Постанова № 35404969, 19.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р.Справа № 915/1188/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Луук А.В., довіреність б/н, від 09.10.2013 р.

від відповідача: Єгоров Б.С., довіреність № 2065, від 06.11.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р.

по справі № 915/1188/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про визнання недійсним п. 5.3 та 5.5 договору від 01.01.2011 р. №232/П-11

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання недійсним пункту 5.3. та пункту 5.5 договору від 01.01.11р. № 232/П-11, посилаючись на те, що п.п. 5.3 та 5.5 розділу 5 договору суперечать ст.ст. 102, 105 та 117 Кодексу торговельного мореплавства України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р. по справі № 915/1188/13 (суддя Коваль С.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що ТОВ "МА "ІСМА" не тільки взяло на себе обов'язки по договору щодо оплати послуг, надання достовірної інформації про судно, сплати штрафних санкцій, а прийняло на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє (делькредере) тобто виступив поручителем. З урахуванням зазначеного, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, зокрема і пункти 5.3 та 5.5 відповідають діючому законодавству. Крім того, укладаючи договір ДП "Дельта-лоцман" та ТОВ "МА "ІСМА", вільно визначили його зміст, тобто істотні умови договору, якими є предмет договору, зобов'язання сторін, порядок і умови подачі заявок, порядок розрахунків, відповідальність сторін, додаткові умови, правові відносини сторін, термін дії договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р., ТОВ "МА "ІСМА" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р. по справі № 915/1188/13 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Скаржник зазначає, що з аналізу норм чинного законодавства, а саме ст. 102 КТМ України, можна зробити висновок, що саме капітан є відповідальною особою при надані інформації про судно, також судом першої інстанції не правильно застосовано ст. 617 ЦК України при вирішенні справи, у якій предметом спору є визнання недійсним договору.

19.11.2013 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшло заперечення, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "МА "ІСМА" на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р. по справі № 915/1188/13 та залишити рішення суду без змін, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта Лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" у судовому засіданні був присутній, надавав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "МА "ІСМА", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як встановлено матеріалами справи, 01.01.2011 року між державним підприємством "Дельта-лоцман", правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України" відповідно до п. 3.2 Статуту ДП "Адміністрація морських портів України", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морським агентством "ІСМА" було укладено договір № 232/П-11, у відповідності до якого відповідач зобов'язався за заявками позивача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько - Дніпровсько - лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а позивач прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1.2. договору, ДП "Дельта-лоцман" зобов'язалось надавати позивачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок ДП "Дельта-лоцман" та вимог цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору сторони передбачили, що ТОВ "МА "ІСМА" зобов'язано робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

У відповідності до п.5.3 договору позивач бере на себе зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у випадку та в розмірі, передбачених ст. ст. 102,105 Кодексу мореплавства України.

Позивач (агент) несе повну матеріальну відповідальність перед відповідачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ ( п.5.5)

На виконання умов спірного договору, позивач подав відповідачу заявки № 3/946 від 01.12.2012 р., № 7/946 від 08.12.2012 р., № 3/994 від 05.04.2013 р., № 7/994 від 10.05.2013 р. на лоцманське проведення судна "Royal Arsenal", вказавши довжину судна 186,7 м. У лоцманських квитанціях № 5611 від 04.12.2012 р., №8204 від 04.12.2012 р., №8210 від 08.12.2012 р., №5612 від 09.12.2012 р., №1825 від 07.05.2013 р., №7415 від 07.05.2013 р., №7426 від 11.05.2013 р., №1826 від 11.05.2013 р. капітаном судна була зазначена довжина судна - 186,7 м.

Посилаючись на порушення позивачем умов договору щодо надання невірної інформації про довжину судна відповідач нарахував позивачу по судну "Royal Arsenal" (прапор Сент-Вінсент і Гренадіни) штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору та виставив позивачу до сплати рахунки № ДЕ-01612 від 14.05.2013 р. та № ДЕ-01463 від 11.05.2013 р.

Не погоджуючись із нарахованим відповідачем штрафом у розмірі двократної ставки лоцманського збору, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсними п. 5.3. та п. 5.5 договору від 01.01.2011 р. № 232/П-11.

Згідно статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України, - держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до положень ст. 4 КТМ України до правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України, якщо вони не врегульовані цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, договір від 01.01.2011 № 232/П-11 був підписаний сторонами без будь-яких зауважень, без складення протоколу розбіжностей, сторони вільно визначили його зміст, тобто істотні умови договору, якими є предмет договору, зобов'язання сторін, порядок і умови подачі заявок, порядок розрахунків, відповідальність сторін, додаткові умови, правові відносини сторін, термін дії договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Твердження позивача про те, що п. 5.3 договору суперечить ст.ст. 102, 105 КТМ України, які містять в собі імперативні норми та чітко визначають суб'єкта - капітана судна, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне:.

Відповідно до ст. 102 КТМ України за надання недостовірної інформації, у тому числі за допомогою технічних суднових засобів, щодо даних про судно, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, а також за прохід без дозволу служби регулювання руху або без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення капітан судна зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору незалежно від встановленої чинним законодавством України відповідальності за наслідки, що можуть виникнути через ці дії.

В пункті 5.3 договору посилання на ст.ст. 102, 105 КТМ стосується лише випадків та розмірів штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 КТМ України, капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Тобто капітан судна є представником судновласника, якщо на місці немає іншого представника судновласника - агента, який в свою чергу, є представником і судновласника і капітана судна.

В розумінні КТМ України, штраф за надання недостовірної інформації є похідним від обов'язку сплати лоцманського збору і сплачується він лоцманській організації, що надає послуги з лоцманського проведення суден та послуги СРРС.

Відповідно до ст. 109 КТМ України, лоцманський збір, окрема винагорода і штрафи, передбачені статтями 102, 105, 106, 107, 108 цього Кодексу, включаються в доход організації, працівником якої є державний морський лоцман.

У відповідності з п. 4.11. Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Тобто, зазначення в договорі про зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у випадках та в розмірі, передбачених ст.ст. 102, 105 Кодексу торговельного мореплавства України, не суперечить діючому законодавству.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору саме на ТОВ "МА "ІСМА" покладено зобов'язання по своєчасній подачі заявок та повідомлення в них найбільшої довжини, найбільшої ширини, швидкості повного маневрового ходу та осадку судна носом і кормою, а не на капітана судна, відповідальність за неправильне повідомлення осадки має покладатись на морського агента, як представника судновласника.

Вказаний пункт договору жодним чином не протирічить ст.102 КТМ України, оскільки не скасовує відповідальність капітана судна за вчинені ним правопорушення та не перекладає відповідальність на морського агента. Зазначеним пунктом договору передбачена відповідальність агента за невиконання чи не належне виконання ним умов договору (зазначення в заявці необхідних відомостей), за що у випадках передбачених КТМ України встановлюється штраф, розмір якого також передбачено КТМ України (ст. 102 КТМ).

Однією з підстав недійсності п. 5.3 та 5.5. договору №232/П-11 від 01.01.2011 р. позивачем також зазначено те, що визначена солідарна відповідальність судновласника і морського агента суперечить ст. ст. 20, 58, 91, 101, 102, 105, 116, 117, 118 КТМ України.

Однак, у відповідності до ст. 116 КТМ України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Відповідно до ст. 117 КТМ України, морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно зі ст. 4 КТМ України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

У відповідності до ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Діюче законодавство передбачає, що агент може взяти на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє (делькредере).

У відповідності до ч. 3 ст. 301 ГК України, комерційний агент може отримувати додаткову винагороду за гарантію виконання угоди, укладеної в інтересах принципала.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, коли комісіонер поручився за виконання договору.

За таких обставин, проаналізувавши спірний договір, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "МА "ІСМА" не тільки взяло на себе обов'язки по договору щодо оплати послуг, надання достовірної інформації про судно, сплати штрафних санкцій, а прийняло на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє (делькредере) тобто виступив поручителем.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, зокрема і пункти 5.3 та 5.5 відповідають діючому законодавству.

Посилання скаржника про неправильне застосування ст. 617 ЦК України судовою колегією до уваги не приймається, оскільки, як вказано вище, спірний договір підписаний сторонами з додержанням вимог законодавства, без протоколу розбіжностей і є обов'язковим до виконання сторонами відповідно до приписів ст. 629 ЦК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком вірно послався на ст. 617 ЦК України, яка визначає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і додаткового правового аналізу не потребують.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 р. по справі № 915/1188/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текс постанови складено та підписано 21.11.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева