Ухвала суду № 35407117, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/4197/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2013р. по справі № 820/4197/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 року № 0000174700.

26 липня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000174700 від 15.05.2013 року.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки інформації, отриманої від Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пластпромбізнес", відповідно до якої встановлено факт відсутності підприємства та посадових осіб за юридичною адресою.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми "Скорпіон-РП" з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з ПП "Пластпромбізнес" по податку на додану вартість за період серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 246/47.0-13/23317544 від 24.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті того, що ТОВ фірма "Скорпіон-РП" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню у ПП "Пластпромбізнес" послуг у розмірі ПДВ 416854 грн. за серпень 2012 року. (т. 1 а.с.33-50).

На підставі висновків акту перевірки № 246/47.0-13/23317544 від 24.04.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000174700 від 15.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 625281 грн., з яких: основний платіж - 416854 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 208427 грн. (т. 1 а.с. 28).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірма "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП "Пластпромбізнес" (Підрядник) укладено договір підряду № 26/07-2012 від 26.07.2012 року. (т. 1 а.с. 53-55).

Відповідно до умов договору, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних та загальнобудівельних робіт Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 26.07.2012 року по 31.08.2012 року. Загальна вартість робіт за Договором складає 660780 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору про надання послуг позивачем надано до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року, підсумкові відомості ресурсів за серпень 2012 року. (т. 1 а.с. 56-108, 110-158).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП "Пластпромбізнес" виписано на адресу позивача податкову накладну № 59 від 30.08.2012 року на загальну суму 660780 грн., у т.ч. ПДВ 110130 грн. (т. 1 а.с. 109).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 943 від 29.11.2012 року на суму 586780 грн., та № 4130 від 11.12.2012 року на суму 74000 грн. (т. 1 а.с. 167, 168).

23.07.2012 року між ТОВ фірма "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП "Пластпромбізнес" (Підрядник) укладено договір підряду № 23/07-2012 (т. 2 а.с. 1-3).

Відповідно до умов договору, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних та загальнобудівельних робіт Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 23.07.2012 року по 31.08.2012 року. Загальна вартість робіт за Договором складає 770220 грн.

Факт виконання умов договору про надання послуг підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року. (т. 2 а.с. 4-37, 39-66).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП "Пластпромбізнес" виписано на адресу позивача податкову накладну № 59 від 28.08.2012 року на загальну суму 770220 грн., у т.ч. ПДВ 128370 грн. (т. 2 а.с. 38).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 3085 від 10.09.2012 року на суму 162574 грн., та № 919 від 28.11.2012 року на суму 607646 грн. (т. 2 а.с. 71, 72).

24.07.2012 року між ТОВ фірма "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП "Пластпромбізнес" (Підрядник) укладено договір підряду № 24/07-2012 (т. 2 а.с. 73-75).

Відповідно до умов договору, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних та загальнобудівельних робіт Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 24.07.2012 року по 31.08.2012 року. Загальна вартість робіт за Договором складає 849924 грн.

Факт виконання умов договору про надання послуг підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року. (т. 2 а.с. 76-111, 113-139).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП "Пластпромбізнес" виписано на адресу позивача податкову накладну № 58 від 29.08.2012 року на загальну суму 849924 грн., у т.ч. ПДВ 141654 грн. (т. 2 а.с. 112).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 4131 від 11.12.2012 року на суму 524924 грн., та № 4165 від 14.12.2012 року на суму 325000 грн. (т. 2 а.с. 141, 142).

27.07.2012 року між ТОВ фірма "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП "Пластпромбізнес" (Підрядник) укладено договір підряду № 27/07-2012 (т. 2 а.с. 143-145).

Відповідно до умов договору, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних та загальнобудівельних робіт Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 27.07.2012 року по 31.08.2012 року. Загальна вартість робіт за Договором складає 220200 грн.

Факт виконання умов договору про надання послуг підтверджується долученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року, підсумкові відомості ресурсів за серпень 2012 року. (т. 2 а.с. 146-153, 155-163).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП "Пластпромбізнес" виписано на адресу позивача податкову накладну № 61 від 31.08.2012 року на загальну суму 220200 грн., у т.ч. ПДВ 36700 грн. (т. 2 а.с. 154).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 796 від 13.11.2012 року на суму 181000 грн., та № 920 від 28.11.2012 року на суму 39200 грн. (т. 2 а.с. 165, 166).

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, будівельні матеріали, які використовувались Підрядником (ПП "Пластпромбізнес") при виконанні будівельних робіт за вищезазначеними договорами підряду, передані Замовником (ТОВ "Скорпіон-РП"), про що свідчать погоджені сторонами відповідні акти від 30.08.2012 року (договір № 26/07-2012 від 26.07.2012 року), від 28.08.2012 року (договір № 23/07-2012 від 23.07.2012 року), від 29.08.2012 року (договір № 24/07-2012 від 24.07.2012 року), від 31.08.2012 року (договір № 27/07-2012 від 27.07.2012 року (т. 1 а.с. 159-166, т. 2 а.с. 67-70, 140, 164).

Крім того, в підтвердження наявності на підприємстві ПП "Пластпромбізнес" необхідних будівельних матеріалів, які були в послідуючому передані Підряднику та використані ним під час виконання будівельних робіт, позивачем надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: прибуткових ордерів, видаткових накладних, актів здачі-приймання металоконструкцій.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та контрагентом ПП "Пластпромбізнес" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП "Пластпромбізнес", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку, а ні до суду першої інстанції , а ні до суду апеляційної інстанції не надано копії удових рішень, що набули законної сили, з приводу визнання зазначених договорів недійсними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Пластпромбізнес" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Пластпромбізнес" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит по реальним господарським операціям із ПП "Пластпромбізнес", повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2013р. по справі № 820/4197/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.