донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.11.2013 р. справа №913/2093/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.суддівЛомовцевої Н.В., Колядко Т.М.при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М.за участю представників сторін: від позивача: Кучерявий В.А., довіреність № 280 від 14.08.13р. Войтенко В.В., довіреність № 229 від 03.07.13р.від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод Пролетарій», м. Луганськ Луганської областіна рішення господарського суду Луганської областівід03.10.2013р. у справі№ 913/2093/13 (суддя Мінська Т.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Старк», с. Старовірівка Харківської областідо Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод Пролетарій», м. Луганськ Луганської областіпро стягнення 397 074,42 грн.
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Луганської області рішенням від 03.10.2013р. задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Старк», с. Старовірівка Харківської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод Пролетарій», м. Луганськ Луганської області 397 074,42 грн. за договором поставки.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом невірно застосовано положення ст. 692 Цивільного кодексу України, а також необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Просив рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2013р. у справі № 913/2093/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства України, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ВКФ "Старк" (постачальник, позивач) та ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (покупець, відповідач) 08.12.2010 було укладено Договір поставки продукції №1 (реєстраційний номер договору Відповідача 1-1120027/СН) (надалі - Договір), найменування, одиниці виміру, кількість, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначені сторонами у специфікації.
Згідно п. 2.4. Договору при поставці продукції залізничним транспортом датою відвантаження продукції вважається дата штампу станції відправлення поставленого в залізничній накладній.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості продукції та, у разі здійснення поставки залізничним транспортом, повної вартості провізної плати, шляхом безготівкового переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі.
Відповідно п. 6.2. Договору оплата продукції здійснюється шляхом оплати вартості відповідної партії поставки продукції, яка зазначена в рахунку протягом 25 календарних днів з дати відвантаження продукції, якщо інше не передбачено у Специфікаціях до цього Договору.
Пунктом 4.1. Специфікації №3 від 28.07.2011 до Договору сторони узгодили, що за період серпень 2011 року - грудень 2011 року оплата продукції за цією Специфікацією здійснюється шляхом 100% передплати вартості відповідної партії поставки продукції, яка зазначена в рахунку.
Між сторонами відбулись господарські відносини, які за своєю правовою природою є договором поставки та підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно залізничних та видаткових накладних за №7684, №7685 від 12.12.2011; №7718 від 14.12.2011; №7739, №7741 від 15.12.2011; №7772, №7773 від 16.12.2011; № 7800, №7801 від 18.12.2011; №7823, №7824 від 19.12.2011; №7840 від 20.12.2011; №7881, №7884 від 23.12.2011; №7909 від 26.12.2011; №7968 від 30.12.2011 та Покупцю поставлено продукцію (пісок кварцовий, марка ПК-040-3 ДСТУ Б В.2.7-131:2007) на загальну суму 398324 грн. 65 коп., у тому числі ПДВ - 66387 грн. 44 коп., відшкодування витрат на доставку - 104905 грн. 20 коп.
Продукція поставлена позивачем без попередньої оплати в порушення умов Специфікації, яка укладена сторонами.
Позивачем виставлені відповідачу рахунки для оплати отриманого товару, а також видано податкові накладні, які ним отримані та внесені в реєстр отриманих податкових накладних.
Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції по видатковій накладній №7684 у розмірі 19425 грн. 89 коп. (залишок - 8181 грн. 79 коп.) з урахуванням чого залишок несплаченої суми за Договором склала 378898 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ-63149 грн. 79 коп.
Позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог здійснив розрахунок 3 % річних за прострочення оплати виходячи з положень п. 6.2. Договору, тобто строку оплати протягом 25 календарних днів з дати відвантаження продукції. 3 % в сумі 17552 грн. 83 коп. нараховані за кожною накладною окремо, а за загальний період прострочення з 06.01.2012 по 31.07.2013.
Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх договірних грошових зобов'язань щодо оплати отриманого товару за наступними мотивами.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони в п.6.2 договору, що не визнаний у встановленному чинним законодавством України недійсним, в добровільному порядку обумовили строк оплати отриманого товару 25 календарних днів з дати відвантаження продукції з зазначенням того, що інший строк може бути визначений специфікаціями до договору. В даному випадку поставка товару відбулася на підставі умов Специфікації №3 до договору, в якій сторони не визначили саме інший строк оплати отриманого товару, оскільки зазначення про оплату шляхом 100% попередньої оплати не є встановленням сторонами будь-якого іншого строку оплати, а є лише посиланням на термін, тобто вказівкою не подію, яка має настати ( ст. 251 Цивільного кодексу України).
Тому ствердження заявника аплеційної скарги щодо нібито недотримання позивачем норм ст.530 Цивільного кодексу України судовою колегією відхилені як такі, що спростовуються обставинами справи, зокрема, домовленістю сторін в договорі щодо конкретного строку оплати.
Посилання суду в мотивувальній частині рішення на норми Податового кодексу України в обгрунтування доказовості факту поставки продукції є помилковим, але це не призвело до прийняття неправильного рішення, тому не є підставою для його зміни або скасування за нормами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11р. № 7, за вищевикладеними мотивами.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 37875,24грн. підтверджена матеріалами справи, тому вимоги позивача обґрунтовано задоволені судом першої інстанції. Також обгрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 17552,83 грн. за просторочку виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання в період з 06.01.121р. по 31.07.13р. згідно норм ст. 625 Цивільного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема судова колегія вважає, що посилання заявника скарги на незадоволення його клопотання про зупинення провадження по справі судом першої інстанціїї є неправомірним, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.13р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод Пролетарій», м. Луганськ Луганської області про визнання договору недійсним залишені без розгляду на підставі норм ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод Пролетарій», м. Луганськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року по справі № 913/2093/13 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року по справі № 913/2093/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Н.В. Ломовцева
Т.М. Колядко
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ГС;
1-ДАГС
Судове рішення № 35405015, Донецький апеляційний господарський суд було прийнято 22.11.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 913/2093/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: