Постанова № 35411576, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 15:00 № 826/15526/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 3-тя особаФонду гарантування вкладів фізичних осіб Акціонерний комерційний банк «Європейський» провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач або ФГВФО), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерний комерційний банк «Європейський» (надалі - третя особа або АКБ «Європейський»), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.10.2013 року та від 01.11.2013 року):

- визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування коштів за її вкладом з підстав, викладених в листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №02-036-2615/13 від 11.04.2013 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо відшкодування коштів, належних ОСОБА_1, в сумі 13 611, 05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2013 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 04.11.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою щодо виплати решти суми в якості відшкодування за вкладом, отримав відмову від ФГВФО у зв'язку із пропуском строку для такого звернення, про існування якого позивачу не було відомо.

04.11.2013 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Третя особа явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що позивачем було пропущено строк для звернення до ФГВФО за отриманням відшкодування за вкладами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Так, суд у судовому засіданні від 04.11.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як зазначає позивач, що підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Європейський добробут преміум» №2635.28.980.38292 від 10.10.2008 року, предмет якого сторони визначили у п. 1.1 цього договору наступним чином: «Вкладник передає, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок (далі - «Рахунок») грошові кошти у сумі, передбаченій п. 3.1. цього Договору, (далі - Вклад) на умовах цього Договору та з видачею Вкладнику на підтвердження внесення Вкладу виписку з Рахунку».

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 19.08.2009 року №489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський» постановлено з 21.08.2009 року відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації АКБ «Європейський», а також призначено ліквідатора АКБ «Європейський».

За твердженнями позивача, сума вкладу за договором станом на початок процедури ліквідації банку становила 163 611,05 грн.

Надалі, як стверджує позивач, що підтверджується наданим представником відповідача для огляду під час судового розгляду справи оригіналом загального реєстру вкладників АКБ «Європейський», ОСОБА_1 було отримано від ФГВФО через АТ «Брокбізнесбанк» грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. в якості гарантування суми за вкладом.

З метою отримання решти суми за вкладом позивач звернувся до ФГВФО, який листом від 11.04.2013 року №02-036-2615/13 повідомив, що адміністративною радою ФГВФО було прийнято рішення від 21.08.2012 року №27 про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 200 000,00 грн. та поширення його дії на банки, що перебувають у стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, зокрема - АКБ «Європейський». Та проінформовано, що останнім днем, коли вкладники АКБ «Європейський» мали право звертатися до ФГВФО щодо виплати їм відшкодування, було 31.12.2012 року, чим фактично відмовлено позивачу у відшкодуванні решти суми за вкладом.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що станом на момент виникнення спірних правовідносин регулював засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, є Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 року №2740-ІІІ (надалі - Закон №2740).

Відповідно до ст. 30 Закону №2740 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

Ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону. На підставі одержаного від ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог статті 4 цього Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам. Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними (ст. 31 Закону №2740 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 32 Закону №2740 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.

На виконання вимог положень Закону №2740 адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб від 12.02.2002 року №2 (надалі - Положення №2), що діяло станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, п. 4 розділу І Положення №2 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної законодавством гарантованої суми за вкладами у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

При цьому, ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (далі - Список), із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Положення, за формою, встановленою в додатку 1. Список складається за станом на день настання недоступності вкладів. Протягом періоду виплат ліквідатор може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників. У разі збільшення гарантованої суми відшкодування та прийняття адміністративною радою Фонду рішення про поширення його дії на вкладників банків, філій іноземних банків, яким здійснюються виплати відшкодувань, ліквідатор має надати до Фонду додатковий Список вкладників із зазначенням сум до збільшеної гарантованої суми (п. 2 розділу ІІ Положення №2 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, ФГВФО у відповідь на звернення від 12.02.2013, яке як зазначають представники сторін, надійшло до відповідача 26.03.2013 року, листом від 11.04.2013 року №02-036-2615/13 повідомив позивача, що адміністративною радою ФГВФО було прийнято рішення від 21.08.2012 року №27 про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 200 000,00 грн. та поширення його дії на банки, що перебувають у стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, зокрема - АКБ «Європейський». При цьому, вказано, що останнім днем, коли вкладники АКБ «Європейський» мали право звертатися до Фонду щодо виплати їм відшкодування, було 31.12.2012 року.

Як вбачається зі змісту рішення адміністративної ради ФГВФО від 21.08.2012 року №27, яке зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 29.08.2012 року за №1452/21764 та опубліковано у газеті Голос України №168 (5418) субота, 08.09.2012 року (надалі - Рішення №27), копія якого наявна у матеріалах справи, вирішено збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів ФГВФО до 200 000 грн. (п. 1 Рішення №27) та встановлено поширити дію цього рішення на банки, що перебувають в стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, перелік яких наведено у додатку до цього рішення (п. 2 Рішення №27) (серед яких у додатку до вказаного рішення, зокрема, зазначено АКБ «Європейський»). Крім того, у п. 3 Рішення №27 передбачено, що вкладники банків, що перебувають в стадії ліквідації, відповідно до зазначеного у пункті 2 переліку банків мають право звертатися до ФГВФО за отриманням відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 31 грудня 2012 року.

З огляду на те, що Рішенням №27, яке було оприлюднено у загальнодоступному засобі масової інформації та зареєстровано у Міністерстві юстиції України, встановлено порядок отримання відшкодування коштів за вкладами у межах 200 000,00 грн., включаючи відсотки, саме до 31 грудня 2012 року, а позивач звернувся до ФГВФО після спливу встановленого строку, що не спростовано представником позивача під судового розгляду справи, суд дійшов висновку про правомірність відмови позивачу у відшкодуванні решти суми за вкладом, а саме: у розмірі 13 611, 05 грн.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача щодо невідповідності положень Рішення №27 положенням Закону №2740 та Положення №2 (в редакціях, що діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки Рішення №27 не є предметом оскарження в даній адміністративній справі. В контексті з викладеним, слід зазначити, що позивачем (його представником) не надано суду доказів скасування Рішення №27, а, відтак, суд виходить з того, що Рішення №27 на момент розгляду даної справи у суді є чинним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок