Рішення № 35404344, 13.08.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2208/211/12

Провадження № 22-ц/792/1806/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючої: судді Грох Л.М.

Суддів: Заїки В.М., Матковської Л.О.,

при секретарі Марценюк Д.О.,

з участю представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Ірина-2» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року приватне підприємство «Ірина-2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 74958 грн. шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків, ці вимоги в подальшому були уточнені. В обґрунтування посилалося на те, що ОСОБА_1 працювала з 13.01.2010 року на посаді провізора аптеки № 10, яка належить ПП «Ірина-2». 01 березня 2010 року з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2, який працював у цій же аптеці фармацевтом з 13.01.2010 року, було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У зв'язку з закриттям аптеки № 10 відповідачі у вересні 2011 року звільнилися з підприємства за власним бажанням, але на час їх звільнення було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей (лікарських засобів, виробів медичного призначення, а також основних засобів) на загальну суму 130958.00 грн. З врахуванням того, що ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодувала шкоду в сумі 56000 грн., позивач остаточно просив стягнути пропорційно з обох відповідачів 74958, 40 грн. заподіяної шкоди, 3404 грн. інфляційних за час прострочення та 3 % річних в сумі 842 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою суду залучено в якості співвідповідача у справі ОСОБА_2

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПП «Ірина-2» з кожного по 20655,06 грн. заподіяної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати це рішення суду в частині задоволення позовних вимог та відмовити у позові в повному обсязі. Вважають рішення незаконним та необгрунтованим з підстав неправильного застосування норм матеріального права, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказували, що суд безпідставно стягнув шкоду, оскільки нестачі товарів не було, укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність не відповідає вимогам закону, оскільки такий договір може бути укладено лише при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт та за погодженням з виборним органом профспілкової організації підприємства, який у позивача відсутній. Розписка директора ПП «Ірина-2» від 29.09.2011 року не містить жодного слова про нестачу, а засвідчує домовленість сторін про реалізацію товару.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 27 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції змінено стосовно стягнення в частковому відношенні шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПП «Ірина-2» 41310,12 грн. матеріальної шкоди. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 липня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 лютого 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Звернуто увагу на те, що в порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не перевірив доводів відповідачів, не дав їм юридичної оцінки, а змінюючи рішення та покладаючи на відповідачів солідарну відповідальність, не звернув увагу на указаний договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, де зазначено, що колектив (бригада) бере на себе колективну (бригадну) відповідальність за забезпечення зберігання майна та інших цінностей переданих йому для реалізації, не з'ясував фактичних обставин, чи передавались відповідачу ОСОБА_2, на якого покладена солідарна відповідальність, товарно-матеріальні цінності для реалізації, та чи він відноситься до осіб, з якими може бути укладений такий договір, з урахуванням указаних вимог закону та встановлених обставин про те, що він працював у відповідача на посаді фармацевта, не навів у рішенні мотивів їх відхилення. Також суд не дав оцінки розписці та чи не свідчить вона про наявність між сторонами певних цивільно-правових зобов'язань.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або у позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення та чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, та не застосував закон, який підлягав застосуванню, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заподіяної шкоди працівниками при виконанні трудових обов'язків внаслідок допущеної нестачі лікарських засобів доведений дослідженими доказами, а зміст розписки про отримання директором підприємств-позивача коштів від ОСОБА_1 за реалізовані нею ліки є свідченням визнання нею боргу, при цьому шкода підлягає відшкодуванню обома відповідачами пропорційно до їхніх окладів, які є однаковими.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 13 січня 2010 року працювала у приватному підприємстві „Ірина-2" на посаді провізора аптеки № 10, її син ОСОБА_2 з цієї ж дати був прийнятий на посаду фармацевта аптеки № 10. У зв'язку з закриттям вказаної аптеки відповідачі звільнилися з підприємства за власним бажанням: ОСОБА_2 - 01 вересня 2011 року, а ОСОБА_1 - 26 вересня 2011 року, при цьому нестачі товарі у аптеці не було. По припиненні існуючих трудових відносин керівник ПП „Ірина-2" ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домовилися про продаж підприємством-позивачем останній залишку ліків та медпрепаратів у аптеці за 90000 грн. 29 вересня 2011 року ОСОБА_3 склав розписку, якою засвідчив, що отримав від ОСОБА_1 кошти за реалізовані ліки в сумі 56000 грн. із загального боргу 90000 гривень, залишок боргу складає 34000 гривень. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, їх підтвердили в судовому засіданні і представники сторін.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд відповідно до ст. 214 ЦПК України, приходить до висновку про наявність між приватним підприємством „Ірина-2" та ОСОБА_1 цивільно-правових відносин щодо купівлі-продажу залишку ліків у аптеці, зобов'язання за якими щодо сплати повної вартості товару попри його отримання не виконані в повному обсязі ОСОБА_1 Боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед приватним підприємством „Ірина-2" за цими правовідносинами складають 34000 грн. Наявність цих боргових зобов'язань підтверджується розпискою про сплату ОСОБА_1 56000 грн. із загальної суми 90000 гривень, при цьому жодна із сторін не посилалася на безгрошовість виданої розписки.

Відповідно до ст.ст. 6, 626 ч.1, 627 ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, наявний борг ОСОБА_1 перед приватним підприємством „Ірина-2" в сумі 34000 грн. підлягає стягненню з відповідачки, а у позові до ОСОБА_2 слід відмовити з огляду на те, що останній не був стороною вказаної цивільно-правової угоди.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.ч.1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту наведених норм закону, у задоволенні вимоги щодо стягнення 3404 грн. інфляційних за час прострочення та 3 % річних в сумі 842 грн. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України слід відмовити за недоведеності факту прострочення боржника. Так, розпискою, яка засвідчує факт укладення та часткового виконання договору сторонами, не встановлено строк його виконання; а виходячи із загальних положень ст. 530 ЦК України позивач не довів, що вимагав виконання боржником цього обов'язку і тому має місце прострочення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2012 року скасувати.

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП "Ірина-2" 34000 грн. та 340 грн. понесених судових витрат.

В решті позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/

Судді /підпис/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду Л.М. Грох

_______________

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А.В. Провадження № 22-ц/792/1806/13

Доповідач - Грох Л.М. Категорія № 19, 20