Рішення № 35404994, 21.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

21 листопада 2013 р. Справа № 927/1424/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720,

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", код ЄДРПОУ 03358104,

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 3287324,76 грн.

Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

позивача: Синдряков О.В. довіреність № 14-151 від 22.08.2013 головний юрисконсульт

Відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство

Юридичного департаменту

відповідача: Корнєва О.В. довіреність № 18/1875 від 18.07.2013 юрисконсульт ПАТ

"Чернігівгаз"

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 12 листопада 2013 року по 21 листопада 2013 року. Рішення приймається після оголошеної перерви.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" про стягнення 3287324,76 грн.

12 листопада 2013 року відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року по справі № 3-27гс13/16/14, стосовно встановлення заборони на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені). Крім того, відповідач зазначив, що прострочення оплати виникло у зв'язку з несвоєчасністю оплати коштів споживачами всіх категорій за поставлений природний газ, у зв'язку з чим відповідача зазначив, що у нього відсутня вина у порушенні зобов'язання.

В судовому засіданні 21.11.2013 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача до початку судового засідання 21.11.2013 року надав доповнення до відзиву, в якому заперечив стосовно позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань. Представник відповідача посилається на Постанову Вищого господарського суду від 03 липня 2013року по справі №5002-5/4082-2012, яка додана ним до доповнення до відзиву та частину четверту статті 12 Закону «України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином представник відповідача вважає, що наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу, пені, індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і що забороно чинна протягом дії мораторію, тому неустойка, інфляція та3% за невиконання грошових зобов'язань не стягуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.

Клопотання про залучення документів до матеріалів справи, підлягають задоволенню, відповідно до ст. 22 ГПК України.

30 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (Відповідач) було укладено договір № 18/80-Б на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність Відповідача у 2012 році природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах зазначеного Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу, у відповідності до якого передбачено, що Позивач передає Відповідачу у період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 34800,000 тис. куб. м.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 3509,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4210,80 грн.

У відповідності до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу (п.6.2. Договору).

На виконання умов Договору, протягом березня - грудня 2012 року Позивач передав Відповідачу, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 19085,933 тис. куб. метрів на загальну суму 80367046,69 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, 31.05.2012 року, 30.06.2012 року, 31.07.2012 року, 31.08.2012 року, 30.09.2012 року, 31.10.2012 року, 30.11.2012 року та 31.12.2012 року, що підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи /а.с.18-27/.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу вчасно не виконав. Будь-які документи, які б спростовували зазначений факт, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу, позивачем нараховано на суму боргу інфляційні нарахування в розмірі 19991,34 грн., а саме: 19671,10 грн. за період з 16.11.2012 року по 15.12.2012 року та 320,23 грн. за період з 16.12.2012 року по 15.01.2013 року.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачено, що сума боргу з врахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованого на суму боргу індексу інфляції, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки інфляційне збільшення суми боргу за періоди з 16.11.2012 року по 15.12.2012 року та з 16.12.2012 року по 15.01.2013 року не відбулось.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу, позивачем нараховано на суму боргу - 246996,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми за період з 21.04.2012 року по 29.10.2012 року, з 21.12.2012 року по 28.12.2012 року, з 21.01.2013 року по 31.01.2013 року.

Суд не приймає заперечень відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобов'язання, оскільки у відповідності з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. За умовами Договору саме відповідач зобов'язався оплатити газ на умовах Договору, у зв'язку з чим несвоєчасність оплати коштів кінцевими споживачами газу не може бути підставою для звільнення відповідача від господарсько - правової відповідальності.

З огляду на викладене вище, вимога позивача в частині стягнення 246996,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1234983,26 грн. за прострочку виконання зобов'язання: 1197584,57 грн. за період з 21.04.2012 року по 29.10.2012 року; 13390,41 грн. за період з 21.12.2012 року по 28.12.2012 року, 24008,28 грн. за період з 21.01.2013 року по 31.01.2013 року та 7 % штрафу від простроченої суми у розмірі 1785353,50 грн.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Відповідачем умов п. п. 6.1., 6.2. Договору, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву, Відповідач просив суд відмовити повністю в частині стягнення нарахованої пені та штрафу, на підставі дії мораторію на час нарахування неустойки (пені та штрафу), у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз".

Так, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.01.2013 року порушено провадження у справі № 927/21/1б/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Верховний Суд України у постанові від 18.12.2012 року про перегляд постанови ВГСУ від 21.02.2012 року у справі № 5/34-09 за позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації „Вінницягаз" зазначив, що вищенаведена норма закону визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію. За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після виникнення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства. Таким чином, Верховний Суд України зазначив, що суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість стягнення пені та 7 % штрафу за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Як було зазначено у постанові, касаційна скарга подавалась з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

З викладеного вище вбачається, що вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Згідно наданого розрахунку позивач нарахував пеню у розмірі 1197584,57 грн. за період з 21.04.2012 року по 29.10.2012 року та 13390,41 грн. за період з 21.12.2012 року по 28.12.2012 року, тобто до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (03.01.2013 року), що не суперечить чинному законодавству.

Але, позивачем також нараховано пеню у розмірі 24008,28 грн. за період з 21.01.2013 року по 31.01.2013 року, тобто в період дії мораторію, у зв'язку з чим вимога позивача у розмірі 24008,28 грн. за період з 21.01.2013 року по 31.01.2013 року не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню за період з 21.04.2012 року по 29.10.2012 року та з 21.12.2012 року по 28.12.2012 року у розмірі 1210974,98 грн.

Вимога позивача щодо стягнення 7 % штрафу від простроченої суми у розмірі 1785353,50 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 64866,51 грн.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 03358104) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 246996,65 грн. 3 % річних, 1210974,98 грн. пені, 1785353,50 грн. 7 % штрафу.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 03358104) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 64866,51 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Белов С.В.