Постанова № 35403054, 14.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 жовтня 2013 року справа № 814/3202/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ сільськогосподарське підприємство "Нібулон", вул. Каботажний спуск, 1 (вул. Фалеївська, 9-Б), м. Миколаїв, 54030

доКам'янської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області, вул. Декабристів, 2, м. Кам''янка, Кам''янський район, Черкаська область, 20800

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.13 р. № 0000011500 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із орендної плати та застосовано штраф.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно пов'язує обов'язок Товариства на перерахунок орендної плати за землю із зміною коефіцієнта, який визначений Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 (далі - Методика), тоді як позивач вважає, що такий коефіцієнт до спірних правовідносин не повинен застосовуватись. Наполягає на тому, що орендна плата за земельні ділянки сплачувалась ним у відповідності до умов договорів, а тому її донарахування спірним рішенням безпідставне.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На думку ОДПІ позивач, при розрахунку орендної плати за земельні ділянки, повинен був застосувати коефіцієнт, передбачений Методикою, чого ним зроблено не було, що призвело до її заниження. Із цією обставиною відповідач пов'язує наявність підстав для визначення Товариству податкових зобов'язань із орендної плати і застосування штрафу (а. с. 50-52).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

В судове засідання 14 жовтня 2013 р. прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням (а. с. 69).

Відповідно до ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

4 квітня 2008 р. позивач уклав із Кам'янською районною державною адміністрацією (далі - Кам'янська РДА) договір оренди землі, за умовами якого, з урахуванням змін до нього, отримав в оренду строком на 10 років 157,341 га землі. Нормативна грошова оцінка земель склала 1396576,0 грн. Пунктом 4.2. договору визначено річний розмір орендної плати, який складає 4,5% від нормативної грошової оцінки землі і становить 62845,92 грн. або 399,43 грн. за 1 га.

29 грудня 2008 р. між позивачем та Кам'янською РДА укладено аналогічний за змістом договір, за яким з урахуванням змін, позивач отримав в оренду на 10 років 130,6107 га землі, із нормативною грошовою оцінкою 1014374,97 грн., річний розмір орендної плати склав 4,5% від нормативної грошової оцінки землі, що дорівнює 45646,87 грн. або 349,49 грн. за 1 га (а. с. 12-19).

В податковій декларації з плати за землю за 2012 р. позивач задекларував орендну плату, виходячи із договірних умов: за земельну ділянку площею 130,6107 га - 45646,87 грн., за земельну ділянку площею 157,341 га - 62845,92 грн. (а. с. 20-26).

В лютому 2013 р. ОДПІ провела камеральну перевірку податкової звітності Товариства, результати якої оформлені актом від 12 лютого 2013 р. № 37/15-14291113 (далі - акт перевірки) (а. с. 27-28). Як зазначено в акті перевірки, позивачем порушені ст. 288 п. 288.5. пп. 288.5.1., ст. 289 п. 289.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України). Порушення ОДПІ вбачається в тому, що орендна плата за земельні ділянки сплачується позивачем без врахування вимог Методики, зокрема за земельну ділянку площею 130,6107 га сплачено 45646,87 грн., тоді як за даними камеральної перевірки сума орендної плати повинна складати 80155,90 грн., відхилення дорівнює 34509,03 грн.; за земельну ділянку площею 157,341 га сплачено 62845,92 грн., тоді як за даними камеральної перевірки сума орендної плати повинна складати 110357,44 грн., відхилення дорівнює 47511,52 грн.

27 лютого 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011500, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із орендної плати на 82020,55 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20505,14 грн. (а. с. 30).

Як слідує з акту перевірки та заперечень, відповідач вважає, що із внесенням змін до Методики, зокрема доповнення п. 5 абзацом 2, згідно якого для визначення нормативної грошової оцінки землі застосовується коефіцієнт 1,756, позивач повинен був самостійно збільшити розмір орендної плати. Із такими доводами ОДПІ погодитись неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 288 п. 288.1. ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктом 288.4. цієї статті також передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Отже, документом, який фіксує розмір орендної плати, є договір оренди.

Відповідно до ст. 289 п. 289.1. ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Саме на порушення цієї норми вказує відповідач.

Питання визначення розміру нормативної грошової оцінки землі врегульовані Методикою.

Відповідно до п. 5 цієї Методики, в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році. Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Стаття 9 ч. 3 п. 33 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає, що відповідно до цього Закону підлягає ліцензуванню проведення землеоціночних робіт та земельних торгів.

Отже, проведення нормативної грошової оцінки землі може ініціюватись виключно державним органом або органом місцевого самоврядування та здійснюється спеціальною установою, яка має ліцензію на такий вид діяльності.

З огляду на наведене, позивач не наділений правом проводити нормативну грошову оцінку землі, під час якої і можливе врахування коефіцієнту 1,756, передбаченого Методикою, а тому зміна правового регулювання в частині введення коефіцієнту, який повинен застосовуватись до нормативної грошової оцінки землі, не тягне для позивача "автоматичної" зміни суми орендної плати, яка, в свою чергу, розраховується виходячи з цього показника (нормативної грошової оцінки землі).

Протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен всупереч волі власника землі, яким є Кам'янська РДА, провести нормативну грошову оцінку землі та в односторонньому порядку змінити умови договорів, оскільки ними (договорами) сума нормативної грошової оцінки землі чітко визначена і орендна плата розрахована виходячи із тієї нормативної грошової оцінки землі, яка зафіксована в договорах.

Стаття 2442 ч. 1 КАС України, яка встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України визначає, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

11 червня 2013 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України прийняла постанову, в якій викладена наступна правова позиція: "Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок".

З огляду на наведену правову позицію Верховного Суду України, відповідач не має права нараховувати позивачу податки і застосовувати штрафні санкції у випадку, якщо ним встановлена невідповідність умов договору оренди землі вимогам законодавства - він має право на звернення до суду із вимогою про приведення умов договору у відповідність до законодавства і тільки після внесення відповідних змін до договору має право вимагати сплати іншого розміру податку.

В даному спорі позивач сплачував оренду плату в розмірі, який визначений умовами договорів, а тому суд не знаходить порушень в його діях, відповідно, податкове повідомлення-рішення, як в частині визначення податкових зобов'язань, так і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши платіжне доручення № 25274 від 12 липня 2013 р. (а. с. 2) документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в сумі 1025,26 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000011500, прийняте 27 лютого 2013 р. Кам'янською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству "Нібулон" судовий збір в сумі 1025,26 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз