Рішення № 35397899, 20.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 672-847

Іменем України

РІШЕННЯ

20 листопада 2013 року Справа №927/1384/13

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Україна",

вул. Леніна, 10-Б, с. Корінецьке, Талалаївський район, Чернігівська область, 17220;

про стягнення 44389,28 грн. боргу

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" про стягнення 44389,28 грн., з них 43400,00 грн. основного боргу за виконані роботи на підставі договору підряду №3/51 від 20.07.2013 року, 185,49 грн. 3% річних та 803,79 грн. пені.

01.11.2013 року через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла „Позовна заява про стягнення заборгованості (уточнена)", в якій він просить стягнути з відповідача 33400,00 грн. боргу, 225,11 грн. 3% річних та 975,46 грн. пені.

До початку судового засідання 20.11.2013 року через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла „Позовна заява про стягнення заборгованості (уточнена)", в якій він просить стягнути з відповідача 773,23 грн. пені та 178,44 грн. 3% річних.

Подача позивачем позовної заяви про стягнення заборгованості (уточненої) під час вирішення спору суперечить його правам, встановленим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд не приймає їх до розгляду.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що на час вирішення спору відповідачем повністю сплачена сума основного борг, а тому просить стягнути 773,23 грн. пені та 178,44 грн. 3% річних згідно поданого розрахунку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв та клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від відповідача факсовим зв'язком на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено про те, що ТОВ „Україна" сплатило заборгованість в повному обсязі, а тому просить припинити провадження у справі та повернути судовий збір з бюджету. До відзиву на позов додано копію платіжного доручення №702 від 04.11.2013 року на суму 33400,00 грн.

Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Україна" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір підряду №3/51 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи по обмолоту пшениці за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Перелік робіт, дата початку, дата завершення виконання робіт, вартість робіт та перелік техніки, за допомогою якої будуть виконуватись роботи, зазначається в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору плата за роботу, виконану виконавцем, здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суми, зазначеної в акті виконаних робіт, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт сторонами.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що в разі прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день допущеного прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору №3/51 від 20.07.2013 року виконав роботи на загальну суму 43400,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі виконаних робіт. Згідно даного акту роботи виконані в повному обсязі. Зауважень немає. Акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 43400,00 грн. підписаний сторонами 31 липня 2013 року.

Позивач видав відповідачу рахунок-фактуру №1 від 31.07.2013 року на суму 43400,00 грн.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість.

Згідно банківської виписки 09.08.2013 року відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. в рахунок сплати заборгованості за надані послуги.

Отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення 10000,00 грн. боргу за надані послуги.

Таким чином, на день звернення з даним позовом в суд заборгованість відповідача перед позивачем складає 33400,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, на загальну суму 43400,00 грн., з чого суд доходить висновку, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт, які прийняті відповідачем без зауважень, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договору, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем в сумі 43400,00 грн.

Згідно банківської виписки 09.08.2013 року відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. в рахунок сплати заборгованості за надані послуги. Оскільки дана сума сплачена до моменту звернення з позовом до суду, то позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Отже, на день звернення з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 33400,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, відповідачем повністю сплачена сума основного боргу, про що також зазначає відповідач у відзиві на позов та підтверджується копією платіжного доручення №702 від 04.11.2013 року на суму 33400,00 грн.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 33400,00 грн. боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 4.6 договору в разі прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожний день допущеного прострочення.

На підставі п. 4.6 договору позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня за прострочення платежу в сумі 803,79 грн.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення платежу в сумі 185,49 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку нарахування пені та 3% річних та враховуючи розрахунок, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення пені за період прострочки платежу з 31.08.2013 року по 03.11.2013 року в сумі 773,23 грн. та 3% річних в сумі 178,44 грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача частково.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 33400,00 грн. боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" (вул. Леніна, 10-Б, с. Корінецьке, Талалаївський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 30866086, р/р 2600115633 в „Райфайзен банк Аваль", МФО 300335) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в Філії „Чернігівського РУ" ПАТ КБ „ПриватБанк", МФО 353586, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 773,23 грн. пені, 178,44 грн. 3% річних та 1000 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в решті позову.

Суддя Ж.В. Блохіна