Ухвала суду № 35411796, 30.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 816/4422/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі № 816/4422/13-а

за позовом Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

24 липня 2013 року позивач- Українсько-німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтазар"- звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 року № 0010171501, №0010191501,№ 0010201501.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року адміністративний позов Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 15.07.2013 року № 0010191501,№ 0010201501 - повністю, № 0010171501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1385 грн. 86 коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 692 грн. 93 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Українсько-німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтазар" зареєстроване 17.02.1994 року в виконавчому комітеті Полтавської міської ради за № 15881200000001696, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.02.1994 року за №127, станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у м.Полтаві.

В період з 14.06.2013 року по 01.07.2013 року податковим органом на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12.06.2013 року № 1623 та направлення на перевірку від 14.06.2013 року № 1040 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2013 року № 19/16-01-15-01/20029514, у висновках якого зафіксовано порушення Українсько-німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтазар" пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме:

1) занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за лютий 2013 року (рядок "25, 25.1" Декларації з ПДВ) на суму 1 212 грн.;

2) завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2013 року (рядок "19" Декларації з ПДВ) на суму 717 грн.;

3) завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року на суму 1 388 грн.;

4) завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок "24" Декларації з ПДВ за березень 2013 року) на суму 155 грн. ( а.с. 11-31).

На акт перевірки від 01.07.2013 року № 19/16-01-15-01/20029514 позивачем подані письмові заперечення. ( а.с.32-40).

На підставі акту перевірки від 01.07.2013 року № 19/16-01-15-01/20029514 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 15.07.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0010171501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 1 388 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 694 грн.;( а.с.42)

- № 0010191501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 872 грн. (717 грн. - по рядку 19, 155 грн. - по рядку 24);( а.с.41)

- № 0010201501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 818 грн., з них: за основним платежем - 1 212 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 606 грн.( а.с.43)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача від 15.07.2013 року №№ 0010171501, 0010191501, 0010201501, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 15.07.2013 року № 0010191501, №0010201501 та № 0010171501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1385 грн. 86 коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 692 грн. 93 коп. прийняті податковим органом неправомірно.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на бюджетне відшкодування, може прийняти рішення про: зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації з ПДВ); повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 податкової декларації з ПДВ).

Як убачається із матеріалів справи 14.01.2013 року між Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" та ТОВ "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія" укладено договір поставки товарів № 246.

Українсько-німецьке ТОВ "Алтазар" включило до складу податкового кредиту за лютий 2013 року суму ПДВ в розмірі 1 535,47 грн. по податковій накладній № 1 від 12.02.2013 року, отриманій від контрагента.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано до перевірки договір поставки товарів із специфікаціями, видаткову накладну від 16.05.2013 року № РН-0000007, податкову накладну від 12.02.2013 року № 1 на загальну суму 7677,34 грн., в т.ч. ПДВ - 1536,47 грн., платіжні доручення від 12.02.2013 року № 2027 та № 2028 на загальну суму 9 200 грн., від 25.02.2013 року № 2044 на суму 12,81 грн.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів.

Згідно платіжних доручень від 12.02.2013 року № 2027 та № 2028 Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" сплачено постачальнику за олію соняшникову та гірчицю міцну суму 9 200 грн., в т.ч. ПДВ - 1533,33 грн.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що в такому випадку першою подією є оплата за товар, яка призвела до виникнення податкових зобов'язань у продавця на суму ПДВ 1533,33 грн., а тому і податкова накладна від 12.02.2013 року № 1 мала бути виписана на оплачений товар на загальну суму 9 200 грн., в т.ч. ПДВ 1 533,33 грн. При цьому, оплата товару на суму 12,84 грн., в т.ч. ПДВ 2,14 грн. є також першою подією, яка оформляється окремою податковою накладною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" не вірно визначено дату виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів на суму ПДВ 2,14 грн., внаслідок чого неправомірно включено у лютому 2013 року до складу податкового кредиту згідно податкової накладної № 1 від 12.02.2013 року, виписаної ТОВ "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія", суму ПДВ - 2,14 грн.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких підприємством сформовано склад податкового кредиту за лютий 2013 року по взаємовідносинах із ТОВ "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія" на загальну суму ПДВ - 1 533,33 грн., які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

18.01.2012 року між позивачем та ТОВ ВТФ "Авіас" укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 22.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду видаткову накладну № 25-000000000655 від 28.02.2013 року, податкову накладну від 01.02.2013 року № 1000011/25 на загальну суму 1960 грн., в тому числі ПДВ 326,67 грн., платіжне доручення від 01.02.2013 року № 2004 на суму 1960 грн.

Позивачем включено суму ПДВ 326,67 грн. до складу податкового кредиту лютого 2013 року.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ВТФ "Авіас" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

16.12.2009 року між позивачем та ПАТ "Полтаваобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії № 2884.

Фактичне виконання умов договору у лютому-березні 2013 року підтверджується податковими накладними № 2052/23 від 28.02.2013 року та № 2103/23 від 31.03.2013 року, рахунками № А2884 від 14.02.2013 року та від 14.03.2013 року, актом згідно договору від 16.12.2009 року № 2884, оплата за електроенергію здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.02.2013 року №2029 та від 18.03.2013 року №2081, копії яких містяться у матеріалах справи.

Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" включено до складу податкового кредиту лютого та березня 2013 року суми ПДВ у розмірі 477,29 грн. та 459,43 грн. відповідно за податковими накладними № 2052/23 від 28.02.2013 року та № 2103/23 від 31.03.2013 року, виписаними ПАТ "Полтаваобленерго".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постачання електричної енергії має безперервний ритмічний характер.

Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому, до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Таким чином, податкова накладна, у разі дотримання умови щодо здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, повинна бути виписана не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послу; обов'язковою умовою для можливості виписки зведеної податкової накладної є обумовленість у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів: один раз на десять днів тощо).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки податкового органу, наведені в акті перевірки про те, що ПАТ "Полтаваобленерго" невірно визначено дату виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг, що призвело до оформлення податкових накладних з порушенням, а саме: дата виписування податкових накладних не відповідає першій події, тобто даті, коли відбулося отримання платником податків послуг з постачання електроенергії згідно з актами приймання наданої електричної енергії, є неправомірними.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Велтон Телеком", ТОВ "Авто Трак Партс", ТОВ "ТІДІСІ СХІД", ТОВ "Сервіс Асамп України", Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628, ТОВ "Inter Сars Ukraine".

Виконання умов договорів між позивачем та його контрагентами підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, платіжних доручень.

Перевіркою правильності складання податкових накладних, виписаних ТОВ "Велтон Телеком", ТОВ "Авто Трак Партс", ТОВ "ТІДІСІ СХІД", ТОВ "Сервіс Асамп України", Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628, ТОВ "Inter Сars Ukraine" за лютий - березень 2013 року податковим ревізором-інспектором встановлено, що у полі "найменування покупця" назва покупця не відповідає назві, зазначеній у статутних документах Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар", які діяли у періоді, що перевірявся.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, що наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Якщо на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу (в тому числі якщо зазначено код ЄДРПОУ), яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, зокрема, зазначення скороченої назви покупця Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар", відмінної від скороченої назви згідно статутних документів, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів, не впливає на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вищезазначені накладні відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів. В ході судового розгляду представники відповідача також не повідомляли фактів, які б вказували на проведення господарських операцій Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" без мети настання реальних наслідків.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, по яким Українсько-німецьким ТОВ "Алтазар" сформовано податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Вказані обставини свідчать про правомірність віднесення позивачем зазначених у податкових накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту Українсько-німецького ТОВ "Алтазар" за лютий-березень 2013 року, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем надані платіжні доручення, що підтверджують фактичну сплату грошових коштів за отримані товари (роботи, послуги).

Таким чином, позивач, який фактично сплатив у попередньому податковому періоді суми ПДВ, за умови, що господарські операції мали реальний характер, за наявності у попередньому та наступному податковому періодах від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, мав право включити до складу бюджетного відшкодування ПДВ березня 2013 року відповідну суму ПДВ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 15.07.2013 року №№ 0010191501,№ 0010201501 - повністю, № 0010171501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1385 грн. 86 коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 692 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі № 816/4422/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.