Рішення № 35406191, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17344/13 12.11.13За позовомПриватного підприємства «Альфа-Іміджбуд»до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Управління державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києвіпро стягнення заборгованості, Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача: Даниленко Н.І., за довіреністю,від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд» до Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 143-с від 23.11.2011 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 144.195,62 грн. основного боргу, 5.361,90 грн. пені та 2.749,59 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 (суддя Ониськів О.М.) порушено провадження у справі № 910/17344/13 та призначено до розгляду на 08.10.2013.

В судовому засіданні 08.10.2013 було оголошено перерву до 28.10.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 28.10.2013 було залучено до участі у справі Управління державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 12.11.2013. Також, ухвалою суду від 28.10.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк О.М.

Представник позивача у судове засідання 12.11.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 12.11.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) та Приватним підприємством «Альфа-Іміджбуд» (далі - позивач, виконавець) 23.11.2011 було укладено договір підряду № 143-с (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту сходових клітин та влаштуванню освітлення під'їздів житлового будинку за адресою: вул. Виборзька, 41/23 у Солом'янському районі м. Києва у відповідності з кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Також, 25.12.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, в умовах якої сторони погодили зменшення розміру вартості робіт і встановили, що остаточна сума договору складає 144.195,62 грн.

Згідно з умовами п.2.3 Договору визначено, що вартість та обсяг робіт визначені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.09.2011 № 1694 та кошторисної документації, що отримала позитивний висновок державної експертизи, і склала 160.882,97 грн. з ПДВ. Остаточна вартість робіт визначається на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт (п.2.4 Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрат форми № КБ-3.

Умовами п.3.4 Договору визначено, що позивач передає відповідачу на підпис акт, який перевірений та підписаний «Службою технічного нагляду» у відповідності до умов п.3.2, п.3.3 Договору, та комунальним підприємством сфери технічного обслуговування і ремонту житлового фонду Солом'янського району м. Києва, на територію якого відбувалися роботи.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було виконано роботи на загальну суму 144.195,62 грн., що підтверджується Актом № 143-с/1 приймання виконаних будівельних робіт від 16.11.2011, підписаним позивачем, відповідачем, Службою технічного нагляду та комунальним підприємством сфери технічного обслуговування і ремонту житлового фонду Солом'янського району м. Києва.

Відповідно до п.2.7 Договору відповідач здійснює оплату робіт за Договором на підставі статті 49 Бюджетного кодексу України після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування (відсутність коштів на розрахунковому рахунку відповідача), відповідач зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок.

Проте, відповідач вартість виконаних робіт за Актом № 143-с/1 від 16.11.2011 у сумі 144.195,62 грн. не оплатив, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку суму основного боргу в розмірі 144.195,62 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 7 від 14.01.2013 до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи в сумі 144.195,62 грн., у відповідь на яку відповідач надіслав лист вих. 36/29 від 06.02.2013 про те, що станом на 04.02.2013 кошти з бюджету не надходили, в зв'язку з чим розрахунок за виконані роботи буде здійснено відповідачем після затвердження бюджету на 2013 рік.

Станом на час звернення позивача з позовом суду, відповідач заборгованість у сумі 144.195,62 грн. не сплатив.

Судом також установлено, що між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.01.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором склала 144.195,62 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до умов пунктів 4.2.2 Договору відповідач зобов'язався після підписання акта приймання виконаних робіт оплатити виконані роботи.

Однак, відповідач виконані позивачем роботи на суму 144.195,62 грн. не оплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідач є бюджетною установою, а роботи за спірним Договором фінансуються за рахунок коштів бюджету міста Києва. У зв'язку з тим, що за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 кошти на капітальний ремонт на рахунки відповідача не надходили, при цьому п.2.9 спірного Договору встановлено проведення розрахунків відповідача з позивачем за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на рахунок відповідача, а тому відповідач просить суд відмовити в позову

Заперечення відповідача вважаються судом необґрунтованими та відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 837 ЦК України договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як замовника за Договором № 143-с від 23.11.2011 оплатити прийняті роботи виникає в силу положень законодавства та розділу 4 Договору.

При цьому, умовами пунктів 2.7 та 2.9 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто, строки виконання зобов'язання.

Суд вважає, що вказані пункти Договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи після отримання бюджетного фінансування, суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.п. 2.7 та 2.9 Договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження бюджетних коштів від замовника. Проте, вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, без зазначення реквізитів цієї особи в Договорі.

Вказаними пунктами Договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд відзначає, що встановлення пунктами 2.7 та 2.9 Договору залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження бюджетних коштів (від замовника) суперечить приписам ст. 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005).

Крім того, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за Договором, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати (викладене узгоджується з позицією, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013).

Відповідно до умов п.2.9 Договору сторони погодили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну 144.195,62 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 143-с від 16.11.2011, та не заперечується відповідачем, в той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у сумі 144.195,62 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 144.195,62 грн.

Також, судом установлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5.361,90 грн. пені та 3% річних у розмірі 2.749,59 грн. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з січня 2013 року по червень 2013 року включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п.5.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за ним Договором, винна сторона сплачує неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Водночас, умовами п.5.2 Договору встановлено, що відповідач звільняється від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт у разі затримки фінансування з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт за спірним Договором виникла внаслідок відсутності бюджетного фінансування, а сторонами за умовами п.5.2 Договору звільнено відповідача від сплати пені за прострочення оплати робіт, в зв'язку з затриманням бюджетного фінансування, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення 5.361,90 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 7 від 14.01.2013 про сплату заборгованості за виконані роботи в сумі 144.195,62 грн., на яку відповідачем було надано відповідь у листі за вих. № 36/29 від 06.02.2013. Проте доказів надсилання такої претензії № 7 від 14.01.2013 позивачем до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу судового засідання від 28.10.2013, судом було зобов'язано позивача надати докази надсилання відповідачу претензії вих. № 7 від 14.01.2013. Однак, позивач вимоги суду не виконав, у судове засідання 12.11.2013 не з'явився.

Таким чином, враховуючи, що відповідач надав відповідь на претензію 06.02.2013, суд вважає 06.02.2013 датою отримання відповідачем претензії позивача за вих. № 7 від 14.01.2013, відтак, остаточний строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 144.195,62 грн. настав 13.02.2013 (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги).

Отже, період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання на суму 144.195,62 грн. починається з 14.02.2013.

Згідно уточненого розрахунку суду 3% річних за період з 14.02.2013 по 31.08.2013 з відповідача підлягає стягненню 2.358,49грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Також, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення Київської міської державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Київської міської державної адміністрації.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 41, код ЄДРПОУ 37485401) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код ЄДРПОУ 35837835) суму основного боргу в розмірі 144.195 (сто сорок чотири тисячі сто дев'яносто п'ять) грн. 62 коп., 2.358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 49 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.931 (дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя Дупляк О.М.