Ухвала суду № 35404693, 19.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

19.11.2013Справа №5002-7/ 2055-2012

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053)

у справі №5002-7/2055-2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, місто Київ, 03150) в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Набережна ім. 60-річчя СРСР, 28, місто Сімферополь, 95000)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

Суддя Дворний І.І.

Представники:

від товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт" - Ткаченко Р.О., виписка з ЄДР від 20.11.2012, керівник (повноваження перевірені);

від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Дехтяренко Т.П, довіреність №010-01/7006 від 31.08.2013, представник;

від Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення - Шевченко Д.С, довіреність №2.7-4.4/4.4/1202 від 09.10.2013, представник;

від товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" - Кулагін Е.В, довіреність №503/1 від 04.09.2013, представник.

Суть спору: 21 червня 2012 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" заборгованості за кредитними договорами №7307К10 від 20.04.2007 року, №7308К28 від 17.10.2008 року, №8408К32 від 24.12.2008 року; №8409К12 від 18.06.2009 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №8409N3 від 11.12.2009 року у розмірі 50966357,17 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 29.12.2009 року, за договором іпотеки №8410Z42 від 27.07.2010 року, договором застави від 29.12.2009 року, договором застави від 28.12.2009 року, договорами застави від 28.12.2009 року, договорами застави від 29.12.2009 року, укладеними з відповідачем. Судові витрати позивач просив покласти на позивача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в Автономній Республіці заборгованість за кредитними договорами №7307К10 від 20.04.2007 року, №7308К28 від 17.10.2008 року, №8408К32 від 24.12.2008 року; №8409К12 від 18.06.2009 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №8409N3 від 11.12.2009 року у розмірі 50777952,17 грн., з якої 44272455,91 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1781504,87 грн. нарахованих процентів за користування кредитом, 17095,54 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 3578578,04 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, прострочення терміну сплати комісії за управління кредитом, несвоєчасну сплату плати за зміну умов договору, 727611,31 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, у зв'язку з несвоєчасною сплатою за управління кредитом, несвоєчасною сплатою плати за зміну умов кредитного договору та 400706,50 грн. втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом, а також плати за зміну умов кредитного договору шляхом звернення стягнення за заставлене майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

31 травня 2013 року на виконання даного рішення суду видано відповідні накази.

29 жовтня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення, у якій заявник просить суд визнати дії державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення державної виконавчої служби України з винесення постанови від 26 вересня 2013 року неправомірними, а також визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішення державної виконавчої служби України від 26 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору.

Скарга мотивована порушенням державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він прийняв постанову про стягнення виконавчого збору з боржника до фактичного виконання рішення суду у примусовому порядку. За переконанням боржника, факт невиконання рішення про стягнення суми заборгованості добровільно у встановлений для цього строк створює базу для нарахування виконавчого збору тільки при умові стягнення її державним виконавцем, втім, з 18 червня 2013 року по 26 вересня 2013 року сума визначена рішенням суду фактично стягнута з боржника не була і рішення суду у справі №5002-7/2055-2012 примусово не виконано.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2013 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" прийнята до розгляду суддею Дворним І.І. із призначенням дати судового засідання.

У судове засідання, що відбулось 19 листопада 2013 року, з'явився представник заявника скарги, який наполягав на її задоволенні. Вимоги скарги підтримав також представник товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД". У свою чергу, представник стягувача та представник Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення проти задоволення скарги боржника заперечували і просили суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення та додатково надані обґрунтування, заслухавши пояснення заявника, стягувача та органу ДВС суд вважає за можливе її задовольнити з огляду на наступне.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" за №14 від 26 грудня 2003 року у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Виходячи зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Так, акт державного органу це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Як передбачено статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповідності до статті 25 названого Закону України державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Матеріали справи свідчать про те, що 18 червня 2013 року за заявою публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречух О.Я. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-7/2055-2012 виданого 31 травня 2013 року.

Частиною 1 статті 27 Закону України „Про виконавче провадження" закріплено, що у разі ненадання боржником в строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження про його повне виконання, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до положень статті 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесена постанова про стягнення виконавчого збору якою постановлено стягнути з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" виконавчий збір у розмірі 5077795,21 грн. та встановлено строк пред'явлення її до виконання один рік.

Посилаючись на те, що дії державного виконавця з винесення постанови від 26 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору є неправомірними, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" звернулось до суду зі скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову з примусового виконання рішення господарського суду у даній справі.

За переконанням скаржника, органом державної виконавчої служби сума визначена рішенням суду у справі №5002-7/2055-2012 з боржника примусово не стягнута та рішення суду державним виконавцем у примусовому порядку ще не виконано, відповідно і підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Відповідно до положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Посилання на початок примусового виконання судового рішення, як умову для нарахування виконавчого збору, містить також речення 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк чинним законодавством передбачено обов'язок державного виконавця вжити заходи з примусового виконання рішення,

Для того, щоб виникли підстави для стягнення виконавчого збору, державний виконавець повинен фактично виконати рішення. Якщо ж боржник виконав рішення самостійно навіть після спливу строку, встановленого для добровільного його виконання або ж заходи з примусового виконання рішень державним виконавцем не вчинялись, виконавчий збір не стягується.

Ця правова позиція підтверджується і постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року №14. Так, згідно з пунктом 20 вищезазначеної Постанови, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Тобто умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання судового рішення.

Відповідно до вищенаведених норм, виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми. Факт не виконання рішення про стягнення суми добровільно в установлений для цього строк утворює базу для нарахування виконавчого збору лише за умови стягнення її державним виконавцем, який після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду виконує його примусово шляхом вжиття відповідних заходів.

За змістом статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Тобто, приймаючи до уваги положення перелічених норм, суд дійшов висновку, що нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання судового наказу шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, перелічених у Законі України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.07.2012 року по справі №10/9, від 19.04.2010 року по справі №6/93-09, від 16.03.2010 року по справі №2/64.

Втім, з 18 червня 2013 року (відкриття виконавчого провадження) до 26 вересня 2013 року будь-яких виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення по справі №5002-7/2055-2012, перелічених у статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем вчинено не було.

Отже, фактично сума визначена рішенням суду стягнута з боржника не була, судове рішення примусово не виконано.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця по винесенню постанови від 26 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" є неправомірними, внаслідок чого, скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" підлягає задоволенню.

Доводи, викладені у відзивах на скаргу, не спростовують висновків покладених в обґрунтування цієї ухвали і судом відхиляються як безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень у справі №5002-7/2055-2012 задовольнити.

2. Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. по винесенню постанови від 26 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору неправомірними.

3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26 вересня 2013 року про стягнення виконавчого збору.

Суддя І.І. Дворний