Ухвала суду № 35411919, 14.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/116/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Соботник Р.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Ілліка Р.І., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2006 року закрите акціонерне товариство «Чернівецька птахофабрика» (в результаті заміни позивача - приватне акціонерне товариство «Чернівецька птахофабрика») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (в результаті заміни відповідача - Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на розбіжності в примірниках актів наданого податковим органом та позивачем, а саме щодо порушених норм податкового законодавства. Також наголошується на тому, що сільськогосподарське підприємство, яке здійснило оплату за придбані товари та сплатило постачальнику ПДВ у ціні товару та має податкову накладну, при формуванні податкового кредиту за заявлені суми ПДВ до відшкодування, повинно керуватись загальними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та відносити податковий кредит до загальної декларації з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.02.2006 року по 31.03.2006 року.

В ході проведення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок встановлено, що між ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" та ПП ОСОБА_1 було укладено ряд Договорів будівельного підряду.

Крім того, між ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" та ТОВ "Луцьк- Металопосгачсервіс" укладено договір за №02/11-05 від 02.11.2005 року, згідно з яким, ТОВ "Луцьк-Металопостачсервіс" зобов'язується передати, а ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" прийняти та оплатити будівельні матеріали. Загальна вартість будівельних матеріалів складає 2770135,00 грн., в т.ч. ПДВ- 461689,16 грн.

Оплата коштів по вищевказаним договорам ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" здійснено згідно з платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, за цільовим призначенням за реконструкцію пташників.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий місяць 2006 року за вхідним №2210 від 21.03.2006 року. Згідно з даними вказаної декларації за лютий 2006 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ має від'ємне значення та складає 844 121,00 грн., в зв'язку з чим до податкового органу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення сум ПДВ з бюджету в розмірі 838 932,00 грн.

Перевіркою встановлено, що від`ємне значення виникло в результаті включення до податкового кредиту роботи по реконструкції пташників в загальну декларацію по податку на додану вартість в сумі 838 932,00 грн. Перевіркою не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий в сумі 838 932,00 грн.

Виявлені під час перевірки порушення зафіксовано в акті перевірки від 25.05.2006 року №26/2331462059.

На підставі акта перевірки від 25.05.2006 року №26/2331462059 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 року №662320/0-4340, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 838 932,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що оскільки видами діяльності ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" є розведення свійської птиці, розведення інших тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тому спірна сума по придбанню послуг по ремонтно-будівельних роботах пташників для утримання курей-несучок (сума ПДВ сплачена у складі ціни їх придбання) з метою їх безпосереднього використання для виготовлення та реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки відноситься до складу податкового кредиту та повинна бути відображена в спеціальній декларації (у складі податкового кредиту декларації з ПДВ (скороченої) та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так позивач в апеляційній скарзі вказує, що в його примірнику акта перевірки від 25.05.2006 року №26/2331462059 зазначено порушення ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1, п. 7.4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, ст. 11 п. 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови КМУ №271 від 26.26.02.1999 року, а в примірнику наданого податковим органом вказано порушення ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1, п. 7.4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, ст. 11 п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови КМУ №271 від 26.26.02.1999 року. Тобто в примірнику акта перевірки позивача встановлено порушення ним п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а в примірнику акта перевірки наданого відповідачем вказано порушення позивачем п.11.29 ст. 11 цього ж Закону.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, враховуючи те, що Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМ України № 271 від 26.02.1999 року розроблений саме відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", тому належним та допустимим, як доказ у даній справі, примірник акта перевірки від 25.05.2006 року №26/2331462059 наданий податковим органом, яким зафіксовано порушення позивачем п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акта перевірки від 25.05.2006 року №26/2331462059 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 року №662320/0-4340, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 838 932,00 грн.

Пунктом 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 цього ж Закону, до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Вказана правова позиція також висловлена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі № 21-81а10 та від 24.02.2009 року у справі №21-2141во08.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, твердження позивача щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості придбаних послуг по ремонтно-будівельних роботах пташників до загальної декларації із цього податку є безпідставним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 листопада 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.