Рішення № 35422197, 19.11.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 915/1712/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,27-т)

Відповідач: суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець Захарченко Ірина Вікторівна (54052, м. Миколаїв, пр. Октябрський,325/4, кв. 53)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТВТ "Гілєя" ( м.Первомайськ, бульвар Миру, 4)

про: відшкодування майнової шкоди в загальному розмірі 4489185,00грн.

Суддя Ржепецький В.О.,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Кошова Ю.П. за довіреністю №1051 від 27.05.2013р.,

від відповідача: Кузнєцов І.Є. за довіреністю №167 від 05.04.2011р.,

від третьої особи: не з'явився.

20.09.20013 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовною заявою до діяльності фізична особа-підприємець Захарченко Ірина Вікторівна про відшкодування майнової шкоди в загальному розмірі 4489185,00грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.09.2013 року порушено провадження у справі, зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчені копії доданих до заяви документів; належні докази на підтвердження правового статусу відповідача як фізичної особи - підприємця; протоколи проведення торгів №№2,3,4 від 04.10.2010; договір купівлі - продажу від 04.10.2010р.; договір іпотеки від 28.09.06р.(з додатками); договір застави від 28.09.2006р.; уточнити статус третьої особи відповідно до ст. 27 ГПК України, відповідача зобов'язано надати суду відзив по суті позовної заяви, заперечення проти позову, підтвердити документально; докази надсилання відзиву позивачеві; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на вересень 2013 року.

Ухвалою суду від 21.10.2013 справу прийнято в провадження суддею Ржепецьким В.О., залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТВТ "Гілея".

На виконання вимог ухвали суду від 26.09.2013 позивачем подано суду копії протоколів проведення торгів №№2,3,4 від 04.10.2010, договору купівлі - продажу від 04.10.2010р., договору іпотеки від 28.09.06р. та договору застави від 28.09.2006р.

15.11.2013 року позивачем подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача.

29.10.2013 року відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТВТ "Гілєя" в судове засідання не з'явився, правом на подання пояснень не скористався.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ґрунтуються на обставинах здійснення відповідачем обов'язків ліквідатора АТВТ «Гілєя».

Як зазначається в позові, 04.10.2010 року відповідачем було реалізовано майно АТВТ «Гілєя», яке перебуває в заставі позивача, загальною вартістю 4489185,00грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2012 року у справі №26/076-12 визнано недійсними результати торгів по продажу зазначеного майна, визнано недійсним відповідний договір купівлі продажу.

Посилаючись на обставини неправомірності проведення зазначених торгів, які встановлено наведеним рішенням господарського суду, позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі вартості реалізованого майна, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України «Про визнання боржника банкрутом або відкриття ліквідаційної процедури», відповідно до якої, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Господарський суд не може погодитись із твердженнями позивача з огляду на такі міркування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено, зокрема, положеннями статті 1166 ЦК України.

Так, у відповідності до частини першої зазначеної статті, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З правового аналізу зазначеної норми, з урахуванням положень ч. 1 ст. 16 ЦК України, у відповідності до якої судовому захисту підлягають права та законні інтереси саме тієї особи, яка звертається за захистом, витікає, що шкода, яку завдано майну підлягає відшкодуванню тій особі, якій це майно належить.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивачем не подано доказів, які б свідчили про те, що ним набуто право власності на реалізоване відповідачем заставне майно.

Матеріали справи не містять також доказів звернення банком стягнення на майно боржника в порядку, визначеному Законом України «Про заставу», в результаті якого позивачеві було б передано предмет застави.

Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент реалізації майна) не містять умов передання майна боржника або банкрута кредиторові. Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону, заставний кредитор отримує задоволення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Обставини, пов'язані із діями ліквідатора, в тому числі, в частині дотримання ним положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо задоволення вимог кредиторів, підлягають вирішенню із застосуванням процедур, визначених положеннями цього Закону, зокрема, шляхом оскарження дій ліквідатора.

Крім того, в матеріалах справи відсутні також докази, які б свідчили безпосередньо про завдання шкоди майну, про яке йдеться в позовній заяві. Сам лише факт реалізації, незалежно від його правомірності або неправомірності, не є фактом завдання шкоди майну, яке реалізується, оскільки в процесі його реалізації, за відсутності доказів, які б свідчили про протилежне, не відбувається погіршення тих чи інших властивостей майна.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький

Повний текст рішення підписано суддею 21.11.2013р.