Ухвала суду № 35413583, 12.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 148/3459/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Робак С. О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній республіці Крим на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про заміну сторони виконавчого провадження , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Тульчинського районного суду Вінницької області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2а-4002.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року заяву задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання представник Головного управління пенсійного фонду у Вінницькій області через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №179231/13 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивач та апелянт в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, а ухвалу суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником; суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, ухвалу суду за результатами питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено у загальному порядку.

З матеріалів справи встановлено, що 04 вересня 2007 року Тульчинським районним судом задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та ін. до Вінницького обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною їх бездіяльності у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та зобов'язання вчинення певних дій.

Даним рішенням було зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2002 року до дня прийняття рішення, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_2 різницю між нарахованою та отриманою пенсією та в подальшому з 01.01.2006 року виплачувати підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком встановлену до 01.01.2006 року, але без підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

23.11.2009 року ОСОБА_2 було видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду.

27.11.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Тульчинським районним судом при розгляді заяви ОСОБА_2 не було прийнято до уваги всі обставини та факти, що призвело до неправильного вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Колегією суддів з'ясовано, що 09.12.2009 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що підтверджується копією даної постанови у матеріалах справи.

Згідно ч. 3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, копію постанови у триденний строк надсилають сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у встановленому порядку.

Таким чином, згідно Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 при зверненні в суд першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження була повідомлена про закінчення виконавчого провадження в строки, встановлені даним Законом.

Статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що завершене виконавче провадження може бути розпочате знову тільки у випадках визнання незаконними (протиправними) та скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Так як постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 09.12.2009 року взагалі Заявником не оскаржувалась ні в адміністративному, ні у судовому порядку, та є не скасованою, відповідно дана постанова є цілком правомірною.

Крім того, ч. 2 ст. 49 КАСУ чітко зазначає, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 допустила зловживання наданими їй процесуальними правами, знаючи, що винесена постанова від 09.12.2009 року про закінчення виконавчого провадження, а також прийнято ухвалу від 08 грудня 2011 року про зупинення провадження у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження, з якою ОСОБА_2 зверталася вперше у 2011 році, проте знову звернулася з аналогічною заявою у 2013 році.

Згідно вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав у задоволені заяви немає, так як на даний час рішення Тульчинського районного суду від 04.09.2007 року виконано в повному обсязі, у зв'язку з чим виконавче провадження було закрито.

Таким чином, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

В той же час необхідно зазначити, що ухвала Тульчинського районного суду від 30 травня 2013 року, якою задоволено заяву ОСОБА_2 винесена з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_2 вперше зверталась до суду з аналогічною заявою у 2011 році. Ухвалою Тульчинського районного суду від 08 грудня 2011 року було зупинено провадження у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження до розгляду пов'язаної з нею справи №2а-4002/07 у Вінницькому апеляційному адміністративному суді. Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року.

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась повторно із заявою про зміну сторони виконавчого провадження та просила суд прийняти ухвалу, якою роз'єднати об'єднану справу №2а-4002/07 та виокремити її позов в окрему справу, так як їх спільний розгляд ускладнює розгляд заяви про зміну сторони виконавчого провадження.

Згідно з ст.116 КАС України суд може своєю ухвалою об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи.

Тульчинським районним судом не було винесено ухвали про роз'єднання об'єднаної справи №2а-4002/07 за позовом ОСОБА_3 та інш. до Вінницького облвійськомату, чим не виконано положення ст. 116 КАС України

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при задоволені заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження не було прийнято до уваги той факт, що матеріали справи знаходились на розгляді у Вінницькому апеляційному адміністративному суді, та провадження у даній справі було зупинено до вирішення адміністративної справи №2а-4002/07 .

Таким чином, враховуючи вищезазначене, Тульчинський районний суд, приймаючи ухвалу від 30 травня 20013 року, допустив порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року слід скасувати з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній республіці Крим задовольнити повністю .

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року за заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про заміну сторони виконавчого провадження , - скасувати.

Постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволені заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 листопада 2013 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.