Ухвала суду № 35404573, 19.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

19.11.2013Справа №5002-7/2055-2012

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053)

у справі №5002-7/2055-2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, місто Київ, 03150) в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Набережна ім. 60-річчя СРСР, 28, місто Сімферополь, 95000)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

Суддя Дворний І.І.

Представники:

від товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт" - Ткаченко Р.О., виписка з ЄДР від 20.11.2012, керівник (повноваження перевірені);

від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Дехтяренко Т.П, довіреність №010-01/7006 від 31.08.2013, представник;

від Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення - Шевченко Д.С, довіреність №2.7-4.4/4.4/1202 від 09.10.2013, представник;

від товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" - Кулагін Е.В, довіреність №503/1 від 04.09.2013, представник.

Суть спору: 21 червня 2012 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" заборгованості за кредитними договорами №7307К10 від 20.04.2007 року, №7308К28 від 17.10.2008 року, №8408К32 від 24.12.2008 року; №8409К12 від 18.06.2009 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №8409N3 від 11.12.2009 року у розмірі 50966357,17 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 29.12.2009 року, за договором іпотеки №8410Z42 від 27.07.2010 року, договором застави від 29.12.2009 року, договором застави від 28.12.2009 року, договорами застави від 28.12.2009 року, договорами застави від 29.12.2009 року, укладеними з відповідачем. Судові витрати позивач просив покласти на позивача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в Автономній Республіці заборгованість за кредитними договорами №7307К10 від 20.04.2007 року, №7308К28 від 17.10.2008 року, №8408К32 від 24.12.2008 року; №8409К12 від 18.06.2009 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №8409N3 від 11.12.2009 року у розмірі 50777952,17 грн., з якої 44272455,91 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1781504,87 грн. нарахованих процентів за користування кредитом, 17095,54 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 3578578,04 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, прострочення терміну сплати комісії за управління кредитом, несвоєчасну сплату плати за зміну умов договору, 727611,31 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, у зв'язку з несвоєчасною сплатою за управління кредитом, несвоєчасною сплатою плати за зміну умов кредитного договору та 400706,50 грн. втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом, а також плати за зміну умов кредитного договору шляхом звернення стягнення за заставлене майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

31 травня 2013 року на виконання даного рішення суду видано відповідні накази.

24 жовтня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення, у якій заявник просить суд визнати дії державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення державної виконавчої служби України з винесення постанови від 04 жовтня 2013 року неправомірними, а також визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішення державної виконавчої служби України від 04 жовтня 2013 року про розшук майна боржника.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови порушені вимоги статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він до оголошення розшуку майна боржника не вчинив жодних дій щодо отримання необхідної інформації про перебування майна боржника, не направляв відповідних запитів до державних органів, до самого божника, не виходив за місцезнаходженням боржника, тощо. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" жодним чином не перешкоджає стягувачу в огляді та встановленню місцезнаходження майна, яке є предметом оскаржуваної постанови, та приймало участь при складанні акту огляду спірного майна в якому, серед іншого, вказувалось і місцезнаходження транспортних засобів, їх технічні характеристики, тощо.

Скаржник наполягає на тому, що оскаржувана постанова є незаконною і її прийняття обмежує виробничу та господарську діяльність товариства, оскільки вона направлена в органи ДАЇ, патрульна служба яких зупиняє транспортні засоби боржника, перелічені у постанові, та направляє їх на штрафний майданчик .

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2013 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" прийнята до розгляду суддею Дворним І.І. із призначенням дати судового засідання.

У судове засідання, що відбулось 19 листопада 2013 року, з'явився представник заявника скарги, який наполягав на її задоволенні. Вимоги скарги підтримав також представник товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД". У свою чергу, представник стягувача та представник Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення проти задоволення скарги боржника заперечували і просили суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення та додатково надані обґрунтування, заслухавши пояснення заявника, стягувача та органу ДВС суд вважає за можливе її задовольнити з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" за №14 від 26 грудня 2003 року роз'яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Виходячи зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Так, акт державного органу це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 18 червня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречух О.Я. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-7/2055-2012 виданого 31 травня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України „Про виконавче провадження" в разі ненадання боржником в строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження про його повне виконання, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно статті 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та цим Законом.

Статтею 40 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесено постанову про розшук майна боржника якою оголошено розшук майна - транспортних засобів згідно переліку із зазначенням адреси, за якою зберігається нерухоме майно. Витрати, пов'язані із розшуком, постановлено стягнути з боржника.

Посилаючись на те, що дії державного виконавця з винесення постанови від 04 жовтня 2013 року про розшук майна боржника є неправомірними, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" звернулось до суду зі скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову з примусового виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місцезнаходження боржника, його майна.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Отже, законодавець передбачив, що в разі необхідності, державний виконавець може оголосити розшук транспортних засобів, але при цьому, він повинен виконати ряд дій по виконанню рішення суду, а саме з'ясувати у власника, або органу державної реєстрації про наявність та належність транспортних засобів, їх місце знаходження, та прийняти всі міри по виконанню рішення іншим шляхом, і тільки після цього, у разі необхідності, якщо місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника невідоме, може оголосити розшук транспортних засобів.

При прийнятті оскаржуваної постанови про розшук майна боржника - автомобілів, державний виконавець порушив зазначені норми. Судом встановлено, що державний виконавець вихід за місцезнаходженням боржника не здійснював, факт відсутності транспортних засобів за місцезнаходженням боржника не зафіксував та відповідно не перевіривши наявність/відсутність зазначених транспортних засобів за місцезнаходженням боржника оголосив його розшук.

Так, державним виконавцем суду не було надано доказів які підтверджують необхідність застосування даної дії, і не обґрунтовано в чому саме полягала така необхідність, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Крім того, суд приймає до уваги, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" жодним чином не перешкоджає стягувачу і органам ДВС в огляді та встановленню місцезнаходження нерухомого майна, яке є предметом оскаржуваної постанови. Доказів зворотного ані стягувачем, ані органом примусового виконання рішень суду на момент розгляду скарги надано не було.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця по винесенню постанови від 04 жовтня 2013 року щодо розшуку майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" є неправомірними, внаслідок чого, скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" підлягає задоволенню.

Доводи, викладені у відзивах на скаргу, не спростовують висновків покладених в обґрунтування цієї ухвали і судом відхиляються як безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень у справі №5002-7/2055-2012 задовольнити.

2. Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. по винесенню постанови від 04 жовтня 2013 року про розшук майна боржника неправомірними.

3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 жовтня 2013 року про розшук майна боржника.

Суддя І.І. Дворний