Ухвала суду № 35419782, 15.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року справа №812/4966/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі № 812/4966/13-а за позовом ОСОБА_2 до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про визнання протиправними та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2013 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не повинен був розглядати справу по суті, оскільки прийнятий спірний документ не містить ознак, вказаних у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 року № 09/236 та ст. 2 КАС України, не породжує будь-яких правовідносин та правових наслідків і не має обов'язкового характеру для позивача, а отже не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Таким чином, провадження в справі підлягало закриттю у суді першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

Суд першої інстанції не взяв до уваги наведені відповідачем докази і, як наслідок, порушив вимоги процесуального законодавства щодо дослідження усіх обставин, що мають значення для справи та постановив незаконне рішення.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що до відповідача з прокуратури міста Києва (лист від 06.08.2012 року №07/1-р-12) для розгляду надійшло звернення депутата Львівської обласної ради Фаріон І.Д. щодо аналізу інформації, яка міститься у наданій Луганською міською радою стенограмі (лист від 28.08.2012 року №2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 на13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 року на відповідність чинному законодавству в сфері захисту суспільної моралі.

09 квітня 2013 року Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі винесено спірне рішення №52, яким комісія вирішила погодитись з висновком фахівців Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України від 22.03.2013 року №131/64 щодо наявності у наданій Луганською обласною радою стенограмі (лист від 28.08.2012 року №2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 06.07.2012 року на 13-й сесії обласної ради необдуманих висловлювань, які, у разі оприлюднення і поширення, можуть сприйматися як інформація, що становить загрозу морально-психологічному стану населення, пропагує безувірство, блюзнірство, неповагу до національних святинь, принижує українську мову (націю) і закликає до розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті; висновок фахівців Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України від 22.03.2013 року №131/64 надіслати до прокуратури міста Києва; про прийняте рішення повідомити Луганську обласну раду, прокуратуру м. Києва та заявника (а.с. 9).

Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення є висновок Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 року №131/64 щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 на тринадцятій сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 року, в якому зазначено, що виступ ОСОБА_2 є необдуманим висловлюванням, що в разі оприлюднення і поширення йде всупереч Законам України «Про захист суспільної моралі» і може сприйматися як інформація, що «становить загрозу морально-психологічному стану населення», пропагує «безувірство, блюзнірство, неповагу до національних святинь», принижує українську мову (націю) і закликає до «розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті».

Як вбачається з матеріалів справи, окрім висновку Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 року №131/64 щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 на тринадцятій сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 року, Національною комісією були отримані висновки Українського мовно-інформаційного фонду HAH України від 29.10.2012 року №41/115, Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 року №124/390, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса HAH України від 01.11.2012 року №306/206/1-14 щодо відповідності чинному законодавству в сфері захисту суспільної моралі висловлювань депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 на 13 сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 року.

Згідно експертного висновку Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 року №124/390 щодо виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2 на 13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 року, характер виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради ОСОБА_2 мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлювання, наприклад, «Да что же это за язык-то такой несчасный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови.

Згідно висновку Українського мовно-інформаційного фонду НАН України від 29.10.2012 року №41/115 депутатом ОСОБА_2 були висловлені певні твердження, які стосуються його особистої позиції щодо підтримки використання російської мови в Україні. Твердження щодо підтримки використання будь-якої мови (російської, української, польської, кримськотатарської, угорської та інше) в Україні взагалі не можуть вважатися такими, що розпалюють національну ворожнечу. Адже 10 Стаття Конституції України стверджує: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Висловлювання пана ОСОБА_2 щодо української мови, на думку Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, лежать, загалом, у площині морально-етичній і не мають правових наслідків.

У висновку Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса, від 01.11.2012 року №306/206/1-14 зазначається, що у своєму виступі ОСОБА_2 визнав, що нині в Луганській області, ані у сфері освіти, ані у сфері громадської комунікації, ані у сфері діловодства використання російської мови жодним чином не обмежується. Водночас, він висловив занепокоєння щодо того, чи й надалі збережеться цей статус російської мови. Разом із тим ОСОБА_2 зазначив: «Я не понимаю выступлений, которые сегодня происходят в Киеве... (Виступи на захист української мови, - прим. В.Б.) Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?». Відповідно ОСОБА_2 робить висновок: мова, яка потребує захисту, по суті не сприяє соціалізації людини, а отже наступний висновок - «Получается, что на этом языке, если мы учим своих детей, то мы лишаем их всего, мы растим просто недорасу». Останнє висловлювання ОСОБА_2 є суто риторичним. На думку ОСОБА_2, українська мова (на відміну від російської й англійської) є мовою з неповною функціональністю. Такий погляд на українську мову є, звісно, помилковим. Але ОСОБА_2 має право поділяти будь-які погляди, навіть помилкові. Міркування ОСОБА_2 про українську, російську й англійську мови є цілком типовим для людини, яка соціалізувалася у споживацькому суспільстві (згадати бодай цілком аналогічні за своєю структурою міркування президента Білорусі О. Лукашенка: у світі є лише дві мови - англійська та російська). У цих міркуваннях мова постає як предмет споживання: мова має щось дати, мова має відкрити певні можливості. І за цією логікою, пріоритет, на думку ОСОБА_2, звісно, за російською й англійською мовами. ОСОБА_2 мислить (і висловлюється) в рамках властивих йому ціннісних орієнтирів. Він є людиною певного типу культури. Відповідно, лише зміна ціннісних пріоритетів у культурі загалом може змінити ставлення до української мови. Судове ж переслідування за такі висловлювання (й такий спосіб мислення) лише дестабілізує суспільно-політичну ситуацію.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які суд повинен перевірити у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з цими критеріями, адміністративний суд повинен перевірити: 1) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень безсторонньо (неупереджено); 5) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень добросовісно; 6) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень розсудливо; 7) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при винесенні відповідачем спірного рішення не дотримані визначені ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, а саме, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення ґрунтується виключно на висновку Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 року №131/64.

Жодного обґрунтування неприйняття наявних висновків інших наукових установ щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_2, які містять протилежні Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України висновки, спірне рішення Національної комісії №52 від 09.04.2013 року та протокол засідання комісії від 09.04.2013 року, на якому прийняте зазначене рішення, не містять.

Доводи відповідача, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та закриття провадження у справі не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

За приписами ст. 2 КАС України, завдання адміністративного судочинства обумовлені головним обов'язком держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів вважає, що спірне рішення є актом індивідуальної дії у розумінні ч. 1 ст. 17 КАС України, породжує для позивача певні правові наслідки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі № 812/4966/13-а за позовом ОСОБА_2 до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про визнання протиправними та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок