Рішення № 35404968, 15.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р.Справа № 922/3244/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про про стягнення 19811,87 грн. за участю представників:

позивача - Падалко О.О. (дов.)

відповідача - ОСОБА_3 (дов.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за грудень 2012р. - квітень 2013р. у сумі 19811,87 грн.

Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3948 від 01.07.2009 р., а саме щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії, що поставлялася позивачем у приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке займає відповідач.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що обсяги поставленої теплової енергії в грудні 2012 р. - березні 2013 р. не відповідали визначеним параметрам відповідно до Договору № 3948 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2009 р. та Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 005 року № 630 (далі - Правилами від 21 липня 2005 року № 630). Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогами, щоб уповноважений представник позивача прийшов у приміщення відповідача для проведення перевірки умов і порядку надання теплової енергії по Договору № 3948 від 01.07.2009 р., однак позивач ніяким чином не прореагував на дані звернення, у зв'язку з чим відповідачем в односторонньому порядку складені акти щодо невідповідності температури повітря в приміщенні заявленому стандарту 16 С°.

В слуханні справи оголошувались перерви до 10.10.2013р. о 10:30 год., 15.10.2013р. об 11:40 год.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.07.2009 р. між комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач) та ФО П ОСОБА_1 (споживач, відповідач) укладений договір № 3948 купівлі-продажу теплової енергії, згідно умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Приміщення, в яке постачається теплова енергія визначено в додатку № 4 до договору, а саме в приміщення, розташоване по вул. АДРЕСА_2 площею 371,4 кв.м.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009р. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом Харківської області та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір № 3948 від 01.07.2009 р. діючим.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за даним договором до матеріалів справи надані акт № 175/19146 від 11.12.2012р. про підключення споживача за адресою : АДРЕСА_2, до джерела теплової енергії, а також акт № 171/523 від 04.04.2013р. про відключення вказаного приміщення від джерела теплової енергії.

Порядок розрахунків за отриману теплову енергію встановлений сторонами в розділі 6 Договору.

Позивачем на адресу відповідача виставлялись рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії, проте відповідач не здійснював оплату отриманої теплової енергії.

За даними позивача заборгованість відповідача за період грудень - квітень 2013р. складає 19811,87 грн.

Відповідач проти даної суми заперечує, зазначає, що позивачем не поставлялась теплова енергія в заявлених обсягах, оскільки температура повітря в приміщенні була нижча, ніж 16 С°.

Судом встановлено, що будівля за адресою : АДРЕСА_2, в якій відповідач орендує приміщення площею 371,4 кв.м. не обладнано приладом обліку теплової енергії, що підтверджується звернення ТОВ "Ривлад,ЛТД" щодо розпломбування приладу обліку за адресою : АДРЕСА_2, для проведення ремонту, копією акту № 17198 від 30.11.2011р. про розпломбування приладу обліку за адресою : АДРЕСА_2, для проведення ремонту. Після чого прилад так і не був установлений, відповідачем зворотнього не доведено.

За таких обставин при відсутності у відповідача приладу обліку, розрахунок відпущеної відповідачу кількості теплової енергії виконаний позивачем розрахунковим засобом відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 р. за № 1198, Закону України "Про теплопостачання", Тимчасових правил обліку відпуску теплової енергії, затверджених і введених в дію наказом Держкомітету України з житлово-комунального господарства і Міністерства енергетики і електрифікації України № 57/112 від 01.07.96 р.

Позивач зазначає, що розрахунковим засобом розподіляється фактично вироблений на джерелі об'єм теплової енергії і оплата береться за фактично відпущену теплову енергію, що і мало місце у даному випадку. Кількість теплової енергії, спожитої абонентами, котрі не мають приладів обліку, розподіляється між ними пропорційно їх тепловим навантаженням. Теплове навантаження зазначене в розрахунку вартості теплової енергії та вказане безпосередньо у п. 1.1. Додатку № 1 від 01.07.2009р. до договору № 3948 від 01.07.2009р.

Суд зазначає, що відповідачем не доведений факт постачання позивачем теплової енергії в меншій кількості, ніж обумовлено умовами договору, оскільки лише знижена температура повітря в приміщенні не є таким доказом. Так, відповідачем не здійснено разом з іншими орендарями та власником приміщення замір саме кількості теплової енергії, що поставляється в будівлю. Умовами договору, а саме в додатку № 1 до Договору сторонами погоджена кількість теплової енергії в гарячій воді, що поставляється позивачем, при цьому умовами договору з додатками до нього не встановлений обов'язок позивача підтримувати певну температуру в приміщенні відповідача.

Крім того температура повітря в приміщенні може бути меншою через те, що в приміщенні погана теплоізоляція, занадто великі вікна, постійне відкривання вікон та дверей, та з інших причин, а відповідачем не доведено, що це стало наслідком постачання позивачем теплової енергії в меншій кількості.

За таких обставин суд не вважає належними доказами невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором акти фіксації температури в приміщенні, складені відповідачем в односторонньому порядку.

Крім того, як вказує позивач, до нього не надходило звернень від інших споживачів, що знаходяться в будівлі по АДРЕСА_2 щодо порушення позивачем умов постачання теплової енергії.

Так, відповідач звертався до позивача з вимогами № 1 від 13.12.12р., № 2 по від 14.12.12р., № 3 від 18.12.12р., № 4 від 21.12.12р., № 5 від 24.12.12 р., № 6 від 27.12.12 р.

Позивачем відповідачу була надана відповідь №10-5334 від 27.12.12р., в якій зазначено, що система опалення в приміщенні по АДРЕСА_2 є централізованою з елеваторним вузлом та неподільною для всіх приміщень, що знаходяться в будівлі. КП "Харківські теплові мережі постачає теплову енергію до затворів на вводі в будівлю в необхідних обсягах, згідно з температурним графіком та договірним тепловим навантаженням. Позивачем запропоновано відповідачу уточнити розрахунок теплового навантаження на приміщення, що ним займаються, а також рекомендовано обладнати приміщення окремою системою теплопостачання з власним приладом обліку теплової енергії.

Суд зазначає, що відносини між сторонами врегульовані Договором № 3948 від 01.07.2009р.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Позивач здійснив постачання теплової енергії в нежитлове приміщення відповідача, тобто поставив теплову енергію як товарну продукцію, що не можна розцінювати як послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у житловому приміщенні, а тому суд вважає безпідставним у даному випадку посилання відповідача на Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та "Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.

В даному випадку позивачем вірно застосовані Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 р. за № 1198 та Закон України "Про теплопостачання".

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, не доведено порушення зобов'язань з боку позивача, суд вважає, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 19811,87 гривень.

Позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за спожиту теплову енергію за грудень 2012р. - квітень 2013р. у сумі 19811,87 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2013 р.

Суддя Яризько В.О.