Постанова № 35399198, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 925/1028/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Цибізова О.О. - дов. №257/10 від 14.12.12

від відповідача: Максимов В.В. - дов. №11/1787 від 02.10.2013

розглядаючи

апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної

акціонерної компанії „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 15.08.2013 (суддя Скиба Г.М.)

у справі №925/1028/13

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної

акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж

„Черкаситеплокомуненерго"

про стягнення 857531,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (надалі - позивач, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") до Комунального підприємства теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" (надалі - відповідач, КПТМ „Черкаситеплокомуненерго") про стягнення 857531,69 грн., з яких 0,02 грн. основного боргу 543455,81 грн. пені, 44894,49 грн. інфляційних втрат та 269181,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1028/13 позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 0,02 грн. основного боргу, 54345,59 грн. пені, 44894,49 грн. інфляційних втрат, 269181,37 грн. - 3% річних з простроченої суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1028/13 в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю та змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, її зменшення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір пені, оскільки зменшуючи розмір пені місцевий господарським суд не взяв до уваги інтереси обох сторін. Зокрема скаржник зазначає, що невиконання Дочірньою компанією „Газ України" своїх зобов'язань за отриманий природний газ перед НАК „Нафтобаз України" в подальшому може призвести до невиконання грошових зобов'язань перед іноземними постачальниками, несплата боргів перед якими на думку позивача може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.

Відповідач у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, апелянта заперечує, та зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином п. 9.3 укладеного між сторонами договору, що призвело до неправильного визначення періоду за який має нараховуватись пеня та відповідно неправильного визначення розміру пені. Так, відповідач зазначає, що у період, за який має нараховуватись пеня згідно положень п. 9.3 договору, заборгованість відповідача перед позивачем становила лише 0,02 грн.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.12.2010 між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", як постачальником, та КПТМ „Черкаситеплокомуненерго", як покупцем, був укладений договір про закупівлю природного газу за держані кошти №39/11-ТЕ, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ, у обсязі зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Додатковою угодою від 28.01.2011 до договору №39/11-ТЕ назву вказаного договору було змінено на Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник передає покупцю у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 43936 тис. куб.м.

Відповідно до п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично протранспортовані та спожиті об'єми газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 позивачем передано відповідачу прородний газ на суму 35388646,54 грн. Спожитий газ оплачено відповідачем у сумі 35388646,52 грн. Заборгованість на момент звернення з позовом становить 0,02 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача у своїй позовній заяві.

Спір у частині об'ємів та вартості поставленого, спожитого та оплаченого газу між сторонами відсутній. Як встановлено місцевим господарським судом, газ був отриманий Покупцем без зауважень та претензій по якості. Інших доказів сторонами не подано.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем належним чином та належними доказами підтверджена заборгованість в сумі 0,02 грн. за спожитий у спірному періоді газ. Наявний борг 0,02 грн. не спростований відповідачем у належний спосіб, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний борг підлягає стягненню на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушував встановлені договором №39/11-ТЕ від 31.12.2010 строки оплати за поставлений позивачем природний газ.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, з посиланням на п.п. 7.3.1, 9.3 договору №39/11-ТЕ, положення Цивільного та Господарського кодексів України, нараховано відповідачу 543455,81 грн. пені за період з 21.03.2011 по 21.04.2012, з урахуванням подовженого за договором та згодою сторін строку позовної давності, облікової ставки НБУ, часткових оплат та періодів прострочення.

Пунктом 7.3.1. договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача заявив клопотання, у якому посилаючись на ст. 233 ГК України просив зменшити розмір пені з мотивів відсутності вини відповідача, невідповідності тарифу на опалення витратам підприємства, несвоєчасного відшкодування підприємству з бюджету субвенції по пільгових категоріях споживачів.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір пені нарахований позивачем правильно, разом з тим, клопотання відповідача про зменшення суми пені було визнано обґрунтованим та зменшено розмір нарахованої позивачем пені до 10%, у зв'язку із чим стягнуто з відповідача підлягає 54345,59 грн. пені

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що у період, за який має нараховуватись пеня згідно положень п. 9.3 договору, заборгованість відповідача перед позивачем становила лише 0,02 грн., а неправильне визначення періоду, за який має нараховуватись пеня, призвело до неправильного визначення розміру пені.

Так, пункт 9.3 договору щодо вимог про стягнення неустойки визначає перебіг строку позовної давності з дати зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, не відповідає вимогам статей 260, 261 ЦК України та пункту шість статті 232 ГК України, оскільки сторони фактично змінили порядок обчислення cтроку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу) на прострочену суму, тоді як частиною 2 статті 260 ГК України передбачено, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі 15/046-11.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правильно нараховано пеню за прострочення грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, виходячи із того, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності такого зменшення, виходячи з наступного.

Пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розмір пені до 10% суд першої інстанції з урахуванням передбачених ст. 83 ГПК України прав суду, виходив із виключності даного випадку, яка полягає у неможливості відповідача отримати альтернативне постачання газу в Черкасах для комунального забезпечення об'єктів, та погашення заборгованості до 01.01.2013 року. Місцевим господарським судом також враховано ступінь виконання відповідачем зобов'язання та непомірний розмір санкцій (543455,81 грн.) в порівнянні з сумою боргу відповідача перед позивачем (02 коп. з 01.01.2013).

Крім того, заслуговує на увагу та обставина, що кінцевими споживачами основної кількості послуг, які надаються відповідачем, є бюджетні організації і установи, а також населення якому відповідач не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а також те, що відповідачем було погашено повністю суму основного боргу, та на день вирішення спору у даній справі вказана заборгованість становила всього 0,02 грн. При цьому, позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення суми пені до 10%.

Стосовно нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 44894,49 грн. та 3% річних в розмірі 269181,37 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" частково, та стягнув з відповідача 0,02 грн. основного боргу, 269181,37 грн. - 3% річних, 44894,49 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1028/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1028/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи №925/1028/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк