Постанова № 35399186, 21.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.11.2013 р. справа №908/2350/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.За участю представників сторін від позивача:Білич Н.С. - за довіреністю; Вовк Ю.О. - за довіреністю;від відповідача:Дергоєр И.Н. - за довіреністю; Станкова Г.Ф. - за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід27.09.2013 р. (підписано 10.10.2013р.)у справі№ 908/2350/13 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжядо Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівельний завод", м. Запоріжжяпростягнення 168 943,26 грн.ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівельний завод", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення з відповідача 168 943,26 грн. заборгованості за перевищення договірної величини потужності в травні 2013 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було порушено приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" та абз. 4 п. 4.4 Правил користування електричною енергією.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Бойченка К.І. було змінено на суддю Діброву Г.І.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача вважали рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 р. між сторонами укладено договір № 6 про постачання електричної енергії (далі-Договір), за умовами якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Позивачем на адресу відповідача направлено письмове повідомлення № 019-41/2695 від 09.04.2013р. про величину споживання електричної потужності на травень 2013 року, МВт: ранок (8.00 - 11.00) - 18,211, вечір (20.00 - 22.00) - 8,962.

Листом № 144/ДЭиЭ від 15.05.2013р. відповідач просив зменшити договірний обсяг споживання електричної енергії на травень 2013 року з 6 141 тис. кВт. до 4 000 тис. кВт, у зв'язку із скороченням програми виробництва автомобілів (а.с.68 т.1).

Позивач листом № 8696/019 - 41 від 18.05.2013р. повідомив відповідача про проведення вищезазначеного коригування договірної величини споживання електричної енергії, а також зменшив договірну потужність у травні 2013 р. до 10,320 мВт (ранок) та 5,079 мВт (вечір).

Позивачем 30.05.2013 р. був складений акт з контролю електричної потужності № 379 (далі - Акт), в якому зазначено, що під час контролю за дотриманням споживачем установлених режимів електроспоживання потужності в години ранкового максимуму з 8-00 год. до 11-00 год. встановлено, що максимальна величина потужності склала - 17466,5 кВт. Ліміт потужності встановлено 10320 кВт.

В Акті також зазначено, що дані зчитано з пам'яті розрахункових електролічильників, найбільше навантаження зафіксоване 27.05.2013р., він підписаний уповноваженими представниками позивача.

Представником відповідача зазначений акт не погоджено, зазначено про невідповідність договірної величини потужності (а.с. 79-80 т. 1).

Вважаючи встановленим факт перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної потужності, позивач направив відповідачу платіжну вимогу - доручення № 786 від 31.05.2013 р. на загальну суму 168 943,26 грн. - як подвійну плату за перевищення договірної величини споживання електричної потужності.

У якості правової підстави до стягнення відповідної суми, позивач посилається на загальні цивільні норми виконання договірних зобов'язань, п.4.2.2 Договору та ч.6.ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

За змістом ч.6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", яка і є підставою до нарахування та стягнення відповідної суми, споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 2.1 Договору, підчас виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно до вимог абз. 6 п. 4.2 Правил користування електричною енергією користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 з послідуючими змінами та доповненнями (далі - Правила), узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Договірний обсяг споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2013 року сторонами встановлено в Додатку №1 до Договору (а.с. 126 т. 1), зокрема на травень - 6141тис.кВт.год.

У зазначеному Додатку сторонами обсяг споживання електричної потужності не встановлено, але зазначено, що споживач працює неповний робочий тиждень (а.с.71 т.1).

Змістом п. 5.3 Договору сторони узгодили порядок визначення договірної величини споживання електричної потужності на розрахунковий період із покладенням на позивача обов'язку доводити відповідачу договірні величини споживання електричної потужності не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду.

Складові такого порядку визначення є встановлення енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності, договірної величини споживання електричної енергії, графік роботи підприємства.

Виходячи із змісту п.4.2 Правил, п.5.3 Договору, пояснень сторін протягом розгляду справи в суді першої інстанції, судова колегія вважає узгодженою та договірною в розумінні ст.26 Закону України "Про електроенергетику" договірну величину споживання електричної потужності відповідачу на травень 2013 року 18211 кВт (ранок) та 8962 кВт (вечір).

Відповідно до вимог п. 4.4 Правил, у разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Посилаючись на зазначену норму, а також п. 11 аналогійного змісту Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (далі-Порядок), при зниженні в однобічному порядку 18.05.2013р. договірного обсягу споживання електричної потужності відповідачу, позивач вважає це своїм обов'язком.

Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності, рівності сторін за договором даної категорії, змісту вищенаведених норм діючого законодавства в сфері електроенергетики, в тому числі, п. 4.4 Правил, проведення коригування, тобто зміна договірної величини, можливе лише внаслідок двостороннього узгодження такої дії.

Оскільки відповідач не звертався з такою пропозицією до позивача, останній не надав суду доказів узгодження відповідачем внесення відповідних змін до Договору, в матеріалах справи наявні докази заперечення відповідачем такої зміни (лист за №16-пр від 10.06.2013 року, а.с.140 т.1), судова колегія вважає таким, що не відбулося коригування в бік зменшення договірної величини споживання електричної потужності за повідомленням від 18.05.2013р.

Крім того, відсутність узгодження з відповідачем необхідності такого коригування, нез'ясування причин зниження обсягу споживання електричної енергії в травні місяці, призвело до порушення позивачем вимог п. 5.3 Договору, Порядку, оскільки при зменшенні потужності не враховувалося зменшення відповідачем на другу половину травня 2013року кількості робочих днів (наказ № 24 від 04.03.2013р., а.с.46 т.2), а ні зменшення потужності виробництва протягом робочого дня.

Дійсно, таки відомості не були відображені в заяві відповідача про коригування загального обсягу споживання електричної енергії на травень місяць, але і перегляду потужності відповідач не вимагав.

За таких підстав судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивача про перевищення відповідачем обсягу споживання електричної потужності в травні 2013 року та наявності обов'язку по сплаті двократної вартості різниці перевищення такої величини.

Крім того, судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем вимог договору при вимірюванні та визначенні фактичної електричної потужності на об'єкті відповідача за актом від 30.05.2013 року за наступних підстав.

За змістом п. 3.1.6 Договору, контрольні виміри фактичної електричної потужності на об'єктах відповідача здійснюються позивачем у присутності представника відповідача в будь-який день розрахункового періоду у відповідності до Наказу Міністерства палива та енергетики № 241 від 19.05.2003р. "Про затвердження Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України. За результатами визначення фактичних величин споживання електричної потужності згідно умов додатку № 5 оформлюються акт з контролю електричної потужності або акт результатів замірів електричної потужності.

Відповідно до Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 р. за № 426/7747 (далі - Методика), контроль за електричною потужністю відповідно до цієї Методики здійснюється на об'єктах споживачів електричної енергії з приєднаною потужністю 150 кВт і більше, для яких установлюються граничні величини електричної потужності згідно з Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою КМ України від 24 березня 1999 р. Контрольні виміри проводяться шляхом фіксації показань розрахункових засобів та систем обліку електроенергії які зазначені в договорі про постачання електричної енергії.

Вказаною Методикою передбачено, що у разі наявності декількох розрахункових засобів обліку електричної енергії найбільша фактична величина споживання електричної енергії визначається як сума величин фактичного споживання електричної енергії за показаннями цих засобів обліку електричної енергії за той самий 30 хвилинний інтервал часу вимірів. Під час проведення вимірів необхідно додержуватися одночасності знімання показань засобів обліку електричної енергії.

Найбільша фактична електрична потужність у період контролю порівнюється з граничною величиною електричної потужності, установленою споживачу на розрахунковий період. 30 - хвилинні інтервали часу вимірів відлічуються за приладами обліку часу, які пройшли повірку в Державному комітеті з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Встановлено, що відповідач має складну схему електрозабезпечення устаткування та декілька ліній живлення, приєднання значної кількості субспоживачів, але встановлені прилади обліку електричної енергії не об'єднані в єдину систему обліку (АСОЕ), здатну фіксувати сумарне півгодинне навантаження площадки вимірювання, що живиться декількома лініями, умови спільного використання архівних даних показів лічильників не зазначені, що позбавляє можливості застосовувати обраний позивачем спосіб визначення відповідної величини потужності.

Пунктом 4.9 Правил передбачено, що контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживачів, яким установлені граничні величини електричної потужності, має здійснюватися засобами вимірювальної техніки, що фіксують середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми.

За умови наявності декількох ліній живлення фактичне навантаження споживача визначається як сумарне півгодинне навантаження кожної з ліній живлення в години добового максимуму навантаження енергосистеми (півгодинного максимального навантаження).

Такі вимоги позивачем не дотримано, безпідставно взято до розрахунку не виміряну протягом 30 хвилин фактичну потужність, а застосовано правило визначення потужності за вимогами п.2.2.1 Методики до кількості приладів обліку відповідача, що не зведені до АСОЕ, а також отримані обсяги зменшено не на фактичну потужність, що виміряна протягом 30 хвилин 30.05.2013 року, а на загальну потужність субспоживачів, що зазначена в акті працівників позивача від 24.05.2013 року (а.с.42 т.2), складення якого взагалі не несе будь-яких правових наслідків для договірних відносин з відповідачем.

За таких підстав судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача 168 943,26грн. заборгованості за перевищення договірної величини потужності в травні 2013 р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 року у справі № 908/2350/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 року у справі № 908/2350/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС