Постанова № 35415124, 18.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року 810/5337/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Гаврилюка А.В.,

представника відповідача - Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

3 жовтня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (ТОВ «ФОРА», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року №0000512301.

Зазначали, що твердження про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, а в Акті перевірки не конкретизоване порушення, вчинене товариством. Звертали увагу, що платник податку не повинен нести відповідальність внаслідок невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і сплачувати відповідний податок вдруге. Наголошували, що дійсність операції із придбання продукції позивачем та її подальша реалізація підтверджуються усіма необхідними для цього документами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення товариством господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував; наголошував, у тому числі і у письмових запереченнях, що правочин із «Саноіл Торг» здійснено без мети настання реальних наслідків, а первинні бухгалтерські і податкові документи у такого контрагента позивача були відсутні під час перевірки. У зв'язку із цим наполягав на безпідставності формування об'єкта оподаткування із податку на додану вартість підприємством по операціям з придбання товару у такого контрагента, що призвело до заниження сплати відповідного податку. Стверджував, що вказані порушення належним чином відображені в Акті перевірки, зокрема і неможливість походження товару від контрагентів товариства «Саноіл Торг», і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №33/22-3/32294897 від 29 липня 2013 року, у період з 23 липня по 29 липня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ФОРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Саноіл Торг» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2000019 грн. (за лютий 2013 року на 1000008 грн., за березень 2013 року на 1000011 грн.).

Такий висновок зроблено у зв'язку із констатацією податковим органом відсутності факту придбання товарів по операціям позивача із своїм контрагентом ТОВ «Саноіл Торг».

На підставі Акта перевірки 23 серпня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000512301 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 2000019 грн. і штрафних санкцій у сумі 500005 грн. із податку на додану вартість.

Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

Як видно із самого Акта, перевірка проведена на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №49 від 23 липня 2013 року та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №256/10/22-3 від 23 липня 2013 року, розпочата у той же день. Копії ж наказу №49 про проведення перевірки та повідомлення №256/10/22-3 від 23 липня 2013 року надіслані ТОВ «ФОРА» рекомендованим листом про вручення також лише 23 липня 2013 року о 18 год. 09 хв., що видно із копії фіскального чеку про відправлення рекомендованого листа. При цьому, надіслані позивачу примірники наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки були отримані ним лише 29 липня 2013 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто у день закінчення перевірка та складання Акта за її наслідками (а.с.136).

Разом із тим, за правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Оскільки докази належного повідомлення позивача про перевірку до початку її проведення - відсутні, то суд приходить до висновку про недотримання порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки про порушення позивачем податкового законодавства передчасними.

Щодо висновків Акта перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення.

Так, зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про недійсність угоди є опосередковані дані, зокрема акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26 квітня 2013 року №1266/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ». У такому Акті зазначено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по операціях з придбання та продажу товарів у підприємств-постачальників та покупців, і, як наслідок чого, - відсутність підстав для податкового обліку відповідних операцій. Тому податковий орган дійшов висновку про безпідставне формування об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем по операціям із придбання товарів у такого контрагента.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фора» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; інші види оптової торгівлі (а.с.38-39).

У ході судового розгляду встановлено, що 20 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» укладено договір купівлі-продажу №20-02-13 (а.с.51-52), за яким продавець (ТОВ «Саноіл Торг») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «ФОРА») продукцію та матеріали, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору. Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару зазначаються у специфікаціях (а.с.51-52).

Згідно згаданого договору ТОВ «ФОРА» придбало олію соняшникову нерафіновану.

На підтвердження факту отримання вказаного товару підприємством надано належним чином засвідчені копії таких документів:

- специфікація №1 від 28 лютого 2013 року на поставку 594,740 тонн олії соняшникової нерафінованої на суму 6000046,38 грн. (ПДВ 1000007,73 грн. - а.с.53); акт приймання-передачі №1 від 28 лютого 2013 року (а.с.54); видаткова накладна №РН-0000117 від 28 лютого 2013 року (а.с.59); податкова накладна №140 від 28 лютого 2013 року у сумі 6000046,38 грн. (ПДВ 1000007,73 грн. а.с.56);

- специфікація №2 від 31 березня 2013 року на поставку 598,630 тонн олії соняшникової нерафінованої на суму 6000068,49 грн. (ПДВ 1000011,42 грн. а.с.57); акт приймання-передачі №2 від 31 березня 2013 року (а.с.58); видаткова накладна №РН-0000142 від 31 березня 2013 року (а.с.59); податкова накладна №188 від 31 березня 2013 року у сумі 6000068,49 грн. (ПДВ 1000011,42 грн. а.с.60);

- платіжні доручення №1838305 від 20 березня 2013 року на суму 700005,41 грн., №1840923 від 22 березня 2013 року на суму 5300040,97 грн., №2004261 від 2 серпня 2013 року на суму 4710768,08 грн.(а.с.112-114).

Оригінали вказаних вище документів було оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Також позивачем надано копії наказів про службові відрядження до м. Миколаєва працівників ТОВ «ФОРА» (з метою приймання придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» олії) №181к, №182к від 25 лютого 2013 року та №287к, №288к від 27 березня 2013 року (а.с.115-118).

До того ж, подано довідку ТОВ «Евері» про відповідність якісним показникам ДСТУ 4492:2005 олії рослинної нерафінованої, прийнятої від ТОВ «Саноіл Торг» (а.с.143).

Щодо перевезення придбаної продукції представник позивача у судовому засіданні пояснив, що воно здійснювалось його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг», на підтвердження можливості виконання такого обов'язку останнім, подав копії договору щодо надання транспортних послуг від 24 січня 2013 року №04, укладеного товариством «Саноіл Торг» із ТОВ «СТБ СЕРВІС» (а.с.165-168), а також договору про надання транспортних послуг №05 від 1 лютого 2013 року між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Транспортна компанія СКАТ» (а.с.170-173).

Також представником позивача було подано копію договору про надання послуг з приймання і перевантаження олії соняшникової №FT-01-о/0109 від 1 вересня 2012 року, укладеного товариством «Саноіл Торг» із ТОВ «Евері» (а.с.175-185), на засвідчення можливості приймання вантажу та його перевантаження вказаним контрагентом позивача.

Крім того, подано копію звіту 1-ДФ товариства «Саноіл Торг» за перший квартал 2013 року (а.с.158-164) на підтвердження наявності у такого підприємства трудових ресурсів - 35 працівників, із доказами отримання такого документу податкової звітності податковим органом.

Товариством «ФОРА» надано докази подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Саноіл Торг» продукції згідно договору №0546/13 від 28 лютого 2013 з фірмою OREXIM LIMITED, за яким покупець придбав олію на умовах поставки FOB - порт Миколаїв, Україна (а.с.79-83). Здійснення відвантаження товару у режимі експорту покупцю - OREXIM LIMITED - підтверджується вантажними митними деклараціями №504050000/2013/101197 від 12 березня 2013 року (олія соняшника нерафінована 549740 кг по ціні 659269,29 дол. США, а.с.84-85) та №504050000/2013/102224 від 17 травня 2013 року (олія соняшника нерафінована 598630 кг по ціні 658493,00 дол. США - а.с.138). Надані і копії сертифікатів якості, які оформлювалися при відправці олії на експорт (а.с.87-93,139-142).

Також подано договір транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування вантажу №2002К від 20 лютого 2013 року із товариством «ЮГЕКОТОП» (а.с.61-64), за яким виконавець (ТОВ «ЮГЕКОТОП») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «ФОРА») комплекс послуг по транспортно-експедиторському та митно-брокерському обслуговуванню вантажу замовника при відправці на експорт через ДП «Миколаївський морський торговій порт». На засвідчення виконання такого договору надано:

- звіт (а.с.74);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000206 від 29 березня 2013 року (а.с.75), податкова накладна №219 від 29 березня 2013 року на суму 178,42 грн. (ПДВ 29,74 грн., а.с.76);

- акт здачі прийняття робіт (надання послуг компенсація аналізу зразків, друк сертифіката; компенсація оформлення ВМД; компенсація оформлення ПМД; компенсація перевалки вантажу) №ОУ-0000207 від 29 березня 2013 року (а.с.77), податкова накладна №220 від 29 березня 2013 року на суму 58809,08 грн. (ПДВ 9801,51 грн., а.с.78).

Стосовно зберігання другої партії товару, реалізованого у травні 2013 року, додано документи щодо його зберігання з квітня по травень 2013 року на складі товариства «Евері» (а.с.144-157).

До того ж, представником податкового органу подано додаток 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість товариства «Саноіл Торг» за березень 2013 року, зі змісту якої вбачається, що таким підприємством задекларовано податкові зобов'язання із позивачем за відповідний період на суму 5000057,07 грн. (без податку на додану вартість), 1000011,42 грн. - податку на додану вартість (№з/п9 - а.с.129).

За таких обставин вбачається, що твердження про відсутність факту поставки товару ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням чинного законодавства.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість закріплено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Судом встановлено, що першою подією у спірних відносинах є дата отримання платником податків товару.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Саноіл Торг» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Також з'ясовано, що ТОВ «ФОРА», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: одержали копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перевірили наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента - товариства «Саноіл Торг» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.65-72).

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції та її виконання між позивачем та його контрагентом, докази подальшої реалізації придбаної продукції.

У свою чергу, податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція не відбулася реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту за відповідним договором.

До того ж, відповідачем порушено порядок проведення перевірки.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення, як і законності проведення перевірки, у зв'язку із чим резюмує необхідність задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 серпня 2013 року №0000512301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 листопада 2013 р.