Ухвала суду № 35417980, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 820/6555/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6555/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФО-П ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №1131371702 від 30.04.2013 р. про визначення суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 9 920,67 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів абз. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, п. 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 19.05.2008 р. між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості орендаря), та Безлюдівською селищною радою (в якості орендодавця) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7322 га за адресою: АДРЕСА_1 на території Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області. ( а.с. 7-8).

Відповідно до умов зазначеного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 105.829,84 грн. (п. 5 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Безлюдівської селищної ради, в розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 7.408,08 грн. на рік (п. 9 договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).

Договір зареєстровано у Безлюдівській селищній раді 27.05.2008 року за № 040870300002 та 19.05.2008 року складено акт приймання - передачі земельної ділянки згідно з договором від 19.05.2008 р. (а.с.11).

Зміни до договору оренди землі не вносилися, додаткові угоди, які є його невід'ємною частиною, не приймалися.

Згідно повідомлення Безлюдівської селищної ради Харківськох області від 13.08.2013 року, договір укладений з гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7322 га № 040870300002 від 27.05.2008 року (до 27.05.2018 р.) є діючим, угоду про розірвання зазначеного договору оренди з гр. ОСОБА_1 селищна рада не укладала. ( а.с. 29).

30.04.2013 року Харківською об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 1131371702 яким, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб - орендна плата, у розмірі 9290,67 грн. ( а.с. 6).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обов'язку позивача, як землекористувача, сплачувати земельний податок за договором оренди землі від 19.05.2008 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №1131371702 від 30.04.2013 р., яким визначено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб за 2013 рік на загальну суму 9290,67 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок не виконання ОСОБА_1 податкового обов'язку по орендній платі за землю за 2013 р. згідно договору від 19.05.2008 року.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-ХІУ "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N І61), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди, а питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.147 пп. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу до загальнодержавних належать такі податки та збори як плата за землю.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що детально врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Як встановлено положеннями ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 11 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Як встановлено статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

У відповідності до статті 288 Податкового кодексу України порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 (ПК України) цього розділу. Зокрема стаття 287 Податкового кодексу України передбачає строк сплати за землю.

Так, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У п. 288.7 ст.288 Податкового кодексу України зазначено, що податковий період, обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджету застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку готового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Згідно абз. 2 п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5. ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня нього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з п.287.5. ст. 287 Податкового Кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1., згідно вказаних норм закону є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,7322 га за адресою: АДРЕСА_1, отже, відповідно до норм Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати податок за землю, яка знаходиться у нього у користуванні.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача щодо перебування об'єктів нерухомості, які розташовані на орендованій земельній ділянці, в іпотеці ПАТ "Перший Український міжнародний банк", а також доводи про позбавлення фактичної можливості користуватись об'єктами нерухомості, у зв'язку з накладенням арешту в порядку Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в силу закону обставини знаходження майна в іпотеці, як і обставини арешту майна, не звільняють суб'єкта права від виконання податкового обов'язку по оплаті орендної плати за земельну ділянку державної (комунальної) форми власності за діючим договором оренди землі.

Також колегія суддів не приймає доводи позивача стосовно того, що податковим органом до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було додано розрахунку податкового зобов'язання, оскільки неотримання розрахунку податкового зобов'язання є формальною помилкою, яка не впливає на суть спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем у справі, що Харківською ОДПІ відповідно до вимог 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 1131371702 в якому нарахована сума податкового зобов'язання з земельного податку фізичних осіб - орендної плати в розмірі 9290,67 грн. та визначено граничний строк сплати податкового зобов'язання - 26.08.2013 року ( а.с. 6).

Таким чином, за 2013 рік податкові зобов'язання позивача з орендної плати з фізичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності складають 9290,67 грн.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що за договором оренди земельної ділянки від 19.05.2008р. сторони досягли домовленості про розмір орендної плати, котрий визначається корегуванням постійної величини - 7.408,08грн. на рік (згідно з п.9 договору 7% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає відповідно до п.5 договору - 105.829,84грн.) на змінну величину - індекс інфляції (п.10 договору).

При цьому, як свідчать матеріали справи, Харківською ОДПІ ОСОБА_1 було проведено розрахунок орендної плати на 2013 рік у розмірі 9290,69 грн. наступним чином:

За 2008 рік - 105829,84грн. (нормативно грошова оцінка землі) * 7% (розмір орендної плати від нормативної грошової оцінки землі) * 1,028 (коефіцієнт індексації 2007рік) = 7615,52грн. (Сума орендної плати); за 2009 рік 7615,52грн. (Сума орендної плати) * 1,152 (коефіцієнт індексації 2008 рік) = 8773,08грн. (Сума орендної плати); за 2010рік - 8773,08грн. (Сума орендної плати) * 1,059 (коефіцієнт індексації за = 9290,69грн. (Сума орендної плати); за 2011 рік - 9290,69грн. (Сума орендної плати) * 1,0 (коефіцієнт індексації за =9290,69грн. (Сума орендної плати); за 2012 рік - 9290,69грн. (Сума орендної плати) * 1,0 (коефіцієнт індексації за ) = 9290,69грн. (Сума орендної плати); за 2013 рік - 9290,69грн. (Сума орендної плати) * 1,0 (коефіцієнт індексації за ) = 9290,69грн. (Сума орендної плати).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом при винесенні спірного рішення було дотримано як законодавчо запроваджений у розділі ХІІІ Податкового кодексу України механізм обчислення орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності, так і умови, досягнуті сторонами господарського правочину в тексті договору оренди землі від 19.05.2013р., оскільки наведена в тексті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення сума платежу - 9.290,67 грн. була обрахована контролюючим органом як результат коригування розміру платежу за договором оренди землі на добуток коефіцієнтів індексації з 2007 р. по 2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №1131371702 від 30.04.2013 р., відповідач діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування такого рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення при розгляді справи судом першої інстанції, а саме - ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки представником позивача не було надано до суду доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судове засідання. Крім того, зазначені посилання не впливають на вирішення справи по суті.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6555/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.