Рішення № 35401669, 19.11.2013, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 252/3978/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Орловій Н.О., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом та уточнивши заявлені позовні вимоги (а.с. 96-97), ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять стягнути з відповідача ОСОБА_4:

- на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 3697,79 грн., немайнову (моральну) шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 2500,00 грн., а також судові витрати у справі;

- на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 2326,31 грн., немайнову (моральну) шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 2500,00 грн., а також судові витрати,-

посилаючись на те, що 03 лютого 2013 року у результаті заміни системи центрального трубопроводу холодної води мешканцями квартири АДРЕСА_1 було затоплено житлову квартиру НОМЕР_4, що розташована поверхом нижче та належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Внаслідок затоплення його квартири було пошкоджено майно, технічне обладнання, меблі у ванній кімнаті, про що уповноваженими особами житлово-будівельного кооперативу «Вогник» складено відповідний акт від 03.02.2013 року.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з оцінки майна від 09.02.2013 року, у результаті чого оцінювачем надано позивачу ОСОБА_1 звіт від 12.02.2013 року про розмір матеріальної шкоди, завданої власнику квартири, який складає 2747,00 грн. Вартість послуг з оцінки складає 650,00 грн.

Окрім матеріальної шкоди на ремонтні роботи, завдано шкоду меблям, які знаходилися у ванній кімнаті. Відповідно до видаткової накладної від 12.02.2013 року вартість відновлення меблів складає 300,79 грн.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 складає 3697,79 грн.

Позивачу ОСОБА_2 також завдано матеріальну шкоду, яка спричинена здоров'ю внаслідок залиття квартири, в якій вона постійно мешкає, необхідністю проходження курсу лікування у розмірі 2100,00 грн. та придбання медичних препаратів на суму 226,31 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_2, становить 2326,31 грн.

Також, внаслідок затоплення квартири, що відбулося у результаті неякісної заміни системи холодного водопостачання, позивачам також заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що у позивачів зірвалися життєві плани, порушився попередній уклад сімейного життя, зокрема, позивачі змушені витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду. ОСОБА_2 вимушена була проходити тривалий курс лікування в ТОВ «Лікарня сімейної медицини». Таке лікування насамперед пов'язано із затопленням квартири, відтак у результаті неправомірних дій у ОСОБА_2 було встановлено діагноз гострий цистит, загострення хронічного аднексита, мочекислий діатез, ВСД по змішаному типу. Спричинену моральну шкоду кожний з позивачів оцінює у розмірі по 2500,00 грн.

Обов'язок по відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачі просять покласти на відповідача ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» у разі викупу, зокрема, квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. За довідкою ЖБК «Вогник» № 62 від 10 березня 2013 року, квартира АДРЕСА_1 була виділена ОСОБА_4 на підставі рішення органу місцевого самоврядування 16 жовтня 1986 року. Квартира була викуплена ОСОБА_4 у 1992 році.

Таким чином, ОСОБА_4 є власником вказаної квартири з огляду на приписи Закону України «Про кооперацію», а отримання ним свідоцтва про право власності та технічного паспорту є його правом та не випливає на обсяг його прав та обов'язків як власника квартири.

Ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає права та обов'язки балансоутримувача щодо утримання житлового будинку на балансі, в тому числі і належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на балансі. Квартира АДРЕСА_1 та інженерні мережі, що розташовані у цій квартирі, не перебувають на балансі ЖБК «Вогник».

П.8 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає обов'язок споживача не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, вважають, що відповідати за цим позовом має ОСОБА_4 як власник квартири АДРЕСА_1 який зобов'язаний контролювати технічний стан свого майна.

На думку позивачів залиття квартири, що спричинило шкоду, відбулося у результаті протиправного переобладнання системи холодного водопостачання та заміни трубопроводу з металевого на металопластиковий.

За нормою ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житлового будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник позивачів ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що з 1994 року він у квартирі АДРЕСА_1 не мешкає, його вини у залитті квартири позивачів не має, розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди є завищеним. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що вимога позивачів щодо відшкодування шкоди ґрунтується лише на припущеннях, які викладені в акті № 1 від 03.02.2013 р. про наслідки залиття квартири. Відповідно до пояснень позивачів, вищезазначений акт не складався 03.02.2013 року. Тобто, на час виникнення аварійної ситуації членів комісії на місці подій, які відображені в акті, не було, а акт, як пояснив позивач ОСОБА_1, було надруковано ним особисто і вже через проміжок часу члени комісії внесли до нього свої підписи. Акт містить посилання на те, що завдавачем шкоди вже визнано мешканців квартири АДРЕСА_1 та зазначає про відмову від підписання акту. Відповідач на час настання пориву центрального стояка холодної води не знаходився в квартирі, про аварійну ситуацію його ніхто не повідомляв та він фактично не мав змоги внести до акту будь-які зауваження. Також, на його думку, не знаходить свого підтвердження і висновок позивачів про відповідальність з боку відповідача за технічний стан свого майна з підстав зазначення в акті про наслідки місця, в якому відбувся порив труби, а саме зазначено - вирваний хомут на центральному стояку холодної води. Тобто, посилаючись на норми типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, саме вказують на межу балансової належності. Враховуючи вищенаведене, постає питання про наявність вини ЖБК «Вогник» як балансоутримувача багатоквартирного будинку. Саме на балансоутримувача покладається обов'язок щодо проведення усіх видів ремонтних робіт, пов'язаних з підтримання належного стану як будинку в цілому, так і усіх наявних комунікацій покликаних забезпечувати отримання мешканцями комунальних послуг. Акт огляду пошкодженого майна містить не одностайні висновки щодо обсягу пошкодженого майна та визначення підстав пошкодження такого майна з вини відповідача. Так, роблячи висновок щодо вимиття затирки між кафельною плиткою та ураження її грибком, суб'єкт оціночної діяльності не встановлює конкретної підстави виникнення такого пошкодження, не вказує на приблизний час виникнення, а лише констатує те, що бачить. Відповідно до вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення на її користь грошових коштів, витрачених на лікування, зазначив наступне: позивач за власним бажанням звернулась до приватної медичної установи та зробила діагностичні обстеження, їй був поставлений діагноз. Однак, відсутні будь-які докази на підтвердження надання такого роду послуг ТОВ «Лікарня сімейної медицини». Матеріали справи містять витяг з історії хвороби, датований 07.01.2013 р. та містить посилання на те, що позивач ОСОБА_2 звернулась до установи 05.02.2013 р. Не підтверджується також твердження ОСОБА_2 щодо втрати працездатності у спірний проміжок часу, а саме не надано єдиний належний доказ на підтвердження цього факту. Крім того, додані до позову документи не підвереджують повноважень осіб, які ставили діагноз, відсутні посилання на ліцензію про зайняття медичною практикою відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В доданих до матеріалів справи документах не вбачається призначення ОСОБА_2 жодного з препаратів, які відображені в чеках аптечних закладів. Вимога щодо стягнення матеріальної шкоди підтверджується обставинами, які ніяким чином не могли бути спричинені діями відповідача. А саме, як зазначає позивач ОСОБА_2 вона змушена була звертатись до медичного закладу, який діагностував захворювання, які могли бути у позивача вже тривалий проміжок часу. Надані як докази довідки медичних закладів містять лише рекомендації щодо прийому певних ліків та не містять відомостей щодо підстав погіршення стану здоров'я. Частина 1 ст. 1167 ЦК України встановлює, що необхідною умовою відповідальності та підставою для відшкодування завданої моральної шкоди є наявність вини особи, яка її завдала. В даному випадку вина ОСОБА_4 відсутня. Враховуючи факт відсутності вини відповідача в завданні майнової шкоди позивачам, відсутності доказів, якими наявність вини відповідача могла підтвердитись, вважає, що й немає підстав для відшкодування й моральної (немайнової) шкоди. Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25.11.2005 року є власником квартири АДРЕСА_1 яка складається з 2 кімнат, загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м та розташована на П поверсі ІХ поверхового будинку. (а.с.10-12).

Згідно довідки ЖБК «Вогник» № 53 від 07.02.2013 року (а.с.140) у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дочка ОСОБА_8, 1999 року народження.

Квартира АДРЕСА_1, згідно довідок ЖБК «Вогник» № 62 від 10.03.2013 року (а.с.142), № 187 від 21.10.2013 року (а.с.178), була надана у користування відповідачу ОСОБА_4 за рішенням Горлівської міської ради № 287 від 16.10.1986 року, основний пай за квартиру виплачений у 1992 році. Свідоцтво про право приватної власності та технічний паспорт на квартиру не виготовлялися та не надавалися. ОСОБА_4 до теперішнього часу є членом ЖБК «Вогник», питання щодо його виключення з членів ЖБК «Вогник» не розглядалося.

Зазначене свідчить, що у відповідності до ст. 15 Закону України «Про власність» (чинній на час внесення пайового внеску за квартиру) ОСОБА_4, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 а отримання ним свідоцтва про право власності на квартиру є його правом та не впливає на обсяг його прав та обов'язків як власника даної квартири.

Доводи ж сторони відповідачів стосовно того, що у відповідності до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону, а державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 проведена не була, суд вважає безпідставними, оскільки, по перше, зазначена норма введена в дію згідно із Законом № 420-УП від 04 липня 2013 року, по - друге, виникнення права власності ОСОБА_4 на кооперативну квартиру на час внесення пайового внеску не залежало від державної реєстрації. Крім того, як зазначалось вище, не отримання відповідачем свідоцтва про право власності на квартиру в даному випадку не впливає на обсяг його прав та обов'язків як власника даної квартири.

Згідно Акту № 1 від 03 лютого 2013 року, складеному комісією членів правління ЖБК «Вогник» (а.с.134), при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено її залиття з вище розташованої квартири НОМЕР_5; залиті водою стеля ванної-туалету та коридору, теча води з освітлюваних приладів, залита водою душева кабіна, меблі ванної кімнати, пральна машинка марки Electrolux, освітлення ванної-туалету не працює, ламінований паркет у коридорі також залитий водою. При обстеженні квартири НОМЕР_5 встановлено в туалетній кімнаті на центральному стояку холодної води на з'єднувальному з'єднанні вирваний зажимний хомут. Причиною залиття квартири НОМЕР_4 став порив центрального трубопроводу подачі холодної води у квартирі НОМЕР_5, оскільки мешканцями квартири НОМЕР_5 були замінені труби холодного водопостачання з металевих на металопластикові.

Обставини, викладені у Акті № 1 від 03 лютого 2013 року, у судовому засіданні підтверджені показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Так, свідок ОСОБА_9, голова правління ЖБК «Вогник» у судовому засіданні пояснив, що квартира АДРЕСА_1 за наявною документацію в кооперативі належить відповідачу ОСОБА_4, який є членом кооперативу та сплатив основний пай за квартиру. Проте, своє право власності ОСОБА_4 юридично не оформив та правовстановлюючих документів не надав. Мешканцями квартири НОМЕР_5 була самовільно, без дозволу кооперативу, проведена заміна центральної труби холодного водопостачання з металевої та металопластикову, яка не відповідає стандартам, що і стало причиною залиття 03 лютого 2013 року квартири НОМЕР_4, що розташована поверхом нижче. Він особисто, 03 лютого 2013 року не був присутнім на місці події. Проте, зранку 04 лютого 2013 року він оглядав квартиру позивача ОСОБА_1, особисто бачив наслідки та причини залиття квартири НОМЕР_4, та що засвідчив своїм підписом в Акті № 1 від 03 лютого 2013 року. Також зазначив, що мешканці квартири АДРЕСА_1 жодного разу не звертатися до керівництва кооперативу з приводу заміни труби холодного водопостачання.

Свідок ОСОБА_10, слюсар ЖБК «Вогник», у судовому засіданні пояснив, що в лютому 2013 року квартира АДРЕСА_1 з квартири НОМЕР_5 була залита водою, з причини того, що років п'ять тому мешканці квартири НОМЕР_5 замінили стояк холодного водопостачання з металевої труби на металопластикову, яка не витримала напору води. Він особисто бачив як причини так і наслідки залиття квартири позивача ОСОБА_1, які засвідчив своїм підписом в Акті № 1.

Свідок ОСОБА_11, сусідка сторін, у судовому засіданні пояснила, що її квартира № 39 розташована на одному стояку із квартирою НОМЕР_4, в якій мешкають позивачі, та квартирою НОМЕР_5 ОСОБА_4 03 лютого 2013 року її квартира була залита водою. Піднявшись до квартири НОМЕР_4, побачила, що квартира ОСОБА_1 заливається холодною водою з квартири НОМЕР_5, що розташована поверхом вище. На протязі 30 хвилин вона допомагала позивачам збирати холодну воду.

Згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_12 від 12 лютого 2013 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття 03 лютого 2013 року складає 2747,00 грн., без врахування ПДВ (а.с.143-165).

Будь-яких інших доказів щодо розміру вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику квартири АДРЕСА_1 які спростовували б зазначений висновок, суду не надано і про наявність таких доказів стороною відповідача не зазначено.

Вартість послуг з оцінки складає 650,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.02.2013 року № 000346 (а.с. 138).

Згідно видаткової накладної № 00052906 від 12 березня 2013 року (а.с.130) вартість відновлювального ремонту меблів ванної кімнати складає 300,79 грн.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 складає 3697,79 грн. (2747,00 грн.+650,00 грн. + 300,79 грн. = 3697,79 грн.).

Суд вважає, що обов'язок по відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1, внаслідок залиття квартири, має бути покладений на відповідача ОСОБА_4 за наступних підстав.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільне законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначені презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував факт самовільної заміни у квартирі АДРЕСА_1 стояку холодного водопостачання з металевого та металопластиковий.

Доводи ж сторони відповідачів щодо відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди суд вважає безпідставними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів відповідачем у судовому засідання не надано.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 319 ЦК України при здійсненні своїх прав та виконання обов'язків власник зобов'язаний утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.

За змістом пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків в редакції, затвердженій постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 46 власник квартири зобов'язаний проводити за власні кошти ремонт квартири; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного стану обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Оскільки квартира НОМЕР_5, з якої сталося залиття квартири ОСОБА_1, належить на праві власності відповідачу, то саме він на підставі ст. 1166 ЦК України повинен відшкодувати матеріальну шкоду, оскільки ним вчинені неправомірні дії, які виразилися в неналежному утриманні свого майна, допущенні виконання дій з самовільної заміни стояку холодного водопостачання з металевого на металопластиковий, що викликали псування приміщення та порушення умов проживання позивача, тож в його діях є вина та причинний зв'язок із завданою шкодою.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 3697,79 грн.

Розглядаючи позивні вимоги позивача ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням її здоров'я внаслідок залиття квартири, у розмірі 2326,31 грн., суд дістає наступних висновків.

Відповідно до загальних підстав відповідальності, встановлених ст. 1166 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Позивач ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, вказує на те, що внаслідок залиття 03.02.2013 року квартири, в якій вона постійно мешкає, вона вимушена була проходити тривалий курс лікування у ТОВ «Лікарня сімейної медицини», зі встановленням їй діагнозу: гострий цистит, загострення хронічного аднексита, мочекислий діатез, ВСД по змішаному типу, на що нею було витрачено 2324,31 грн. (2100 грн. - вартість лікування, 226,31 грн. вартість медичних препаратів), що суд вважає суб'єктивною думкою позивача ОСОБА_2, оскільки належних та допустимих доказів (в даному випадку висновку судово-медичної експертизи), на підтвердження того, що причиною захворювання позивача ОСОБА_2 є залиття квартири, позивачем ОСОБА_2 не надано.

Тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2326,31 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо відшкодування відповідачем моральної (немайнової) шкоди, суд дістає наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань чи фізичних страждань та інших негативних явищ, заподіяних фізичний чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи ці вимоги Закону, роз'яснення Пленуму ВСУ та доведеність факту пошкодження майна позивача ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 останньому завдана моральна шкода, оскільки було пошкоджено належне йому майно, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме проведення ремонту квартири та меблів, звернення до суду за захистом свого права.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує характер винних дій відповідача ОСОБА_4, характер та обсяг душевних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 700,00 грн.

Суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.2 ст.23, ст.1167 ЦК України, моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер винних дій відповідача ОСОБА_4, обсяг та характер заподіяних ОСОБА_2 душевних страждань, яких остання зазнала у зв'язку із залиттям житлового приміщення, в якому вона постійно мешкає, відсутністю належних санітарних умов для проживання, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Згідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у загальному розмірі 344,12 грн. (229,41 грн. + 114,71 грн. = 344,12 грн.), та на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 3697 (три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 79 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 700 (сімсот) грн. 00 копійок, а також судовий збір у загальному розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн. 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням - 25 листопада 2013 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: О.В. Каліуш