Ухвала суду № 35413327, 18.11.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 685/464/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2299/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Спірідонової Т.В.,

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Чебан О.М.

з участю: представників сторін, відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

в квітні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом про звернення стягнення на майно, мотивуючи свої вимоги тим що 03.03.2008 року було укладено кредитний договір № НМТWGI0000004816 між банком та ОСОБА_3, згідно умов якого позичальник отримав 300 000 грн. кредитних коштів зі сплатою відсотків за користування у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.11.2029 року.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, тому утворилася заборгованість по кредиту, яка складає станом на 05.03.2013 року - 923 412 грн. 80 коп.

Оскільки між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язання було укладено договір іпотеки № НМТWGI0000004816, згідно умов якого ОСОБА_3

___________

Головуючий в першій інстанції - Бурлак Г.І. Категорія № 19,27

Доповідач - Харчук В.М.

В.Д. надав в іпотеку нерухоме майно, тому банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на будинок загальною площею 124,20 кв.м., житловою площею 79,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з наданням банку всіх необхідних прав та повноважень для реалізацій предмету іпотеки.

Крім того, позивач просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають в даному будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2013 року до участі в справі було залучено ОСОБА_2 як співвідповідача.

В подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» уточнило позовні вимоги, надавши новий розрахунок заборгованості по кредиту, в зв'язку з чим банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 964 939 грн. 56 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації та вирішити питання щодо виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із зазначеного житлового будинку.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідачів позовні вимоги не визнавав.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» не погодилося із таким рішенням суду першої інстанції від 25 вересня 2013 року подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 6, 212, 256, 257,267, 589, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 11, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Апелянт зазначає, що строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогами про підвищення з 03.08.2008 відсоткової ставки сплив 03.08.2011 року, але відповідач не заявляв вимоги про визнання підвищення відсоткової ставки недійсною, а тому суд не мав з цих підстав ухвалювати рішення про відмову в задоволенні позову.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі його істотні умови. ОСОБА_3 з цими умовами погодився, в тому числі і з правом банку змінювати в односторонньому порядку розмір процентної ставки.

Крім того, розмір процентної ставки не перевищував рівня облікової ставки Національного Банку України. Підвищення процентної ставки відбулося внаслідок збільшення облікової ставки НБУ, зміни курсу долара США до гривні та зміну середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті.

Апелянт зазначає, що банком було дотримано вимоги ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», належним чином повідомлено боржника про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач в досудовому порядку не виявив бажання вирішити спір, тому банком було прийнято рішення про звернення стягнення на майно на підставі умов іпотечного договору.

А тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 4, 10-11, 60; ч. 3 ст. 61, ст.. ст. 213, 214, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона доказами зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судове рішення є законним, , якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити та вирішує інші питання.

Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо це рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст. 16, 509, 524, 525-526, 530, 533, ч. 3, 536, 546, 549-550, 551, 553, 554, 559, 572, 576, 589-590, 610-611, 614, 615, 617, 624-625, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України за договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ними у встановлені договором строки.

Зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Видами забезпечення виконання зобов'язань є застава (іпотека нерухомого майна), порука, неустойка.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: стягнення пені, штрафних санкцій і звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

Боржник за кредитним договором несе відповідальність за невиконання зобов'язань за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Одним із видів застав є іпотека (застава нерухомого майна).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інше.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно у разі, коли зобов'язання не буде виконане у встановлений строк, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Такі ж правила щодо заставного майна визначені ст.ст.1, 19, 20, 24 Закону України „Про заставу" № 2654-ХІІ від 02.10.1992 року та ст.ст.3, 7, 11, 12, 33, 35, 38-39, 40 Закону України „Про іпотеку" № 898-ІУ від 05.06.2003 року.

Зокрема, зазначеними нормами Закону № 898-ІУ визначено, що у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором боржником-іпотекодавцем іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і шляхом реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

При вирішенні такого спору та задоволенні позову суд зобов'язаний зазначити в рішенні загальний розмір вимог (розмір заборгованості за кредитними зобов'язаннями), всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації, початкову ціну предмета іпотеки, інші обставини. Тобто, позивач зобов'язаний при вирішенні спору довести належними, допустимими і переконливими доказами розмір допущеної з вини боржника-іпотекодавця заборгованості за кредитним договором, а відповідач зобов'язаний довести відсутність власної вини у допущенні такої заборгованості.

Одночасно в рішенні в межах заявлених позовних вимог суд зазначає про виселення із предмета іпотеки (жилого будинку чи квартири) жильців (мешканців). Звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення цих осіб із жилого будинку чи квартири, що є предметом іпотеки, відповідно до порядку, встановленого законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за виконання зобов'язання.

Лише порушені права підлягають судовому захисту. Способами захисту є визнання права, припиненні дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів щодо наявності заборгованості відповідача по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, утвореної з вини ОСОБА_3

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах справи, підтверджених належними і допустимими доказами, і зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 03 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (тепер перейменований у ПАТ КБ «Приватбанк») та гр. ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № НМТWGІ0000004816.

Відповідно до умов договору банк надав, а ОСОБА_3 отримав в кредит кошти в сумі 300 000 гривень зі сплатою відсотків в розмірі 15% річних, а також інших платежів на строк до 03.11.2029 року на придбання жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що кредит з відсотками позичальником повертається банку щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 3 951,61 гривень шляхом внесення готівки в касу банку.

Відповідно до п.п. 1.3, 3.1 договору позичальником ОСОБА_3 в іпотеку банку передано придбаний жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за цією ж адресою, на якій він розташований, площею 0,15 га.

Пунктами 8.8, 8.9 договору передбачено, що у випадку, якщо права кредитора за договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, то кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру звичайної процентної ставки, що встановлена у кредитора для таких видів кредитів.

Зміна відсоткової ставки у сторону збільшення застосовується у випадках порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або кредитами або зміни в грошово-кредитній політиці Національного Банку України.

Для цього банк направляє позичальникові не пізніше, ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення відповідне рекомендоване письмове повідомлення із зазначенням розміру збільшеної ставки, дати початку дії такої ставки.

За відсутності заявлених у семиденний строк заперечень з боку позичальника нова відсоткова ставка набирає чинності.

Банком надано, а позичальником ОСОБА_3 отримано обумовлену суму коштів, придбано у власність жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, в будинок вселились та зареєстрували своє проживання позичальник ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2.

04 серпня 2008 року банком оформлено додаткову угоду до кредитного іпотечного договору, відповідно до умов якої зобов'язання сторін за кредитним договором змінювались. Зокрема, змінена валюта зобов'язань із української гривні у долари США і станом на 04.08.2008 року визначено розмір кредитної гривневої заборгованості позичальника в сумі 299 143,64 гривень у 64 470,61 доларів США, розмір відсоткової ставки визначено у 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості зі сплатою винагороди за резервування коштів в розмірі 3% річних від суми зарезервованих коштів.

У 2009 році ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Теофіпольського районного суду із позовом про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із переданого в іпотеку жилого будинку через допущену позичальником заборгованість за зміненим кредитним договором в сумі 535 365,88 гривень та виселення відповідачів з будинку, а ОСОБА_3 30 червня 2009 року звернувся до цього ж суду із зустрічним позовом про визнання угоди від 04 серпня 2008 року недійсною.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 10 грудня 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково, в рахунок допущеної заборгованості за кредитним договором в сумі 535 365,88 гривень звернуто стягнення на жилий будинок № 17 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 0,15 га за цією ж адресою шляхом продажу банком предмета іпотеки укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем.

В частині виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом банку відмовлено.

Одночасно судом задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 і визнано недійсною додаткову угоду від 04 серпня 2008 року.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Теофіпольського районного суду від 10 грудня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасовано, у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині відмовлено. В частині визнання недійсною угоди від 04 серпня 2008 року рішення залишене без змін.

При цьому апеляційним судом Хмельницької області встановлено, що відсутня вина відповідача ОСОБА_3 у невиконанні зобов'язань за кредитним договором в сумі 535 365,88 гривень, в тому числі 296 983,74 гривень заборгованості по тілу кредиту, 2 035,14 гривень простроченої заборгованості по тілу кредиту, 5 379,59 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитом, 149 430,22 гривень простроченої заборгованості по відсотках, 81 537,19 гривень пені, так як банком в односторонньому порядку сфальсифіковано (підроблено) додаткову угоду та збільшено відсоткову ставку за кредитом, що потягнуло збільшення щомісячних платежів та утворення заборгованості по погашенню кредиту.

При цьому банком суду не надано доказів про те, що він відповідно до умов кредитного договору від 03.03.2008 року довів до відома позичальника рішення про зміну ним умов кредитування, підняття кредитної процентної ставки та про укладення додаткової угоди від 04.08.2008 року.

Банк фактично заблокував первісний кредитний рахунок, на який сплачував борг ОСОБА_3 за первісним кредитним договором і примушував ОСОБА_3 перераховувати кошти на зовсім інший рахунок, відкриття якого було незаконним і який не мав відношення до укладеного кредитного договору.

Такі неправомірні дії банку зі зміною істотних умов кредитного договору унеможливили належне виконання боржником за відсутності його вини зобов'язань за первісним кредитним договором.

Рішення судів переглядались в касаційному порядку і набрали законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Звертаючись 04.04.2013 року з новим позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів, ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує свої вимоги новим розрахунком заборгованості ОСОБА_3 перед банком.

Однак, із доданого банком до позовної заяви розрахунку заборгованості до первинної позовної заяви (а.с.23-25), доданого позивачем розрахунку заборгованості до уточненої позовної заяви (а.с.127-132) вбачається, що позивачем заборгованість позичальника ОСОБА_3 визначена з 03.08.2008 року із застосуванням збільшеної із 15 % річної до 25,08% річної ставки плати за кредитні ресурси, хоч банком суду не надано належних, допустимих і переконливих доказів щодо дотримання обумовленого первинним кредитним договором порядку збільшення відсоткової ставки, що було встановлено рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання. Ці обставини відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

А отже, позивачем доказами не доведено перед судом наявності заборгованості відповідача, на погашення якої він просить звернути стягнення на іпотечне майно, її розміру та складових частин.

З наданих суду першої інстанції копій квитанцій про сплату щомісячних платежів на погашення кредиту (а.с.68-76, 134-135) вбачається, що боржник ОСОБА_3 сплачував і сплачує заборгованість за кредитним договором у розмірі, обумовленому первинним договором в сумі 3951,61 гривень щомісячно.

На обґрунтування підставності підвищення відсоткової ставки за кредитним договором з 03.08.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на надані представником позивача копії листів банку від 26 червня 2008 року про зміну відсоткової ставки із 03.08.2008 року до 2,09% на місяць (27,08% річних) (а.с.136-137).

Однак, ці докази суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як допустимі, так як вони не надавались суду під час вирішення спору у 2009-2011 роках, суперечать встановленим судами обставинам.

Крім того, ці докази з урахуванням підроблення банком додаткової угоди від 04.08.2008 року є сумнівними, так як сумнівним є одночасне підняття відсоткової ставки із 03.08.2008 року за гривневим кредитом та фальсифікація і підняття відсоткової ставки з цієї ж фактично дати і за валютним кредитом.

Судом першої інстанції ці докази належним чином перевірялись і їм дана належна оцінка. ПАТ КБ «Приватбанк» на вимогу суду відповідно до положень ч. 2 ст. 64 ЦПК України не надало оригіналів цих листів, самі копії з порушеннями чинного законодавства засвідчені підписом невідомої особи та штампом Хмельницької філії банку.

Теофіпольське ЦВПЗ № 2 Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» не підтвердило фактів пересилання таких поштових реєстрованих відправлень на адресу відповідача (а.с.138).

Відповідачі заперечують факти отримання таких повідомлень.

Так як позивачем не доведено доказами факту наявності заборгованості за кредитним договором, її розміру та складових частин, то безпідставними є вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з будинку, що є предметом іпотеки.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: копіями первинного договору про іпотечний кредит, свідоцтва про право власності на будинок, договору іпотеки, додаткової угоди до договору іпотечного кредиту, претензії банку до відповідачів від 25.01.2013 року, розрахунком заборгованості з незаконно збільшеними відсотками, копіями квитанцій про сплату відповідачем кредитних платежів, рішень Теофіпольського районного суду від 10 грудня 2010 року, апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 липня 2011 року, листів банку відповідачу ОСОБА_3, повідомлення «Укрпошти», (а.с.6-25, 68-76, 77-90, 127-128, 129-132, 134-135, 136-138).

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, досліджено докази, які їх підтверджують, ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» відхилити, рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

судді: (підписи)

Копія відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук