Рішення № 353994, 18.12.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2006 р.

Справа № 26/492-06-11433

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю ”Колорюкрейн”

до відповідача : малого виробничо- комерційного підприємства „Еліс”

про стягнення 91938 грн. 74 коп.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Скоробогатов А.В. за довіреністю;

від відповідача : не з*явився;

Суть спору : заявлена вимога про стягнення з відповідача сум основного боргу в розмірі 88 093 грн. 13 коп., пені в розмірі 2613 грн. 83 коп., індексу інфляції в розмірі 1231 грн. 78 коп., всього в сумі 91938 грн. 74 коп. за порушення умов договору № 287/002 на поставку лакофарбової продукції.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, був повідомлений належним чином про час та місце розглядання справи належним чином, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

15.01.2006 р. між позивачем та ЗАО „Емлак” (м.Санкт –Петербург, Росія), був укладений договір поставки лакофарбової продукції № 287/002.

01.07.2006 р. між сторонами був укладений договір перевезення вантажу № 07/06, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов*язання по перевезенню вантажів з м.Санкт –Петербург( Росія).

На виконання цього договору відповідачем у м.Санкт –Петербург, за місцезнаходженням ЗАО „Емлак”, 17.08.2006 р. був прийнятий вантаж у виду лакофарбової продукції для перевезення до м. Одеса, Україна.

Загальна сума прийнятого вантажу, згідно СМR № 0209495 від 17.08.2006 р. та рахунком-фактурою № 28717/002 від 14.08.2006 р., складає 467164,09 російських рублів, що складає 88 093,13 грн., згідно перерахунку на національну валюту України.

Саме ця сума була повністю позивачем постачальнику, про що свідчить платіжне доручення № 00014 від 14.08.2006 р.

19 серпня 2006 р. на 212 км. автодорозі „Москва –Україна” з вантажним автомобілем „Івеко” з напівпричепом, державний номер ВН 2191ЕА/ВН 3639ХХ, на якому перевозився вказаний вантаж, мале місце ДТП, внаслідок якого автомобіль з вантажем був повністю знищений вогнем, що підтверджується актом про пожежу від 19.08.2006 р., довідкою відділу внутрішніх справ МВС Російської Федерації Мещовського району Калужської області від 21.08.2006 р. № 40/3249 та листом за підписом в.о. керівника Калужського північного митного посту.

Відповідно до п.4.1 договору № 07/06 та п.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталося у проміжок часу між прийняттям вантажу дол. перевезення та його здачею, а також за прострочення доставки.

Згідно вимог ст. 3 вказаної Конвенції, 31 вересня 2006 р. позивачем була вручена претензія відповідачеві з вимогою відшкодування збитків у розмірі вартості вантажу, але ці вимоги залишені ним без уваги.

На час розглядання справи позивачем 18.12.2006 р. за вх. № 28656 надано уточнена заява, згідно якої позивач відмовляється від стягнення пені, мотивуючи відмову тим. що стягнення пені договором непередбачено.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає можливим в частині стягнення припинити справу провадженням з підстав пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, із змінами та доповненнями, судам необхідно враховувати, що у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивній частини рішення висновків з питань, не пов*язаних з вирішенням справи по суті. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог в самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

Дотепер вказана сума відповідачем не сплачено.

Вказане свідчить про порушення відповідачем вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог частини 2 цієї ж статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язания сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до цих вимог відповідачеві нараховані інфляційні витрати в розмірі 1231 грн. 78 коп., згідно наданого розрахунку, який господарський суд вважає правильним, оскільки він відповідає вимогам закону.

Вищевикладене повністю підтверджене дослідним судом матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсягу.

Враховуючи викладене і, керуючись статями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з малого виробничо-комерційного підприємства „Еліс” ( 67300, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, 9; код ЄДРПОУ 19202918) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Колорюкрейн” ( 65005, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 123; код ЄДРПОУ 31339300) : основного боргу в сумі 88 093 грн. 13 коп., індекс інфляції в сумі 1231 грн. 78 коп., держмита в сумі 893,24 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Суддя Никифорчук М.І.