Ухвала суду № 35403605, 22.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/1091/13-ц Провадження № 22-ц/795/2483/2013 Головуючий у I інстанції -Лихошерст В.В. Доповідач - Онищенко О. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,при секретарі:Руденко О.М.,за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка навчається, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 2 жовтня 2013 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2016 року.

Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує його ухвалення судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не врахував обставини, передбачені ст.ст. 182, 199 СК України, які враховуються при визначенні їх розміру, а саме, що він є безробітним, фінансово неспроможним, та на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, відсутність роботи.

На думку апелянта, при визначенні розміру аліментів необхідно було враховувати матеріальне становище матері, яка має власний будинок, земельну ділянку та автомобіль, а також ту обставину, що він сплачує аліменти на утримання доньки в розмірі 300 гривень і саме такий розмір погоджується сплачувати і надалі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до слідуючого висновку.

Судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем 12 вересня 1993 року було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_7, яка проживає разом з матір'ю.( а.с.5,6) Шлюб було розірвано 14 квітня 2010 року. ( а. с. 4) Спільне майно подружжя було розподілено на підставі ноторіально посвідченого договору про поділ майна подружжя. ( а. с. 8)

Дитина сторін по справі є студенткою 2 курсу Чернігівського Державного інституту економіки і управління, денної форми навчання, та навчається на контрактній основі.( а.с.23-24)

Також, в суді першої інстанції було встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_6 має нерегулярний, мінливий дохід.

Апелянтом рішення суду оскаржується в частині визначеного судом розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 2 жовтня 2013 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2016 року.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови , що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У ч.1 ст. 184 СК України зазначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючи щомісячний розмір аліментів в сумі 500 гривень, суд першої інстанції виходив із обов'язку батьків утримувати дітей, наявних в матеріалах справи доказів щодо обставин, які повинні враховуватися при визначенні розміру аліментів, зокрема судом враховано, що відповідач офіційно не працює, але має нерегулярний дохід.

Відповідачем не було надано належних і допустимих доказів в обґрунтування наявності підстав, передбачених ст. 182 СК України для визначення розміру аліментів в меншому розмірі.

Відповідно ж до положень ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених процесуальним законом.

Проте, відповідачем, який є працездатною особою і в силу закону зобов'язаний нести витрати на утримання дитини, і апеляційному суду не надано доказів наявності обставин, передбачених ст. 182 СК України, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, визначених судом першої інстанції, а саме що він, зокрема, хворіє, платить аліменти іншим особам, має утриманців, має перешкоди у працевлаштуванні.

Хворобливий стан батька відповідача не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки відповідачем не доведено в суді, що в його батька не має інших дітей, які можуть надавати допомогу в лікуванні, а також не підтверджено доказами , що саме відповідачем здійснюються витрати на його лікування.

Крім того, при вирішенні питання законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, забезпечення її права на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а згідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при прийняття рішення судом першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин, і посилання апелянта на неможливість сплати аліментів в розмірі визначеному судом, оскільки він є безробітним, за відсутності доказів вжиття ним заходів по працевлаштуванню, з врахуванням обов'язку по утриманню дитини, також не дають підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: