Постанова № 35410023, 19.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р.Справа № 815/5000/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

- Шевчук О.А.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Дубчак Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 09.04.2013 року №1009 та направлення на перевірку, відповідачем в період з 22.04.2013 року по 06.06.2013 року була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт №3422/22-50/23863896 від 13.06.2013 року, на підставі якого, відповідачем 02.07.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001962250 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190344,00 грн. та штрафним санкціям 95172,00 грн. та №0001952250 про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 379300,00 грн., штрафних санкцій 189650,00 грн. за порушення позивачем абз.1 п.1 ст.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та відмові в задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно з п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійсненню платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, для отримання послуг при здійсненні своєї господарської діяльності, 08.08.2011 року позивачем були укладені договори з ТОВ «ТрансЮкрейн» №1/08/11 ТЕО, №1/08/11АР щодо отримання транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн (а.с.51-82).

У зв'язку з виконанням вказаних вище договорів, позивачем було отримано послуги по організації транспортно-експедиторських послуг та послуг оренди цистерн (для експорту меляси) від ТОВ «ТрансЮкрейн» на загальну суму 1487999,00 грн..

На підтвердження виконання сторонами вказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено які послуги надавалися та виконані, вартість виконаних робіт. До вказаних актів додано реєстри на оренду залізничних цистерн, реєстри на відшкодування ЗД тарифу, реєстри відправки завантажених цистерн, реєстри повернення порожніх цистерн (а.с.83-106).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що «в актах виконаних робіт вказано тільки організація транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн, а в ж/д накладних вказаний перевізник - ТОВ «Амадеус Марин»; до перевірки позивачем не надані документи, які показують роботу по організації транспортно-експедиторських послуг ТОВ «ТрансЮкрейн», які надають можливість визначити зміст та обсяг господарської операції».

Вказаний висновок колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначивши, що до перевірки не надано відповідних документів, судом не перевірено додані до матеріалів справи позивачем документи з вказаного питання, а саме.

Як вбачається з вище вказаного договору транспортного експедирування від 08.08.2011р. (а.с.60), предметом договору є обов'язок Експедитора (ТОВ «ТрансЮкрейн») по організації виконання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню експортних перевезень залізничним транспортом…

Крім того, відповідно до п.2.1.6 вказаного Договору, Експедитор (ТОВ «ТрансЮкрейн») має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов'язків та укладати з ними договори від свого імені.

Відповідно до листа директора ТОВ «ТрансЮкрейн» (а.с.50), в рамках виконання договору між позивачем та ТОВ «ТрансЮкрейн» від 08.08.2011 року, останнім, для здійснення залізничних перевезень залучалося ООО «Амадеус Марин», з яким було укладено договір від 10.08.2011р.

На підтвердження вказаних обставин щодо виконання ТОВ «Амадеус Марин» перевезень залізничним транспортом, до матеріалів справи надані накладні (СМГС) (а.с.107-109).

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу меляси бурякової № 02/12 від 12.03.2012 року між ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» та ТОВ «Радехівський цукор» (а.с.110-114), при виконанні якого позивачем були застосовані послуги по організації транспортного експедирування та оренди цистерн від ТОВ «ТрансЮкрейн», при відправленні вантажу в режимі експорт, платником залізничного тарифу по території України є ТОВ «Амадеус Марин» (а.с.116).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що вказаний вище висновок суду першої інстанції зроблено без дослідження матеріалів справи, які в свою чергу, містять вичерпну інформацію щодо всіх істотних умов виконання договорів по отриманню транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн.

Також, незрозумілою є позиція суду першої інстанції щодо відсутності документів, які надають можливість визначити зміст та обсяг господарської операції, оскільки з зазначених вище реєстрів, складених до актів виконаних робіт - на оренду залізничних цистерн, відправки завантажених цистерн, повернення порожніх цистерн (доданих до матеріалів справи), вбачаються усі необхідні данні (номери цистерн, станції завантаження та повернення цистерн, дата здійснення операцій та інш.), які крім іншого, свідчать про факт виконання ТОВ «ТрансЮкрейн» послуг по організації транспортно-експедиторських послуг.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що наявні у позивача документи (договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі - прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, рахунки фактури та інш.), які в тому числі було надано податковому органу при проведенні перевірки, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

За змістом ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом визначається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ч. 1 ст. 44 ГК України).

З аналізу наведених норм, випливає, що мета досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку є похідною та наслідком здійснюваної діяльності господарюючим суб'єктом, яка повинна відповідати вимогам закону та установчим документам.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо збитковості операцій позивача з експорту меляси з урахуванням витрат на організацію ТЕО, оскільки сама по собі збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Край-2», ЧП «Трейдінг ААС» було укладено договори про надання маркетингових послуг від 10.12.12р. №1040, від 25.06.12р. № 106/2 та № 12/1255 та СПД ОСОБА_3 договір по наданню послуг по підбору спеціаліста № 761 від 15.06.12р. (а.с.117-157).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій (отримання послуг), позивачем до матеріалів справи та податковому органу при проведенні перевірки надано: податкові накладні, акт здачі-прийняття послуг зі звітом, акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), рахунки, товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів вважає, що вказані вище документи, дають обґрунтовані підстави для висновку, що отримані від ТОВ «Край-2», ЧП «Трейдінг ААС», СПД ОСОБА_3 відповідно до договорів послуги (маркетингові та по підбору спеціаліста) були використані позивачем у власній господарській діяльності, що належним чином не спростовано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Доводи суду першої інстанції про безпідставне без підтвердження первинними документами віднесення позивачем до складу витрат - витрат на придбання маркетингових послуг та послуг по підбору персоналу, та не надання до перевірки звітів про виконану роботу, перелік проведених заходів, іншої інформації, яка дає можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з вказаних вище первинних документів, на які позивач посилається як на докази, які містять фактичні данні про надані маркетингові послуги, вони в повній мірі відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідно підтверджують факт отримання послуг від контрагентів та підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Доводи суду першої інстанції про наявність на підприємстві позивача начальника відділу кадрів, в функції якого входить підбір персоналу, колегія суддів вважає такими, які не відповідають вище наведеним вимогам ГК України щодо права підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, в тому числі щодо залучення відповідних спеціалістів, в даному випадку для підпору кваліфікованого персоналу, для досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку підприємством.

Щодо доводів суду першої інстанції про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат суми відсотків по частині кредитних коштів, отриманих за кредитними договорами укладеними з АБ «Південний» від 22.04.2011 року №АС2011-00175 та від 23.04.2012 року №АС2012-00098 та з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014, що були використані на надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт» за договорами від 29.09.2011 року №ДГ-0000527 та від 01.10.2012 року №ДГ-0000540, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства - колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку».

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 року між позивачем та ТОВ «ВИНФОРТ» укладено договір № 29/09 про надання поворотної фінансової допомоги.

03.08.2012 року позивачем було укладено кредитний договір № 2012-0014 з ПАТ «Банк Восток», відповідно якого позивач отримав кредитні кошти для купівлі автотранспортних засобів (12од.), які були використано відповідно до умов кредитного договору та на виконання господарської діяльності (транспортні засоби обліковуються на балансі ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ»). Вказані обставини податковим органом не заперечені.

Таким чином, з урахуванням виконанням позивачем умов кредитного договору та використанням отриманих за кредитом коштів за їх цільовим призначенням, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків за кредитним договором має пряме відношення до господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим, віднесення таких відсотків до валових витрат підприємства відповідає наведеним вимогам ст.141 Податкового кодексу України.

Між тим, судом першої інстанції взагалі не перевірені висновки акту перевірки про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат суми відсотків по частині кредитних коштів, оскільки по перше: договір про надання поворотної фінансової допомоги укладено між ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» та ТОВ «ВИНФОРТ» раніше ніж позивачем отримано кредит; по друге: податковим органом належним чином не доведено, що на надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт» позивачем були використані саме суми відсотків по частині кредитних коштів, а не власні обігові кошти підприємства.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що при винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції обмежився виключно цитуванням акту перевірки від 13.06.2013 року та переписуванням встановлених в акті відповідачем порушень, без спростування доводів та доказів, які були надані позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.195, ст. 196, п.3 ч.1, ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: