Рішення № 35406500, 19.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/4057/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Марітчак С.Т., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів», м.Львів

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль

до відповідача-2: Приватного підприємства «РОЛЕ», м.Львів

про стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Представники:

від позивача: Романушко П.П. - представник (довіреність №213 від 14.08.2012р., дійсна до 14.08.2015р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів», м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль про стягнення заборгованості у сумі 20000грн. основного боргу, 3742,57грн.-пені,785грн.-3%річних та до Приватного підприємства «РОЛЕ», м.Львів про стягнення 1000грн.

Ухвалою суду від 04.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.11.2013р.

15.11.2013р. (вх.№48553/13) представник позивача, через канцелярію суду подав заяву №15/11-ю від 15.11.2013р. про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку із виявленням арифметичної помилки, допущеної при нарахуванні пені, та просить суд з відповідача 1 стягнути 20000грн. боргу, 3802,29грн. пені та 785грн.-3 % річних.

Відповідно ст.22 ГПК України, позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відтак, спір розглядається із врахуванням поданої заяви позивача про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом.

В судове засідання відповідач-1 явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4600803981916 . Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача 1 станом на 19.11.13р. не поступало.

18.11.2013р. (вх.№48802/13) відповідач-2, через канцелярію суду подав заяву про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника, а також через канцелярію суду від відповідача 2 поступив відзив (№48800/13 від 18.11.13р.) в якому відповідач 2 просить в задоволенні позову, щодо нього відмовити, у зв»язку із тим, що жодних повідомлень про порушення відповідачем 1 зобов»язань згідно договору №22 від 01.08.12р. відповідач 2 не отримував, окрім цього зазначає, що термін дії договору поруки закінчився 31.12.12р., а відповідно до вимог ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

01.08.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №22 (далі по тексту - договір),згідно до п.1 якого продавець зобов'язується виготовити і відпустити, а покупець оплатити і прийняти продукцію згідно специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Договір вступив в силу з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2012р. (п.9.2. договору).

У специфікації поставки продукції, яка є додатком №1 до договору, сторони вказали продукцію, яку необхідно було виготовити і відпустити, а саме: комбінований агрегат для передпосівного обробітку грунту (комбінатор ЛК-4), кількістю 1 шт. на загальну суму 92 040 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Згідно із п.3.1. договору № 22 від 01.08.12р. продукція, що поставляється за даним договором, оплачується за цінами, згідно з протоколом узгодження ціни (додаток №2).

В протоколі узгодження ціни на продукцію, який є додатком №2 до договору, сторони дійшли згоди, що ціна за комбінований агрегат для передпосівного обробітку грунту (комбінатор ЛК-4) становить 76 700 грн. 00 коп. (без ПДВ). Відповідно до п.3.2 договору № 22 від 01.08.12р. загальна сума договору визначається в сумі 92 040 грн. 00 коп., в тому числі 20% ПДВ.

Оплата за продукцію здійснюється покупцем в два етапи, а саме: попередня оплата - 64 428 грн. 00 коп. сплачується до 03.08.2012р.; 27 612 грн. 00 коп. сплачується до 28.09.2012р.

На виконання умов договору позивач, як продавець за договором № 22 від 01.08.12р., виготовив і по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 17.08.2012р поставив відповідачу-1 комбінований агрегат для передпосівного обробітку грунту (комбінатор ЛК-4), зав.№225 в кількості 1 шт. на загальну суму 92 040 грн. 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №0000000229 від 17.08.2012р. , яка підписана представниками сторін та скріплена печатками.

На виконання своїх зобов»язань по договору відповідач здійснив часткову оплату в сумі 64 428 грн. 00 коп. (попередня оплата - 17.08.2012р.) і в сумі 7 612 грн. 00 коп. (25.04.2013р.), що підтверджується довідкою №51200-05/238 від 12.11.2013р. про надходження коштів від відповідача-1 за період з 01.08.2012р. по 12.11.2013р. .Відтак, сума заборгованості за отриманий товар становить 20 000 грн. 00 коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу складає 20 000грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору №22 від 01.08.2012р. передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу або прострочення поставки. Відповідно до вимог п.7.2 договору, позивач за період з 29.09.2012р. по 31.10.2013р. нарахував відповідачу-1 пеню у сумі 3 802 грн. 29 коп. та згідно із вимогами ст. 625 ЦК України, позивачем за період з 29.09.12р. по 31.10.13р. нараховано 785грн.-3%річних.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 599 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому, з огляду на дані обставини безпідставним є нарахування позивачем пені, без дотримання положень ч.6 ст.232 ГК України, тому в перерахунку підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2 062 грн. 31 коп. В решті позовних вимог, щодо пені належить відмовити.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012р. між позивачем (кредитор) та Приватним підприємством «РОЛЕ» (поручитель, відповідач-2 по справі) укладено договір поруки №22-п (далі по тексту - договір поруки). Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012р. (п.4.1. договору поруки). Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що у порядку та на умовах, визначених даним договором поручитель зобов'язується перед кредитором за належне виконання боржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань, що виникають на підставі договору №22 від 01.08.2012р., укладеного між кредитором та боржником, а саме: погашення суми основного боргу (з урахуванням інфляційних втрат), процентів неустойки (штрафів та пені), відшкодування збитків.

Поручитель в разі порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором щодо своєчасного та повного розрахунку за договором, визначеним в п.1.1. цього договору, несе перед кредитором відповідальність в сумі 1 000 грн. 00 коп., але не більше 10% від суми боргу, який існуватиме на день пред'явлення вимоги, а в разі вирішення спору в судовому порядку - в сумі 1 000 грн. 00 коп., але не більше 10% від суми боргу, визначеної кредитором в позовній заяві до боржника.

Частиною 4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що договір поруки був пролонгованим у даний договір були внесені зміни, що строків його дії сторонами не представлено, таким чином, вимоги позивача до відповідача-2 , щодо стягнення 1 000 грн. є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до відповідача - 1 в частині 20 000грн. основного боргу, 2 062,31 коп. - пені , 785грн.-3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог до відповідача1 та позовні вимоги до відповідача 2 задоволенню не підлягають у зв»язку із необґрунтованістю.

Судові витрати необхідно віднести на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів» (79035, м.Львів, вул.Зелена 149, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00222278) 20 000 грн. 00 коп. - основного боргу; 2 062 грн. 31 коп. коп. - пені; 785 грн. 00 коп. - 3 % річних та 1 598 грн. 74 коп. - судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В задоволені решти позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 22.11.2013р.