Ухвала суду № 35406416, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/22325/13 20.11.13

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Тарасової Катерини Ігорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

про стягнення 6 249 457, 16 грн.

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Тарасова Катерина Ігорівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - відповідач) про стягнення 6 249 457, 16 грн., в тому числі 6 101 679, 50 грн. основного боргу, 113 675, 12 грн. пені, 34 102, 54 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 68 820, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 17.04.2013 р. між ним та відповідачем було укладено Договір про надання юридичних послуг № 17/04-2013, згідно з умовами позивачем було надано відповідачу послуги у формі вивчення документів, надання консультацій та складання процесуальних документів під час вирішення судових спорів за позовом ТОВ «Саноіл Торг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (справи № 826/5853/13-а та № 826/5797/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва). Як зазначає позивач, умовами Договору та Додаткової угоди № 1 від 19.04.2013 р. до нього, зважаючи на значний об'єм первинної документації, яка підлягала вивченню, складністю спору в частині доказування правової позиції, а також на те, що за наслідками проведених податкових перевірок відповідачу було визначено додаткові податкові зобов'язання на суму більше ніж півмільярда гривень, сторонами було погоджено, що відповідач сплачує позивачу фіксовану суму для покриття поточних витрат у розмірі 20 000, 00 грн. щомісячно, а основний гонорар у розмірі 1 % у першій та 0, 5 % в апеляційній інстанції від сум, нарахованих згідно з актами, складеними під час податкових перевірок. Згідно з поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві та доданими до неї матеріалами за наслідками розгляду справ № 826/5853/13-а та № 826/5797/13-а Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено постанови від 23.05.2013 р. та від 22.05.2013 р. відповідно, якими позовні вимоги задоволено частково. При цьому, Київським апеляційним адміністративним судом вказані постанови залишено без змін. 29.07.2013 р. сторони, згідно з твердженням позивача, підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої вирішили достроково припинити дію Договору та визначили остаточні умови розрахунків. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився оплатити виставлені позивачем рахунки на суму 6 101 679, 50 грн., граничний строк сплати яких було визначено 30.08.2013 р., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Також, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить: накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських установах та/або в інших кредитно-фінансових установах, на суму 6 249 457, 16 грн.

Зазначена заява обґрунтована тим, що відповідач недобросовісно ставиться до виконання взятих на себе зобов'язань, не визнає наявності боргу перед позивачем, що в тому числі, підтверджується листуванням сторін та актом звірки, в якому відповідачем відображено відсутність заборгованості за станом на 31.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/22325/13, розгляд справи призначено на 03.12.2013 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Так, слід зазначити, що норми ст.ст. 66-68 ГПК України не містять вимог щодо розгляду заяви сторони про вжиття заходів до забезпечення позову в судовому засіданні, з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалось вище, позивач вказує на тривале невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, значних їх розмір та ухилення від них, що змусило позивача звертатись до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає побоювання позивача щодо можливого подальшого зменшення відповідачем кількості належних йому активів - такими, що мають під собою обґрунтовані підстави.

Позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги.

Оцінюючи ефективність вищевказаного заходу до забезпечення позову, про який подана відповідна заява, на предмет захисту прав позивача, суд вважає за необхідне в даному випадку її задовольнити у повному обсязі.

Так, суд визнав наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

При цьому, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, в межах суми спору, на думку суду, не може призвести до припинення господарської діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Так, відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За вказаних обставин, та беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Тарасової Катерини Ігорівни про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (01025, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок 20; код ЄДРПОУ 37269136), що обліковуються на рахунках у банківських установах та/або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми 6 249 457 (шість мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 16 коп.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Тарасова Катерина Ігорівна (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Червоногвардійська, будинок 41, квартира 119; ідентифікаційний номер 3066516460).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (01025, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок 20; код ЄДРПОУ 37269136).

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 20.11.2013 р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

5. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

6. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака