Постанова № 35423479, 11.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. справа № 2а-9411/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Юхименка О.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі № 2а-9411/10/0470 за позовом:ОСОБА_1до: третя особи: про:Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Державне підприємство «Інформаційний центр, Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа - Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 3-5 т.1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2009р. відкрито провадження в даній адміністративній справі за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду /а.с. 1 т. 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2010р. провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційний центр», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа - Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрито /а.с. 104-105 т. 1/.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2010р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи /а.с. 156-157 т. 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 /а.с. 2 т. 2/.

Позовна заява, з урахуванням уточнень адміністративного позову, мотивована тим, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не мав права вносити відомості щодо заборони на нерухоме майно до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: квартиру, будівельна адреса АДРЕСА_1, оскільки воно на момент укладання договору іпотеки перебувало в стадії будівництва, тобто це була нерухомість, будівництво якого не завершено. Позивач просив суд - визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна шляхом вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. у справі №2а-9411/10/0470 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя - Коблова О.Д.) /а.с. 87-89 т. 2/.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду від 17.01.2012р. у даній справі та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Третя особа - ПАТ КБ «ПриватБанк», у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції у даній справі об'єктивно, повно, всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 17.01.2012р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції у даній справі об'єктивно, повно, всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд постанову суду першої інстанції від 17.01.2012р. у даній адміністративній справі в частині вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна залишити без змін.

Представники позивача, відповідача та третьої особи ОСОБА_3, у судове засідання не з'явились, про день, годину та місце розгляду даної справи, з урахуванням положень ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлені судом належним чином, про поважність причин не явки своїх представників у судове засідання або про можливість розгляду справи у відсутність їх представників, суд в установленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача та третьої особи.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 17.01.2012р. залишити без змін.

Представник Державного підприємства «Інформаційний центр, у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 17.01.2012р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників третіх осіб, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 21.02.2006р., між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір №DNHDGK00000282 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_3 21.02.2006р. отримав кредит у розмірі 52000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.02.2021 року.

Зобов'язання за кредитним договором були забезпечені іпотекою відповідно до договору іпотеки №DNHDGK00000282 від 21.02.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого 21.02.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстрованого в реєстрі за №269 (далі - договір іпотеки) /а.с. 31-32 т.2/.

Як вбачається із договору іпотеки ОСОБА_3 (іпотекодавець) надав в іпотеку майнові права на отримання у власність згідно договору №03/583 складеного 10.01.2006р. ТОВ «К енд ФД» та ОСОБА_3, нерухомого майна, а саме: квартира будівельний номер 12.3, загальною площею 91, 2кв. м., розташовану на 12 поверсі за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 31 т. 2/.

На підставі вищевказаного договору іпотеки 21.02.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було внесено відомості до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, а саме: квартиру, будівельна адреса АДРЕСА_1

З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 21.02.2006р. за № 2898529 зареєстрована заборона на нерухоме майно: квартира, будівельна адреса АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № 269 від 21.02.2006р., при цьому в реєстрі зазначено, що власником цієї квартири є ОСОБА_3 /а.с. 6 т. 1/, але відповідно до договору іпотеки в іпотеку були надані лише майнові права на отримання у власність квартири.

Крім цього, під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 27.09.2007р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «К енд ФД» було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти дольову участь у будівництві будинку, а Товариство з обмеженою відповідальністю «К енд ФД» зобов'язувалось після здачі будинку в експлуатацію передати позивачу квартиру будівельний номер 12.3 загальною площею 100,4 кв. м., на 12 поверсі. 28.09.2007р. між сторонами вказаного договору було підписано акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 від 03.07.2009р. у справі №2-1878/09 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «К енд ФД», третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на квартиру задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, без додаткового акту введення в експлуатацію /а.с. 100 т.1/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.10.2012р. у справі № 22-ц/490/10639/12 апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2009р. у справі №2-1878/09 скасовано, ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «К енд Фд», третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру відмовлено /а.с. 152 т. 2/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.10.2012р. скасовано, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2009р. залишено в силі /а.с. 168-169 т. 2/.

Порівняльний аналіз ст. 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції станом на 21.02.2006р. (дата підписання договору іпотеки і внесення відомостей до реєстру заборон) та станом на 25.12.2008р., тобто після прийняття закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», дає підстави зробити висновок про те, що станом на 21.02.2006р. (дата підписання договору іпотеки і внесення відомостей до реєстру заборон) не могли бути предметом іпотеки майнові права на квартиру, будівельна адреса АДРЕСА_1 як на окреме приміщення в житловому будинку, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про правомірність дій відповідача під час внесення відомостей щодо заборони н нерухоме майно до Єдиного реєстру заборон відчуження а саме: квартиру, будівельна адреса АДРЕСА_1, а тому апеляційна скаргу позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції від 17.01.2012р. підлягає скасуванню.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові від 17.04.2013р. (реєстраційний номер 31073138 у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, та враховуючи, обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги необхідно задовольнити та визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна шляхом вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. у справі №2а-9411/10/0470 - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1.

Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна шляхом вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири, будівельна адреса АДРЕСА_1.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено - 25.09.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко