Рішення № 35406198, 18.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа № 911/2956/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Шаталова Т. В. (довіреність № 0112-453 від 27.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта", м. Вишгород

про стягнення 24 903, 05 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 24 903, 05 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 19.06.2012 р. о 11 годині 45 хвилин на вул. Волинська, 34/1, в м. Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Красовицького С. В., майнові інтереси якого, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно договору № 28-2840-11-1801 від 31.08.2011 р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою Красовицьким С. В. та ПРАТ „Українська страхова група", та транспортного засобу - автомобіля „Renault Kangoo", реєстраційний номер АА 4742 МА, що належав фізичній особі Золотусі Т. А. і перебував під керуванням фізичної особи Сокола Є. А., цивільно-правова відповідальність якого як користувача вказаного транспортного засобу була застрахована згідно полісу № АА/5509575 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.01.2012 р., укладеного між фізичною особою Золотухою Т. А. і ТДВ „Страхова компанія „Провіта", і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі Красовицькому С. В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2956/13 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 24 903, 05 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.09.2013 р.

16.09.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшли лист № 19162 від 29.08.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи, та заява № 19163 від 29.08.2013 р. про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 903, 05 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.

18.09.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов лист б/н б/д із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи, у якому він також зазначає, що визнає позов частково на суму 23 903, 05 грн.

18.09.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Заява № 19163 від 29.08.2013 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 р. о 11 годині 45 хвилин на вул. Волинська, 34/1, в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Красовицького С. В., та транспортного засобу - автомобіля „Renault Kangoo", реєстраційний номер АА 4742 МА, що належав фізичній особі Золотусі Т. А. і перебував під керуванням фізичної особи Сокола Є. А.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи Красовицького С. В. на транспортний засіб - автомобіль „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 575177.

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи Сокола Є. А. у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі Красовицькому С. В. внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2012 р. у справі № 3-5713/12 та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи Красовицького С. В., пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, були застраховані згідно договору № 28-2840-11-1801 від 31.08.2011 р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою Красовицьким С. В. та ПРАТ „Страхова компанія „Українська страхова група".

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 19.06.2012 р. з вини водія фізичної особи Сокола Є. А., склала 25 261, 85 грн., що підтверджується актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 19.06.2012 р., рахунком № НМРФ-17108 від 19.06.2012 р., актом виконаних робіт № НМ-К-29989 від 21.07.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 19.06.2012 р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ДККА-17987 від 02.07.2013 р., 03.07.2012 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі Красовицькому С. В. у розмірі 24 903, 05 грн. (розмір франшизи згідно п. 11.8 договору - 0, 3 %), що підтверджується платіжним дорученням № 7393 від 03.07.2012 р. на суму 24 903, 05 грн., наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи Сокола Є. А. як користувача транспортного засобу - автомобіля Renault Kangoo", реєстраційний номер АА 4742 МА, була застрахована згідно полісу № АА/5509575 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.01.2012 р., укладеного між фізичною особою Золотухою Т. А. і ТДВ „Страхова компанія „Провіта". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза - 1 000, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 26.01.2012 р. по 25.01.2013 р.

У вересні 2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 18282 від 06.09.2012 р., у якій він просив відповідача сплатити 24 903, 05 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування", Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування".

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 цього ж кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АА 7831 НР, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Красовицького С. В., було завдано з вини фізичної особи Сокола Є. А., суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою фізичній особі Красовицькому С. В. страхового відшкодування у розмірі 24 903, 05 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі Красовицькому С. В. страхового відшкодування у розмірі 24 903, 05 грн. до фізичної особи Сокола Є. А., що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Renault Kangoo", реєстраційний номер АА 4742 МА, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна" до АТ „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.).

Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі Красовицькому С. В. шкоду у розмірі на суму 24 903, 05 грн., у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АА/5509575 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.01.2012 р., на суму 50 000, 00 грн. (франшиза - 1 000, 00 грн.).

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування- збитків у розмірі 23 903, 05 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" (ідентифікаційний код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" (ідентифікаційний код 30859524) 23 903 (двадцять три тисячі дев'ятсот три) грн. 05 (п'ять) коп. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

25 вересня 2013 р.