Рішення № 35409195, 19.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2013Справа №901/3420/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Узлова, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95047; вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530)

до відповідача - фізичної особи-підприємця Цимбал Натал'ї Анатоліївни (вул. Челнокова, 56а, кв. 29, місто Феодосія, АР Крим, 98109)

про стягнення 8 638,37 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Підлісна С.В, довіреність №б/н від 21.06.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 14 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Цимбал Натал'ї Анатоліївни на свою користь заборгованості у розмірі 8629,37 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 229, 230-232 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 526, 530, 623-625, 712 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №122/56 від 30 травня 2011 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 4465,88 грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню 3% річних та штраф.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

05 листопада 2013 року від позивача надійшло клопотання в якому повідомлено суд, що при складанні позовної заяви допущені описки, а саме не вірно вказані номери видаткових накладних, зазначених у розрахунках позовної заяви: видаткова накладна №РН-56-015049 від 19 жовтня 2012 року на суму 10751,34 грн., видаткова накладна №РН-56015206 від 24 жовтня 2012 року на суму 923,22 грн. та видаткова накладна №РН-56-015680 від 07 листопада 2012 року на суму 1842,66 грн. Також, позивач повідомив суд, що ціна позову складається із суми основного боргу у розмірі 4465,88 грн., пені у розмірі 1219,38 грн., 3% річних у розмірі 249,67 грн. та штрафу у сумі 2703,44 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду і справа розглядається судом з її урахуванням.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 05 листопада 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 19 листопада 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням поданої 05 листопада 2013 року заяви.

Представник відповідача позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, у судове засідання за викликом повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Цимбал Натал'ї Анатоліївни є адреса: вул. Челнокова, 56а, кв. 29, місто Феодосія, АР Крим, 98109. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

30 травня 2011 року фізична особа-підприємець Цимбал Натал'я Анатоліївна (за договором покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (за договором постачальник) уклали договір поставки №122/56 від 30 травня 2011 року, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі по тексту товар), в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

У пункті 1.4 договору сторони домовились, що всі поставки продукції за накладними, оформленим сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Умови поставки та оплати продукції закріплені у розділі 2 договору. Так, ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в них (накладних).

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (их) (пункт 2.1 договору).

Продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній.

Згідно пункту 2.3 ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього договору.

Постачання партій продукції у відповідності до пункту 2.5 договору здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною цього договору.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 13517,22 грн. , про що свідчать копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних за №РН-56-015049 від 19 жовтня 2012 року на суму 10751,34 грн., №РН-56-015206 від 24 жовтня 2012 року на суму 923,22 грн. та №РН-56-015680 від 07 листопада 2012 року на суму 1842,66 грн. (а.с. 13-16). Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що покупець зобов'язався оплачувати вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошовий коштів у касу постачальника. При цьому, підставою для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН /алког/, або цей договір.

Грошові кошти, що надходять від покупця в оплату за отриману за договором продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної/ТТН (пункти 2.7, 2.8 договору).

Відповідно до пункту 2.9 договору покупець зобов'язався оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі. При цьому, моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Відповідач, в порушення умов укладеного з позивачем договору, лише частково розрахувався за придбаний товар, заборгувавши позивачу 11817,22 грн. Наявність заборгованості перед постачальником відповідачем підтверджений, про свідчить укладений між сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 01 січня 2013 року (а.с. 17), втім позивач заявив до стягнення 4465,88 грн., оскільки після складання акту заборгованість відповідачем була частково погашена.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони передбачили відповідальність, зокрема, у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п. 2.9. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена (пункт 4.1 договору).

У разі, якщо покупець прострочив оплату отриманої партії продукції більш ніж на п'ять днів, постачальник згідно пункту 4.2 договору має право призупинити поставку наступних партій продукції до повного погашення заборгованості з урахуванням пені і збитків та/або і односторонньому порядку відмовитися від виконання договору.

У пункті 7.1 договору закріплено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Термін дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору жодна, із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

За підрахунками позивача, станом на час звернення з позовом до суду, у фізичної особи-підприємця Цимбал Натал'ї Анатоліївни перед ним утворилась заборгованість в розмірі 4465,88 грн., несплата якої у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів з нарахованими на суму заборгованості пенею, 3% річних та штрафом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем за період з 27 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 4465,88 грн.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4465,88 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 1219,38 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, заборгованість відповідача склала 4465,88 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Разом з тим, пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у пункті 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1219,38 грн., судом встановлено, що пеня позивачем обрахована враховуючи обмеження, встановлені статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка передбачає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Втім, сторонами змінено загальне правило щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців, так як пункт 4.3 договору передбачає, що нарахування штрафних санкцій, встановлених договором, припиняється тільки в разі повного виконання стороною взятих на себе зобов'язань. Отже, нарахування пені, понад загальний строк, визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у даному випадку є обґрунтованим, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" підлягають 1219,38 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи нарахувань на суму боргу 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних у сумі 249,67 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, правомірним є і нарахування позивачем відповідачу, у відповідності до пункту 4.1 договору, штрафу у розмірі 20% від вартості продукції, оплата якої прострочена більш ніж 30 календарних днів.

Так, відповідно до розрахунку позивача розмір штрафу становить 2703,44 грн., що відповідає 20% від 13517,22 грн. - суми поставки продукції за накладними №РН-56-015049 від 19 жовтня 2012 року на суму 10751,34 грн., №РН-56-015206 від 24 жовтня 2012 року на суму 923,22 грн. та №РН-56-015680 від 07 листопада 2012 року на суму 1842,66 грн., строк оплати яких прострочено понад 30 календарних днів, з огляду на що, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2703,44 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19 листопада 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Цимбал Натал'ї Анатоліївни (вул. Челнокова, 56а, кв. 29, місто Феодосія, АР Крим, 98109, код 2831400627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Узлова, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95047; вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530, код 36499654) 4465,88 грн. заборгованості, 1219,38 грн. пені, 249,67 грн. 3% річних, 2703,44 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний