Рішення № 35412947, 31.10.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/5151/13-ц

Провадження № 2/764/2227/2013

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді Рубан М.В.

за участю секретаря Бурчуладзе С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 22 травня 2013 року з позовом до суду, в якому з врахуванням уточнень просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором станом на 19.09.2013 року в розмірі 9163,99 доларів США, що еквівалентно 73247,77 грн., що складається із заборгованості за нарахованими процентами в сумі 5631,18 доларів США, що еквівалентно 45010,02 грн., пені за просточену заборгованість за кредитом та процентами в сумі 3532,81 доларів США, що еквівалентно 28237,75 грн. Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній були надані кредитні кошти в розмірі 75000,00 доларів США на строк до 14.03.2026 року з виплатою 14,00 % річних за користування кредитними коштами. В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1. Проте відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала належним чином, що призвело до утворення заборгованості. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 27.01.2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в розмірі 749838,55 грн., яку було визначено станом на 03.08.2010 року, розірвано кредитний договір. 25.10.2011 року предмет іпотеки був реалізований за 267076,58 грн., отже, сума заборгованості не була погашена в повному обсязі, зобов'язання за кредитним договором не виконано, тому позивачем заявлено до стягнення нараховані проценти за користування кредитом та пеня за період з 03.08.2010 року до 19.09.2013 року (час розгляду справи).

В судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що фактично заборгованість за процентами за договором кредиту нарахована до 31.03.2011 року, а пеня до 25.04.2012 року згідно розрахунку, після чого проценти та пеня не нараховуються.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, та заперечення, в яких просить застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені, частково визнав нарахування процентів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2008 р. між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 132 на суму 75 000 доларів США за сплатою 14% річних строком до 14.03.2026 року.

ПАТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (№ 0000564).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 15.07.2008 року укладено договір іпотеки за реєстровим номером 1829, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за умовами якого у заставу банку передано нерухоме майно, а саме - однокімнатна квартира № 10 у будинку № 3, загальною площею 27,10 кв.м., житловою площею 17,00 кв.м., що розташована за адресою: м. Севастополь, вулиця Балаклавська, та належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності.

Крім того, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_2 15.07.2008 року укладено договір поруки № 151, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 прийняла на себе відповідальність по зобовязанням відповідача ОСОБА_1 в тому ж обсязі, що і основний боржник ОСОБА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 27.01.2011 року договір про іпотечний кредит № 132 від 15.07.2008 року розірвано, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованість за договором про іпотечний кредит № 132 від 15.07.2008 року в розмірі 749 838,55 грн., в рахунок погашення заборгованості в розмірі 749 838,55 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру № 10 загальною площею 27,10 кв.м., житловою площею 17.00 кв.м., що розташована за адресою: м. Севастополь, вулиця Балаклавська, 3 - шляхом проведення публічних торгів.

З виконавчих листів (а.с. 132 -134) вбачається, що вказане судове рішення набрало законної сили 10.02.2011 року.

На підставі акту про проведення прилюдних торгів від 25.10.2011 року предмет іпотеки був реалізований за 267076,58 грн.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. З огяду на приписи ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.2,3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

На підставі наведеного, враховуючи, що договір кредиту було розірвано, то договір поруки є припиненим з 10.02.2011 року, з дня набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 27.01.2011 року про розірвання основного зобов'язання - договору кредиту № 132 від 15.07.2008 року, тому вимоги позивача до поручителя ОСОБА_2 про стягнення процентів та пені за кредитним договором після припинення договору поруки є безпідставними, оскільки поручитель відповідає в межах строку дії договору поруки, тобто до 10.02.2011 року, і вимоги до поручителя пред'явлені 22.05.2013 року, тобто після двох років після припинення договору поруки.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками з відповідача ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З розрахунку заборгованості (а.с. 131) вбачається, що фактично заборгованість зі сплати процентів нарховується позивачем за період з 03.08.2010 року по 31.03.2011 року і складає 23176,58 доларів США. Однак, враховуючи, що судове рішення про розірвання кредитного договору, на підставі умов якого нараховуються проценти, набрало законної сили 10.02.2011 року, суд доходить висновку, що нарахування та стягнення процентів за період з 10.02.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 740,89 доларів США на підставі умов припиненого договору кредиту є безпідставним.

У зв'язку із погашенням заборгованості за рахунок реалізації предмета іпотеки залишок заборгованості зі сплати процентів складає 5631,18 доларів США, який і просить стягнути позивач. Враховуючи, що позивачем безпідставно нараховани проценти після розірвання договору кредиту в розмірі 740,89 доларів США, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 заборгованість зі сплати відсотків за період з 03.08.2010 року (період, по якій були стягнути проценти за рішенням суду від 27.01.2011) по 10.02.2011 року (день набрання судовим рішенням про розірвання договору кредиту законної сили) в сумі 4890, 29 доларів США (5631,18 740,89), що за курсом НБУ на час розгляду справи (799,30 грн. за 100 доларів США) складає 39088,09 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно з п.5.2. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення основної суми кредиту, при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05 процентів від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

На підставі ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку заборгованості (а.с. 131) вбачається, що фактично загальна сума пені нараховується позивачем за період з 03.08.2010 року по 25.04.2012 року, і складає 6516,97 доларів США, а з врахуванням стягнутої за рахунок продажу предмету іпотеки суми 2984,16 доларів США, позивачем заявлена до стягнення сума пені за вказаний період в розмірі 3532,81 доларів США.

Враховуючи, що з 10.02.2011 року розірвано договір кредиту, отже, припинено дію його умов, зокрема, п.5.2 такого договору щодо сплати пені, суд доходить висновку, що нарахування пені за період з 10.02.2011 року по 25.04.2012 року в сумі 1351,20 доларів США на підставі умов припиненого договору є неправомірним, тому загальна сума пені, яка нарахована за період з 03.08.2010 року по 10.02.2011 року становить 2181,61 доларів США (3532,81 1351,20), що за курсом НБУ на час розгляду справи (799,30 грн. за 100 доларів США) складає 17437,61 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 вказаної суми пені є обгрунтованою.

Однак представником відповідача ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Так, ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3,4 ст.266 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі наведеного, враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 22.05.2013 року, а договір кредиту припинено 10.02.2011 року, з цього моменту і починає перебіг строку позовної давності зі стягнення пені, нарахованої під час дії кредитного договору до моменту його припинення, отже, позивачем пропущено річний строк позовної давності, тому суд доходить висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 вказаної суми пені слід відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 390,88 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Банк «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09324508) заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором № 132, укладеним 15.07.2008 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1, в розмірі 39088,09 грн., а також судовий збір в сумі 390,88 грн., а всього 39478,97 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан