Вирок № 35408763, 07.10.2013, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.10.2013

Справа № 337/2353/13-к

Провадження № 1-кп/337/140/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі:головуючого суддіГнатик Г.Є.

при секретарі Малишенко В.М.

з участю прокурора Черніченко І.М.

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

23.02. 2013 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_4, знаходячись біля пятого підїзду будинку № 3 по вулиці 14 Жовтня у м. Запоріжжі, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_5, 19.05. ІНФОРМАЦІЯ_4. В ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_4, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс один удар ногою в область живота ОСОБА_3, від якого останній впав на асфальтовану поверхню обличчям догори, в результаті чого, згідно висновку експерта № 577 від 19.03.2013 року, отримав закриту черепно мозкову травму, яка виразилася перелом кісток склепіння черепа, крововиливом над і під оболонками головного мозку, двосторонніми осередками забоїв головного мозку, яка ускладнилась його набряком та дислокацією, а саме: травматичне розходження сагітального шва і лінійний перелом лівої тімяної кістки та луски лобної кістки, крововилив під тверду мозкову оболонку на зовнішній поверхні правої тімяно-скронево-потиличної області, на зовнішній та базальній поверхнях правої потиличної частки; крововилив під мякими мозковими оболонками в області зовнішньо-медіальної поверхні правої лобної частки; ознаки перенесених крововиливів в області полюсів і базальних поверхонь лобних часток; забої головного мозку у вигляді обширних ділянок некрозу з крововиливами, розповсюджуваними вторинними некрозами мозкової тканини і різко вираженим набряком у перифокальній зоні в області полюса і зовнішньо-медіальній поверхні лівої лобної частки; синець і крововилив у мяких тканинах лобно-тімяно-скроневої області голови, від яких 17.03. 2013 року наступила смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 119 ч.1 КК України, визнав повністю. Суду пояснив, що 23.02.2013 року він з друзями стояли біля підїзду житлового будинку № 3 по вул. 14 Жовтня у м.Запоріжжі. В цей час він почув нецензурну лайку на їх адресу, на яку спершу увагу не звернув. Коли лайка повторилася знову, він повернувся обличчям до дороги і побачив чоловіка, який лаявся на їх адресу. Він запропонував йому піти далі, сам повернувся до друзів і продовжив спілкування з ними. Втретє чоловік почав лаятися нецензурною лайкою вже на його адресу. Коли він запитав чи це стосується його, чоловік підтвердив, що лайка саме на його адресу. Він відійшов від друзів і підійшов до чоловіка, зійшов з бровки на проїжджу частину дороги з метою поговорити з чоловіком. У цей час він відчув від чоловіка сильний запах алкоголю і вирішив, що з ним спілкуватися не треба, треба повернутися до друзів. У цей час чоловік всім тілом двинувся у його сторону. Він, залишаючись стояти на місці, своє тіло двинув назад, ззаду була бровка дороги, після чого він підняв свою ногу на рівні живота чоловіка, щоб запобігти можливості фізичних дій з його боку і відштовхнув нею потерпілого. Поштовх був не сильний, це не був удар, він навіть не подумав, що чоловік може взагалі упасти. Після цього він повернувся спиною до чоловіка, став на бровку, а коли повернувся до чоловіка обличчям, побачив, що той лежить на асфальті. Як падав чоловік він не бачив. Він підійшов до нього, у останнього не було ніяких тілесних ушкоджень. Він спробував підняти чоловіка, але не зміг, позвав знайомого, і у цей час до них підійшли двоє молодих чоловіків, яких він попросив допомогти донести чоловіка до лавочки і запропонував викликати швидку допомогу. Хлопці сказали, що вони знають чоловіка і такі ситуації з ним уже були- що він лаявся нецензурно і знаходився у стані алкогольного спяніння, сказали що йому треба проспатися. Учотирьох вони взяли і донесли чоловіка до його квартири, двері відчинили дві жінки, вони занесли чоловіка у квартиру, де він знову запропонував викликати швидку допомогу, але мешканці квартири відмовилися. Вони поклали чоловіка на підлогу, одна з жінок принесла йому подушку, після чого вони пішли з квартири. Наполягає, що він не спричиняв потерпілому ніяких тілесних ушкоджень, його дії виявилися лише у тому, що він відштовхнув потерпілого ногою, коли той своїм тілом, масою приблизно 120 кг, двинувся у його сторону. Провину у скоєнні злочину у вигляді вбивства через необережність визнає повністю, оскільки він не подумав, що після поштовху, який не був сильний, чоловік міг упасти. Ніякого умислу у нього на завдання тілесних ушкоджень, не було. На теперішній час ним у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди: витрати на лікування, на поховання, які складають 46 018 грн. 53 коп., сплачено потерпілому ОСОБА_3 20 600 грн., решту, у сумі 25 418 грн. 53 коп. він визнає у повному обсязі, не заперечує проти стягнення такої суми судом, включаючи усі витрати, понесені потерпілою стороною без винятку. У частині відшкодування завданої моральної шкоди, позов вважає завищеним, пояснити яку суму визнає не може, вважає, що таку суму повинен визначити суд. У скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що загинув його батько. 23.02.2013 року йому на роботу подзвонила сестра і сказала, що сусіди і двоє незнайомих молодих людей принесли додому батька, запитала про те, що треба зробити. Він порадив викликати швидку допомогу. Коли він приїхав додому, там уже були лікарі швидкої, які надавали батькові допомогу. Батько у той час лежав на ліжку, у нього був сильно висунутий лоб, була неправильна форма черепа, батька забрали до лікарні. Через два дні, від одного з сусідів- Андрія ОСОБА_6, він дізнався, що сталося. Батько не зловживав спиртними напоями, міг випити на свята, дні народження, але агресивним ніколи не був. Батько помер у лікарні. На теперішній час обвинуваченим у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди: витрати на лікування, на поховання, які складають 46 018 грн. 53 коп., сплачено 20 600 грн., решту, у сумі 25 418 грн. 53 коп. просить стягнути у судовому порядку. Суму моральної шкоди 300 000 грн. просить також задовольнити у повному обсязі. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на суд, на справедливе рішення.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що 23.02.2013 року він переїздив на іншу квартиру і попросив ОСОБА_4 та інших допомогти у переїзді. Вони знаходилися біля підїзду будинку № 3 по вул.. 14 Жовтня у м.Запоріжжі, стояли, розмовляли. По дорозі йшов чоловік, який почав на їх адресу виражатися нецензурною лайкою, але вони не звернули на це уваги. Потім чоловік знову на їх адресу висловився нецензурною лайкою. Вони бачили, що чоловік йшов і хитався, був у нетверезому стані, агресивно налаштований, не хотіли конфлікту. До чоловіка підійшов ОСОБА_4 і попросив чоловіка відійти, але той продовжував виражатися нецензурною лайкою у відношенні них та конкретно ОСОБА_4 ОСОБА_4 товкнув чоловіка ногою в область живота один раз, чоловік спочатку сів на заднє місце, потім повалився на спину, головою вдарився об асфальт. ОСОБА_4 злякався і намагався підняти чоловіка, потім попросив допомогти йому. Коли до них підійшли ще двоє незнайомих молодих людей, вони учотирьох підняли чоловіка і віднесли його на лавочку. Чоловік був без свідомості. ОСОБА_4 запропонував викликати швидку допомогу, але молоді люди сказали, що знають чоловіка, він просто напився, сказали, що усе пройде. Учотирьох вони віднесли чоловіка додому, їм квартиру показали хлопці. Двері квартири відчинила жінка, вони занесли чоловіка і поклали його на підлогу, жінка принесла подушку, після чого вони пішли.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона і ОСОБА_7 переїздили на іншу квартиру, а ОСОБА_4 їм допомагав. Вони стояли біля житлового будинку, розмовляли. По дорозі йшов чоловік, потім зупинився, щось став говорити на їх адресу, на його слова ніхто не звернув уваги. Потім чоловік став виражатися на їх адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_4 запропонував чоловікові піти далі, але чоловік продовжував лаятися на їх адресу. ОСОБА_4 повернувся до чоловіка і сказав, щоб той проходив, потім чоловік став виражатися нецензурно на його адресу. ОСОБА_4 підійшов до чоловіка. Вона стояла боком до них, на відстані приблизно 2-3 метрів, бачила як вони про щось розмовляли, до неї спиною стояв ОСОБА_4Чоловік йому погрожував що повідриває ноги та виловить його. Потім побачила як чоловік падав, спочатку сів на заднє місце, потім упав на спину. До чоловіка підбіг ОСОБА_4, чоловік був непритомний. ОСОБА_4 запропонував викликати швидку медичну допомогу, але двоє чоловіків, які підійшли до них, сказали, що вони знають де живе потерпілий і запропонували віднести його додому, щоб той проспався, бо чоловік був у нетверезому стані. Ніяких тілесних ушкоджень на чоловікові вона не бачила. Після чого чоловіка понесли додому і що відбувалося далі, їй не відомо. Пізніше ОСОБА_4 казав, що підійшов до чоловіка поговорити, штовхнув його ногою.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 23.02.2013 року, він, ОСОБА_10 стояли біля підїзду житлового будинку. Приблизно на відстані 10-15 метрів від них, стояло троє чоловіків. Один із них, як встановлено ОСОБА_4, підійшов до чоловіка, який йшов по дорозі, потім зупинився і ударив того ногою у живіт. Конфлікта між ними не чув. Потерпілий ОСОБА_3 упав на спину, вдарившись головою об асфальтове покриття дороги. Коли він і ОСОБА_10 підійшли до групи чоловіків і запитали про те, що сталося, їм пояснили, що чоловік виражався на їх адресу нецензурною лайкою. Коли вони підійшли до потерпілого, він лежав на асфальті, вони, ОСОБА_4 і ще один чоловік підняли ОСОБА_3, який був у непритомному стані, поклали на лавочку. Ніяких тілесних ушкоджень він на ОСОБА_3 не бачив. Знає, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями. Від ОСОБА_4 ніякого запаху спиртного не було. Вони учотирьох віднесли чоловіка додому, там поклали на підлогу і вийшли.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що 23.02.2013 року він знаходився біля підїзду житлового будинку, коли побачив, що біля іншого підїзду між чоловіками виник конфлікт, бо побачив, що до ОСОБА_3, який у той час знаходився на дорозі, підійшов, яка стало відомо ОСОБА_4, і вдарив потерпілого ногою в область живота один раз. Про що вони з потерпілим розмовляли не чув, бо знаходився на відстані приблизно 15 метрів від них. Потерпілий ОСОБА_3 упав усім тілом на асфальт, вдарився головою, ОСОБА_4 у той час стояв біля бордюру. Він підійшов до чоловіків, нахилився до потерпілого, останній був у непритомному стані. Потім вони поклали ОСОБА_3 на лавочку і він запропонував віднести потерпілого до нього додому. Учотирьох вони віднесли чоловіка у квартиру, двері відчинила його дочка. Що сталося між потерпілим та ОСОБА_4, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона є дочкою померлого ОСОБА_3 23.02.2013 року вона знаходилася вдома, батько пішов на вулицю. Приблизно через годину четверо чоловіків принесли батька до квартири. Він був у непритомному стані, поклали його на підлогу. Чоловіки пішли, а вони намагалися привести батька до тями, це не вдалося, після чого викликали швидку медичну допомогу. Візуально тілесних ушкоджень на тілі батька не було, але голова була схожа на яйце, деформовано черепну коробку.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив суду, що у прямому причинному звязку із смертю ОСОБА_3 є черепно- мозкова травма голови, яка отримана у результаті удару головою об тверду поверхню чи застосуванням тупого твердого предмету. У даному випадку враховується локалізація і характер пошкоджень, а отже черепно-мозкова травма отримана у результаті падіння з висоти власного росту і удару об тверду плоску поверхню, у даному випадку об асфальт. Про попереднє прискорення йому стало відомо з обставин випадку. При дослідженні трупа ОСОБА_3 ніяких тілесних ушкоджень: на обличчі, тілі, руках, виявлено не було. Про те, чи був це удар чи товчок, однозначно сказати не може, оскільки отримати такі тілесні ушкодження потерпілий міг і у результаті падіння з висоти власного зросту, якби просто упав коли йшов. Чоловік- потерпілий перебував у стані алкогольного спяніння, у віці, міг бігти,йти, упасти, і травма буде такою ж. При даних йому умовах, найбільш вірогідно був удар ногою, але якщо чоловік і упав би сам, він міг отримати такі ж пошкодження.

Під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження у суді, дії ОСОБА_4 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Обвинувачення посилалося на те, що 23 лютого 2013 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_4, знаходячись біля пятого підїзду будинку № 3 по вулиці 14 Жовтня у місті Запоріжжі, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. В ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому і, діючи умисно, наніс один удар ногою в область живота ОСОБА_3, від якого останній упав на спину, потилицею на асфальтовану поверхню, в результаті чого, згідно висновку експерта № 577 від 19.03.2013 року, отримав закриту черепно мозкову травму, яка виразилася перелом кісток склепіння черепа, крововиливом над і під оболонками головного мозку, двосторонніми осередками забоїв головного мозку, яка ускладнилась його набряком та дислокацією, а саме: травматичне розходження сагітального шва і лінійний перелом лівої тімяної кістки та луски лобної кістки, крововилив під тверду мозкову оболонку на зовнішній поверхні правої тімяно-скронево-потиличної області, на зовнішній та базальній поверхнях правої потиличної частки; крововилив під мякими мозковими оболонками в області зовнішньо-медіальної поверхні правої лобної частки; ознаки перенесених крововиливів в області полюсів і базальних поверхонь лобних часток; забої головного мозку у вигляді обширних ділянок некрозу з крововиливами, розповсюджуваними вторинними некрозами мозкової тканини і різко вираженим набряком у перифокальній зоні в області полюса і зовнішньо-медіальній поверхні лівої лобної частки; синець і крововилив у мяких тканинах лобно-тімяно-скроневої області голови, від яких 17 березня 2013 року наступила смерть потерпілого. Таким чином ОСОБА_4, своїми навмисними діями спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

У судовому засіданні прокурор оголосив змінений обвинувальний акт, відповідно до якого була змінена правова кваліфікація вчиненого з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 119 ч.1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 по зміненому обвинувальному акту, вину визнав повністю та наполягав на свідченнях, які він давав суду раніше.

Разом з тим, потерпілий та його захисник підтримали обвинувачення у раніше предявленому обсязі за ч.2 ст. 121 КК України.

При встановлених обставинах, оцінивши досліджені докази, пояснення свідків і учасників кримінального провадженні у їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та досліджених доказів достатньо для визнання його винним у ск5оєнні злочину, передбаченого ст.. 119 ч.1 КК України.

Оскільки згідно положень діючого кримінального процесуального закону, суд зобовязаний обґрунтовувати свої висновки лише безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними та наданими учасниками кримінального провадження, в тому числі за сприянням суду, враховуючи обставини, встановлені судом, суд приходить до вмотивованого висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст.119 ч. 1 КК України, як вбивство через необережність.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили суду, що ОСОБА_4 один раз вдарив потерпілого ногою в область живота.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_4 товкнув потерпілого ногою в область живота один раз.

Суд вважає, що ОСОБА_4 наніс удар ногою в область живота ОСОБА_3, про що свідчить п. 6 висновку експерта № 577 від 19.03.2013 року, згідно якого закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_3 виникла у результаті його падіння з попереднім прискоренням ( удар ногою в область живота або/чи спини).

Крім того, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив суду, що у прямому причинному звязку із смертю ОСОБА_3 є черепно- мозкова травма голови, яка отримана у результаті удару головою об тверду поверхню чи застосуванням тупого твердого предмету. У даному випадку враховується локалізація і характер пошкоджень, а отже черепно-мозкова травма отримана у результаті падіння з висоти власного росту і удару об тверду плоску поверхню, у даному випадку об асфальт. Про попереднє прискорення йому стало відомо з обставин випадку. При дослідженні трупа ОСОБА_3 ніяких тілесних ушкоджень: на обличчі, тілі, руках, виявлено не було. Про те, чи був це удар чи товчок, однозначно сказати не може, оскільки отримати такі тілесні ушкодження потерпілий міг і у результаті падіння з висоти власного зросту. Чоловік- потерпілий перебував у стані алкогольного спяніння, у віці, міг бігти,йти, упасти, і травма буде такою ж. При даних йому умовах, найбільш вірогідно був удар ногою, але якщо чоловік і упав би сам, він міг отримати такі ж пошкодження.

Розбіжності у поясненнях самого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стосовно механізму дій ОСОБА_4 внаслідок яких ОСОБА_3 впав, суд вважає субєктивним сприйняттям особами побачених дій, які не спростовують вину ОСОБА_4 у скоєному, того факту, що від дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_3 впав, вдарився та отримав тяжкі та легкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні був досліджений протокол проведення слідчого експерименту від 25.03.2013 року, проглянуто диск з відеозаписом слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_4 від 25.03.2013 року, з яких вбачається, що ОСОБА_4 як при проведенні слідчої дії так і судовому засіданні, підтвердив свої пояснення щодо завдання удару ногою в область живота потерпілому ОСОБА_3

Був це товчок чи удар це , не впливає на характер отриманих потерпілим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, результатом яких є його смерть.

Безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази, також характер, локалізація та взаєморозміщення тілесних ушкоджень, не містять достатніх даних, які б вказували на наявність умислу обвинуваченого, направленого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Потерпілим ОСОБА_3 та його представником- адвокатом ОСОБА_1 не доведено суду умислу (наміру) обвинуваченого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, передбачених законом, для визнання винним ОСОБА_4 у скоєнні злочину за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень за ч. 2 ст. 121 КК України, за попереднім обвинуваченням, яке підтримав у суді потерпілий ОСОБА_3

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, пояснення яких підтвердив свідок ОСОБА_7 і обвинувачений ОСОБА_4, це свідки, які зявилися на місці події, після запропонування ОСОБА_4 викликати швидку допомогу, сказали, що чоловіка необхідно віднести додому, там він проспиться і все буде добре.

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_3 на час отримання тілесних ушкоджень, знаходився у нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що ОСОБА_3 під час того, коли лаявся нецензурною лайкою, погрожував ОСОБА_4 відірванням ніг та тим, що з ним розбереться.

Ні один із допитаних у судовому засіданні свідків, не спростував пояснень свідка ОСОБА_8

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що своєю поведінкою потерпілий ОСОБА_3 спровокував конфліктну ситуацію. Таким чином, конфлікт між ОСОБА_4 і потерпілим ОСОБА_3 був викликаний неправомірними діями останнього. ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, безпричинно став висловлюватися на адресу ОСОБА_4 та інших нецензурною лайкою, виказував погрози.

Доводи ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, стороною обвинувачення не спростовані.

По справі не доказано, що ОСОБА_4 наніс удар із значною силою і мав умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ОСОБА_6 обвинувачений заперечував умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Завдаючи удару в область живота потерпілому ОСОБА_3, ОСОБА_4 не передбачав таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діяв не умисно, а з необережності, і його дії необхідно кваліфікувати як вбивство через необережність.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи, п. 26, у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати, відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України.

Позиція потерпілого ОСОБА_3, який наполягав на тому, що ОСОБА_12 умисно, безпричинно наніс його батькові ОСОБА_3, тяжке тілесне ушкодження, спростовується поясненнями вищевказаних свідків, та таку позицію суд розцінює як субєктивне сприйняття ОСОБА_3 обставин, які виникли 23.02.2013 року, а також природною образою на ОСОБА_4 за спричинення ушкодження його батькові ОСОБА_3 і не відшкодування у повному обсязі заявленої шкоди.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, визнав свою провину, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, не знаходиться обліку у наркологічному диспансері та у психіатричній лікарні, також суд враховує прийняття заходів для відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому, поведінку самого потерпілого на час виникнення конфліктної ситуації.

На підставі викладеного, оцінивши помякшуючі покарання обставини у сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без застосування суворих мір покарання та призначення йому покарання із застосуванням ст.. 75 КК України.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 46 018 грн. 53 коп., витрат повязаних з лікуванням ОСОБА_3, повязаних з його похованням. 05.06.2013 року потерпілий ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги у частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки така шкода частково відшкодована і просив стягнути з обвинуваченого 35 206 грн. 41 коп. За час розгляду справи судом, обвинуваченим ОСОБА_4 сплачено потерпілому ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди загалом 20 600 грн, що підтвердив у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 Не відшкодованою залишилася сума у розмірі 25 418 грн. 53 коп. Проти стягнення вказаної суми обвинувачений не заперечує, визнає усі витрати, понесені потерпілою стороною без виключення, тому цивільний позов у цій частині підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Крім того, потерпілим ОСОБА_3 заявлено позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди, у відшкодування якої просить стягнути з обвинуваченого 300 000 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Від дій ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_3 безумовно зазнав страждань. Однак розмір моральної шкоди, на думку суду, є завищеним, а тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає достатньою компенсацію у сумі 100 000 грн.

Згідно до положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Прокурором в інтересах Комунальної установу «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 коштів, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у розмірі 7338 грн. 84 коп., який підлягає задоволенню відповідно до ст. 1206 ЦК України, так як підтверджений доказами: довідкою Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» № 340/01-8 від 27.03.2013 року про знаходження ОСОБА_3 на лікуванні у нейрохірургічному відділенні.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді пяти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, якщо він протягом трьох років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.

У період випробувального терміну, на підставі ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_4 не виїздити за межі України на постійне місце проживання без повідомлення органів кримінально- виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично зявлятися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки, залишити в силі до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 25 418 грн. 53 коп., у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн НОМЕР_1) на користь Комунальної установу «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя»(р/р 35428002001613 в ГУДКУ в Запорізькій області МФО 813015, ЄДРГІОУ 05498677) грошові кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_5 у розмірі 7338 грн. 84 коп.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: Г.Є. Гнатик