Рішення № 35399718, 21.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Пічкур С.Д.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Резникової Л.В.

Азевича В.Б.

при секретарі: Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором карткового кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.02.2006 р. між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір карткового кредиту №SAMDN20000005813438 (далі Договір) з фіксованим лімітом 5600 грн. з базовою процентною ставкою 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік, погашення якого необхідно було проводити щомісячним платежем у розмірі 7% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки (один рік до 20.02.2007 р.). Прийняті на себе зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, в результаті чого за станом на 29.03.2013 р. в нього утворилася заборгованість в розмірі 37634 грн. 95 коп., яка складає: заборгованість за кредитом - 9983 грн. 22 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 25383 грн. 40 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., та штраф (процентна складова) - 1768 грн. 33 коп. Вказану заборгованість та судові витрати просили стягнути на їх користь.

Рішенням Амвросіївського районного суду від 04 жовтня.2013 року позовні вимоги Банку задоволені частково: на їх користь з відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором карткового кредиту стягнуто 23628 грн., з яких: сума кредиту - 5016 грн. 25 коп. та проценти з користування кредитом - 18611 грн. 75 коп. Крім того, з відповідача на користь Банку стягнуто судові витрати в розмірі 233 грн. 34 коп. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для часткового задоволення позову. Стягуючи на користь Банку певну суму з посиланням на позовну давність, суд першої інстанції не звернув уваги на умови Договори, які повинні сторонами виконуватися належним чином. Зокрема, суд першої інстанції проігнорував вимоги п.9.12 Умов кредитування, яким передбачено пролонгацію дії Договору і помилково їх ототожнив зі строком дії картки. В порушення вимог діючого законодавства, суд не звернув уваги на те, що у договірних відносинах перевага надається умовам договору, який вважається припиненим у разі, зокрема, його виконання. Застосовуючи позовну давність, суд визначив дату без урахування вимог п. 9.12 Умов, а проведений розрахунок не відповідає домовленості сторін, які стали підставою для укладання Договору. При укладанні договору має місце добровільне волевиявлення, наявність якого між сторонами підтверджена підписанням Договору. Крім того, судом було порушене процесуальне законодавство, зокрема принципи рівності та диспозитивності.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і обґрунтовано дійшов висновку про наявність грошових зобов'язань, які відповідачем виконувалися неналежним чином.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги Банку частково, суд порушив норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 20.02.2006 р. між сторонами був укладений договір карткового кредиту №SAMDN20000005813438 (далі Договір) з фіксованим лімітом 5600 грн., з базовою процентною ставкою 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік, погашення якого необхідно було проводити щомісячним платежем у розмірі 7% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки (один рік до 20.02.2007 р.). Прийняті на себе зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, про що свідчить наявність заборгованості, розмір якої за станом на 29.03.2013 р. складає 37634 грн. 95 коп., зокрема: заборгованість за кредитом - 9983 грн. 22 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 25383 грн. 40 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., та штраф (процентна складова) - 1768 грн. 33 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір сторонами підписаний, що свідчить про досягнення домовленості щодо всіх істотних його умов. Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання і надав відповідачу кошти в розмірі і на умовах, визначених Договором. Відповідач прийняті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, про що свідчить наявність заборгованості.

Відповідно до п. 6.5 Договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 9.3. Договору, картрахунок відкритий на необмежений термін, за виключенням настання випадків, передбачених п.п.9.6., 9.7. Договору.

При цьому, як вбачається з п. 9.12. Договору, він діє протягом 12 місяців з дня його підписання. Якщо протягом даного строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

В ході слухання справи судом першої інстанції не встановлено факту надходження від відповідача до Банку інформації про припинення договірних відносин. Більш того, наявність правовідносин у зв'язку з пролонгацією Договору між сторонами підтверджується діями самого відповідача, яким (згідно виписки з особистого рахунку) остання операція по користуванню кредитними коштами виконана 30.12.2008 р.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку із збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За вказаних обставин Договір не припинив своєї дії і у суду першої інстанції не було підстав для застосування позовної давності, тим більш відрахування вказаного строку проводити з дати останнього розрахунку, оскільки це суперечить п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. №5.

Відповідно до п.8.6. Договору, при порушенні Клієнтом (відповідачем) строків платежів за любим з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 120 днів, останній зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. (фіксована сума) + 5% (процентна складова) від суми позову.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги Банку підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим судові витрати підлягають стягненню у порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором карткового кредиту №SAMDN20000005813438 від 20 лютого 2006 року за станом на 29 березня 2013 року в розмірі 37634 (тридцять сім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 95 коп., яка складає із заборгованості за кредитом - 9983 грн. 22 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 25383 грн. 40 коп., штрафу - 500 грн. та процентної складової - 1768 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 376 (триста сімдесят шість) грн. 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: