Постанова № 3542132, 12.01.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2009 р. Справа № 2-а-13432/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреністю

розглянувши матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Озуріт"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000403500/0 від 29.10.2008р.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000403500/0 від 29.10.2008 року, яким зобов'язано позивача сплатити податкове зобов'язання за податком з доходів найманих працівників у розмірі 137698 грн., з яких 45899 грн. - сума основного платежу та 91799 грн. - нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що висновок відповідача про те, що при виконанні укладеного між приватним підприємством "Озуріт" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 договору постачання товару від 21.05.2007 року та 11.12.2007 року позивач мав виступити податковим агентом є необґрунтованим та спростовується положеннями чинного законодавства.

Так, згідно документів, на підставі яких діє фізична особа - підприємець ОСОБА_5, та відповідно до ст.ст. 42, 128 ГК України, п.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", останній є самостійним господарюючим суб'єктом, а тому, на думку позивача, відсутні правові підстави вважати здійснену між ними операцію як таку, що підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб, оскільки це могло привести до подвійного оподаткування.

Окрім цього, ДПІ у м. Вінниці не навела норми закону, на підставі якої позивача слід вважати податковим агентом.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на обставини, що викладені у листах б/н від 17.12.2008 року (а.с. 70-72) та №3/35-30-19361226 від 27.10.2008 року (а.с. 85-86), проти позову заперечили. Суду пояснили, що з 22.09.2008 року по 03.10.2008 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Озуріт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та інших законодавств за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 року, за наслідками якої складено акт №2506/23/35-30/19361226 від 17.10.2008 року.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 21.05.2007 року та 11.12.2007 року укладеного договори постачання товарів. На думку представників відповідача, здійснена між зазначеними сторонами операція, згідно положень Національного стандарту України "Роздрібна і оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №130 від 08.06.2004 року, є оптовою торгівлею.

За таких обставин, представники переконані, що оскільки даний вид господарської операції не передбачений виданим СПД ОСОБА_5 свідоцтвом про сплату єдиного податку, то, відповідно до п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб'єктів малого підприємництва", за нього єдиний податок не сплачується. В зв'язку з чим, відповідно до п.9.12.2 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року, доходи, отримані від поставки товарів згідно договорів від 21.05.2007 року та 11.12.2007 року слід оподатковувати за загальними правилами, встановленими цим Законом за ставкою податку - 15%.

На підставі зазначеного Акту, а також в зв'язку з виявленими порушеннями, ДПІ у м.Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення №0000403500/0 від 29.10.2008 року, яким визначено до сплати зобов'язання у розмірі 137698 грн., у тому числі 45889 грн. - борг зі сплати основного платежу та 91799 грн. - нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши надані докази, судом встановлено, що з 22.09.2008 року по 03.10.2008 року Державною податковою інспекцією у м.Вінниці проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Озуріт" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та інших законодавств за період з 01.01.2006 року по 31.08.2008 року, за наслідками якої складено Акт №2506/23/35-30/19361226 від 17.10.2008 року (а.с.6-29).

Перевіркою встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_5 21.05.2007 року та 11.12.2007 року укладено договори постачання товарів (а.с.33-34, 37-38). Згідно наявних у справі копій платіжних доручень (а.с.36, 39), рахунків (а.с.35), накладних (а.с.39) тощо, п.3.5.1 Акту (а.с.23), а також пояснень представників сторін: СПД ОСОБА_5 продав, а позивач купив плитку, бетон та сталь (арматуру) на загальну суму 305996 грн.

СПД ОСОБА_5 відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва (а.с.80) є платником єдиного податку згідно видів діяльності: ремонтно - оздоблювальні роботи, обробка проектної документації та роздрібна торгівля.

Вважаючи зазначену операцію оптовою (такою, що підпадає під визначення Національного стандарту України "Роздрібна і оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №130 від 08.06.2004 року), відповідач, застосовуючи положення п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб'єктів малого підприємництва", п.9.12.2 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року, прийшов до висновку, що її слід оподатковувати за загальними правилами. На підставі чого було ухвалено податкове повідомлення - рішення №0000403500/0 від 29.10.2008 року, яким зобов'язано позивача сплатити податкове зобов'язання за податком з доходів найманих працівників у розмірі 137698 грн., з яких 45899 грн. - сума основного платежу та 91799 грн. - нараховані штрафні (фінансові) санкції. При цьому ДПІ у м.Вінниці виходила з того, що позивач є податковим агентом, в обов'язок якого входить утримання податку з доходів фізичних осіб, що визначено п.8.1.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч.3 ст.2 КАС України при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0000403500/0 від 29.10.2008 року, суд виходив з того, що в силу положень ч.2 ст.71 КАС України: "В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову".

Проаналізувавши приписи чинного законодавства суд встановив, що відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.8.1.1 ст.8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Разом з цим, в Законі відсутнє положення яке б давало можливість ототожнити покупця за договором з податковим агентом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичної особою, яка сплачує єдиний податок, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, якщо фізична особа- суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 пункту 9.12, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно "Порядку здійснення торговельної діяльності і правил торговельного обслуговування населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006р. та листа Мінекономіки України №56-37.310 від 23.07.2001р. визначені поняття термінів "оптова та роздрібна торгівля". Зокрема, оптова торгівля - сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їхньої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності для комерційного використання.

Роздрібна торгівля - сфера підприємницької діяльності - з продажу товарів бо послуг на підставі усного або письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

В даному випадку позивач є кінцевим споживачем, придбаних у приватного підприємця ОСОБА_5 товарів для власного некомерційного використання, на підставі письмових договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.202, ч.1 ст.626, ч.1 ст.638, ч.1 ст.639 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та двох чи багатосторонніми (договори); договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд прийшов до висновку, що договори постачання товару від 21.05.2007 року та 11.12.2007 року укладені між позивачем та СПД ОСОБА_5 з дотриманням зазначених приписів Цивільного кодексу України. При цьому, суд вважає, що ОСОБА_5 здійснив продаж товарів позивачеві в межах підприємницької діяльності як платника єдиного податку. Відповідач в судовому засіданні не довів, що продаж приватним підприємцем ОСОБА_5 товарів позивачу був здійснений за межами підприємницької діяльності підприємця, так як кошти, перераховані позивачем приватному підприємцю, який є самостійним платником податків на підставі укладених між ними договорів та в межах їх діяльності, що не передбачає утримання податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, Закон України "Про систему оподаткування" не передбачає такого виду податку, який зазначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, як податок з доходів найманих працівників.

З урахуванням викладених положень Закону суд вважає, що станом на час розгляду даної справи відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення №0000403500/0 від 29.10.2008 року, оскільки ним не доведений обов'язок позивача утримання податку з доходів фізичних осіб при виконанні укладених з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 21.05.2007 року та 11.12.2007 року договорів постачання товарів.

За вказаних обставин, позов приватного підприємства "Озуріт", м. Вінниця до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000403500/0 від 29.10.2008 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000403500/0 ДПІ у м. Вінниці від 29.10.2008р.

Ухвалу про забезпечення позову по справі від 05.12.2008р. про зупинення дії податкового повідомлення-рішення №0000403500/0 від 29.10.2008р. - скасувати.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПП "Озуріт" 3.40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Згідно положень ч.3 ст.160 КАС України постанова у повному обсязі складена 15.01.2009 року.

Суддя Курко Олег Петрович