Ухвала суду № 35410368, 23.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р.Справа № 816/4276/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представника позивача - Пилипенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 816/4276/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" - звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними дій щодо проведення у період з 20.05.2013 року по 24.05.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Завод залізобетонних виробів № 7" з питань реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ "Енергополіграфдокумент" за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0009391502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.06.2013 року № 0009391502.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 23.10.2013 року, сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 20.05.2013 року по 24.05.2013 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Завод залізобетонних виробів № 7" з питань реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ "Енергополіграфдокумент" за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 року № 3000/15.2/01270078.

Згідно акту від 31.05.2013 року № 3000/15.2/01270078 податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит на загальну суму 2 700 грн., а саме: за вересень 2011 року - 500 грн., за жовтень 2011 року - 1 500 грн., за листопад 2011 року - 700 грн., та відповідно занижено суму ПДВ на загальну суму 2 700 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0009391502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3375 грн., з них: 2700 грн. - за основним платежем, 675 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення перевірки та винесеним останнім податковим повідомленням - рішенням від 20.06.2013 року № 0009391502, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку з чим включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 2 700 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Енергополіграфдокумент" є правомірним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача в період з 20.05.2013 року по 24.05.2013 року проведена посадовою особою органу державної податкової служби із дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 2700 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Енергополіграфдокумент" за період вересень - листопад 2011 року, оскільки зазначений суб'єкт господарювання формував податковий кредит з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит. Підтвердженням цього, на думку відповідача, є відповідний акт, що складений ДПІ у м. Полтаві за №281/22/34743008 від 27.02.2013 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Енергополіграфдокумент" з питань формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, валових доходів та валових витрат за період з 01.09.2011р. по 30.11.2011 року з ТОВ "Галактика М", ТОВ "Матадор".

Як убачається із матеріалів справи, 26.07.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Енергополіграфдокумент" (Виконавець) укладено договір підряду № 89, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати за плату режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування теплогенераторів ТОК, котлів та АОГВ, а Замовник прийняти та оплатити роботу. Результатом виконання робіт за договором є технічний звіт.

27.10.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Енергополіграфдокумент" (Виконавець) укладено договір № 137 щодо виконання науково-пошукових робіт з оформленням документації по розрахунку питомих норм паливо-енергетичних ресурсів на одиницю продукції. Фактом закінчення робіт є затвердження питомих норм паливо-енергетичних ресурсів на одиницю продукції.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивачем надано суду податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, кошториси, технічні звіти, ліцензію ТОВ "Енергополіграфдокумент", затверджені загально-виробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2011 рік, банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Енергополіграфдокумент" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи використані у господарській діяльності позивача.

Податковим органом не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Енергополіграфдокумент", не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Енергополіграфдокумент" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 2700 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Енергополіграфдокумент".

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 20.06.2013 року № 0009391502.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 816/4276/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Бартош Н.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2013 р.