення відомостей, які дають змогу встановити факт переміщення та отримання товару ТОВ «ОАЗІС».

Проте суд апеляційної інстанції знаходить такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

За висновками Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ТОВ «ОАЗІС», відсутні обов'язкові дані (не зазначено номери подорожніх листів, відсутні відомості про вантаж, не зазначено точну адресу завантаження (відвантаження) товару, не вказано прізвище водія) та міститься недостовірна інформація (встановлено, що автомобілі НОМЕР_3 та MAN НОМЕР_4, якими здійснювалося більшість перевезень, не належать ОСОБА_2 - автопідприємству, що здійснювало перевезення).

Проте суд апеляційної інстанції вважає висновки податкового органу необґрунтованими, а суду першої інстанції - помилковими, оскільки фактично проведено підміну понять «неподання товарно-транспортних накладних» та «подання товарно-транспортних накладних з певними недоліками», що тягне за собою різну відповідальність. Неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як складання ТТН з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. Окрім того колегія суддів зазначає, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних заповнені всі необхідні графи, а необхідність зазначення в ТТН конкретної інформації є суб'єктивним міркуванням податкового органу, яке не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства.

Також колегія суддів не знаходить обґрунтованими та доведеними доводи відповідача щодо недостовірності відомостей, відображених в товарно-транспортних накладних, про транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення ТМЦ, адже в матеріалах справи міститься довіреність, якою ОСОБА_2 надано повноваження на користування автомобілем ЗІЛ з реєстраційним номером НОМЕР_3. При цьому перевезення автомобілем MAN (реєстраційний номер НОМЕР_4), взагалі здійснювалися іншим автопідприємством (ОСОБА_3), що зазначено в самих товарно-транспортних накладних, які були надані до перевірки.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ «ОАЗІС» та ТОВ «Трансторг» підтверджується належними та достатніми первинними документами, які містяться в матеріалах справи, тоді як формальні порушення, допущенні при оформленні товарно-транспортних накладних, не можуть вважатися беззаперечним фактом безтоварності вказаних господарських операцій за наявності інших первинних документів, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ОАЗІС» з ПП «Пластпромбізнес» колегією суддів встановлено, що між цими особами було укладено договори підряду № 31/10-1 від 31.10.2011 та № 11/01-2 від 11.01.2012.

На виконання вказаних договорів були виписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт № КБ-3, акти прийому виконаних будівельних робіт № КБ-2в, податкові накладні, кошториси, відомості затрачених ресурсів підрядчика, платіжні доручення.

За висновками Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, викладеними в акті перевірки, у ПП «Пластпромбізнес» не було можливості виконати будівельні роботи в об'ємі, визначеному в первинних документах, адже в останнього відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси.

Натомість згідно з умовами вищевказаних договорів підряду ПП «Пластпромбізнес» зобов'язувалося виконати будівельні роботи по влаштуванню внутрішніх мереж водопроводу, каналізації, вентиляції, кондиціювання та систем опалення, а також енергозабезпечення на об'єкті будівництва, як власними силами і засобами, так і силами субпідрядників.

При цьому в судовому засіданні з'ясовано, що податковим органом не досліджувалося питання на предмет укладання ПП «Пластпромбізнес» цивільно-правових угод з метою забезпечення виконання умов договорів підряду № 31/10-1 від 31.10.2011 та № 11/01-2 від 11.01.2012.

Доводи представника відповідача, що позивач має відповідну ліцензію та мав можливість самостійно провести певні будівельні роботи, а тому укладені договори підряду є недоцільними, взагалі виходять за межі повноважень податкового органу, адже Податковим кодексом України не надано право останньому надавати оцінку цивільно-правовим угодам, зокрема визначати їх економічну обґрунтованість.

Окрім того з матеріалів справи вбачається, що в основу висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій та укладення угод ТОВ «ОАЗІС» з ТОВ «Трансторг» та ПП «Пластпромбізнес» з метою заниження податкових зобов'язань та штучного збільшення податкового кредиту, покладено Акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 143/224/32457055 від 15.01.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трансторг» із ТОВ «Ферріт Д» за лютий, березень, травень 2012 року, з ТОВ «РИВС» за березень, травень 2012 року, з ТОВ «МАТАДОР» за березень, квітень, липень, серпень, вересень 2012 року, з ТОВ «ЛИГРАН» за грудень 2011 року, січень 2012 року, ТОВ «ЛІГА» за січень 2012 року, ТОВ «Таурус Голд» за вересень 2012 року», за висновками якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, а також Акт Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС № 617/221/34358860 від 15.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інтертерра» за січень, березень, червень 2012 року», за висновками якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство має стан 8 та до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що витяги з ЄДР, які долучені до матеріалів справи, підтверджують місцезнаходження контрагентів позивача за зареєстрованою адресою, а саме не внесено запис до Реєстру про відсутність підприємств за місцем знаходження.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що акти звірки, на які посилається відповідач, були складені відносно ТОВ «Трансторг» та ПП «Пластпромбізнес» по взаємовідносинах з іншими контрагентами, які взагалі ніколи не мали взаємовідносин з позивачем, а отже вказані акти не відносяться до предмету спору в даній адміністративній справі.

Щодо наявності розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником податку за операціями з придбання товарів (послуг) та сумою зобов'язань контрагентів з постачання таких товарів (послуг) колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність винесених Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень № 0000911510, № 0000901520 від 14 травня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в адміністративній справі № 804/6990/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000911510 від 14 травня 2013 року та № 0000901520 від 14 травня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова