Постанова № 35422018, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 905/1390/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецькна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 рокута на рішеннягосподарського суду Донецької області від 13.05.2013 року у справі№ 905/1390/13-г господарського суду Донецької областіза позовом публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецькдоприватного підприємства "Авто-Експрес", м. Сніжне, Донецька обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецькпростягнення 164 956, 80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року у справі №905/1390/13-г (суддя: Кучерява О.О.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк до Приватного підприємства "АвтоЭкспресс", м. Сніжне Донецької області про стягнення 164 956 грн. 80 коп. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року по справі №905/1390/13-г (судді: Діброва Г.І., Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у справі № 905/1390/13-г залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у справі № 905/1390/13-г залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки відповідно до статей 598, 599, 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Транспортні системи України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року, рішення Господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року у справі №905/1390/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 164 956,80 грн.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу, приватне підприємство "Авто-Експрес", просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними від 16 жовтня 2012 року № 665 на суму 13428 грн. 00 коп., від 19 жовтня 2012 року № 666 на суму 8490 грн. 00 коп., від 05 листопада 2012 року № 145 на суму 24737 грн. 20 коп., від 06 листопада 2012 року № 130 на суму 10740 грн. 00 коп., від 08 листопада 2012 року № 146 на суму 19680 грн. 00 коп., від 16 листопада 2012 року № 711 на суму 18849 грн. 20 коп., від 23 листопада 2012 року № 739 на суму 13396 грн. 80 коп., від 30 листопада 2012 року № 811 на суму 25636 грн. 80 коп., від 06 грудня 2012 року № 873 на суму 13732 грн. 80 коп., від 10 грудня 2012 року № 874 на суму 9024 грн. 00 коп., від 17 грудня 2012 року № 875 на суму 7242 грн. 00 коп.

Загальна вартість товару, поставленого відповідно до вказаних накладних складає 164 956 грн. 80 коп. Вищезазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимоги про оплату вартості поставленого товару від 25 січня 2013 року № 1/1-19/13 на суму 872 955 грн. 50 коп., від 25 січня 2013 року № 1/1-20/13 на суму 1 001 873 грн. 39 коп., від 25 січня 2013 року № 1/1-21/13 на суму 313 113 грн. 80 коп., які отриманні останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Приватне підприємство "АвтоЭкспресс" направило на адресу позивача, Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" заяву від 15 лютого 2013 року про залік зустрічних однорідних вимог, а саме вимог позивача щодо оплати вартості поставленого товару на суму 850 490 грн. 66 коп. за видатковими накладними № 665 від 16 жовтня 2012 року, № 666 від 19 жовтня 2012 року, № 145 від 05 листопада 2012 року, № 130 від 06 листопада 2012 року, № 146 від 08 листопада 2012 року, № 711 від 18 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року, № 873 від 06 грудня 2012 року, № 874 від 10 грудня 2012 року, № 875 від 17 грудня 2012 року, № 297 від 15 лютого 2012 року, № 308 від 24 лютого 2012 року, № 801 від 30 листопада 2012 року, № 883 від 12 грудня 2012 року та вимог відповідача до позивача щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 в частині 850 490 грн. 66 коп.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (первісний боржник) та Публічним акціонерним товариством "Транспортні системи України" (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу, за умовами якого новий боржник приймає на себе обов'язки здійснити оплату за цінні папери на умовах передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1057//1056 в розмірі 284 865 грн. 25 коп. та договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1059//1058 в розмірі 2 890 587 грн. 75 коп., який скріплений печатками на підписами уповноважених представників підприємств. Доказів недійсності вказаного правочину позивачем та третьою особою до моменту прийняття рішення судом першої інстанції по цій справі, не надано.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про належне повідомлення позивача про здійснення зарахування зустрічних позовних вимог відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не надав будь - яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог до моменту звернення до суду, а тому він вважається таким, що погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки відповідно до статей 598, 599, 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року у справі №905/1390/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко