Ухвала суду № 35419775, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5217/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач 1), Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.04.2013 року за №96/6/99-99/10-15 та податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року №0001632304/4479 та №0001642304/4480.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.04.2013 року за №96/6/99-99/10-15 закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012 року №0001632304/4479 та №0001642304/4480.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем 2 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагента ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої 07.12.2012 року складено акт №6935/22-3/22774191.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83 750,00 грн, в тому числі: за І квартал 2011 року в сумі 83 750,00 грн; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200,1, п.200.2, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 67 000,00 грн, у тому числі: за лютий 2011 року на суму 67 000,00 грн.

28.12.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №001632304/4479 про збільшення Позивачу суми податкового зобов'язання з податоку на додану вартість в розмірі 67 001,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 67 000,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн, та податкове повідомлення-рішення №001642304/4480 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 83 751,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 83 750,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень до податкових органів вищих інстанцій, скарги Позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Так, 02.02.2010 року між Позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 36429084) укладено договір №2010/2 про надання останнім на користь Позивача агентських послуг відносно пошуку покупців та продажу нерухомості Позивача, зокрема, приміщення площею 1 082,8 кв.м, розташоване за адресою: м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 17.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності укладеного між Позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» правочину.

За приписами ст.228 Цивільного кодексу України дане цивільне правопорушення повинно мати специфічну мету - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність такої мети підлягає обов»язковому доведенню.

Мета юридичної особи підлягає доведенню через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання відповідного правочину виконувала представницькі функції за статутом чи за довіреністю та при доведенні - тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Вищевказані обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком суду.

Однак, податковим органом такий доказ суду не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки, викладені в акті перевірки, не є підставою для визнання правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ», такими що мають ознаки нікчемності.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» знайшов покупця - Релігійну громаду Церкви Повного Євангелія «Зоря життя».

15.06.2010 року укладено попередній договір, щодо договору купівлі-продажу вказаного приміщення та перераховано Позивачу 50 000,00 грн.

04.02.2011 року Позивачем укладено основний договір купівлі-продажу приміщення за ціною 2 680 000,00 грн з релігійною громадою Церкви Повного Євангелія «Зоря життя» та останнім перераховано кошти Позивачу в сумі 2 630 000,00 грн.

У підтвердження факту здійснення між Позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» господарської операції в матеріалах справи містяться: акт приймання-передачі від 08.02.2011 року, рахунок-фактура №2010/2 від 08.02.2011 року на оплату наданих агентських послуг, податкова накладна від 08.02.2011 року №80201.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вказані документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки оформлені відповідно вимог чинного законодавства України та підтверджують факт здійснення господарської операції.

Пунктом 138.4 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Кодекс передбачає тільки один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п.200.1 ст.200 Кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну (п.201.1 ст.201 Кодексу).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що первинні документи, складені Позивачем та ТОВ «ЛОУ КОНСАЛТ» на виконання умов укладених правочинів є підставою для формування податкового обліку Позивача.

Відповідачем не виконано покладеного на нього ст.71 КАС України обов»язку щодо доведення правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року №0001632304/4479 та №0001642304/4480.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.