Ухвала суду № 35406846, 19.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/494/13-ц Головуючий у І інстанції Лисюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/5945/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 47 19.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 усіх його видів заробітку, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду до повноліття дитини, оскільки донька проживає з нею та повністю перебуває на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення останньої повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 22 березня 2013 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на утримання малолітньою дитини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісяця до досягнення донькою повноліття.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину, до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров»я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 184 СК України визначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 2005 року, від якого мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживає з позивачкою, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7,8,9), визнається та не спростовується відповідачем.

Одруження сторін виявилося невдалим, сім'я розпалася і збереження родини стало не можливим, тому ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про розірвання шлюбу. Сторони проживають окремо, дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, що не заперечується відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи дійшов вірного висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення останньої повноліття, оскільки останній є особою працездатною, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на своєму утриманні він не має, добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, а тому має змогу сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо необхідності визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі - 400 грн., вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки відповідно до ч.1 ст. 184 СК України суд лише за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, однак така заява відповідачем до суду першої інстанції не подавалася, позовні вимоги були заявлені лише щодо визначення аліментів саме у частці і самостійно суд не може вийти за їх межі і застосувати ст. 184 СК України.

Крім того, доводи апелянта грунтуються лише на тому, що він не спроможний утримувати свою дитину матеріально, оскільки не працює та не має регулярного доходу, що на думку колегії суддів, свідчить про його небажання працевлаштовуватися, а інших обставин, що мають істотне значення, відповідно до п.4 ч.1 ст.182 СК України він не має.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов