Рішення № 35397856, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19075/13 19.11.13

За позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах

держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «САКО»

Про стягнення 35 383,86 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Ноздрякова Ю.В. - посвідчення № 004670 від 20.09.2012

Від позивача Ємець Ю.В. - по дов. № 14 від 26.02.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САКО» 35 383,86 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2002 від 01.01.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19075/13 та призначено її до розгляду на 22.10.2013.

Прокуратурою в судовому засіданні 22.10.2013 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.11.2013.

Позивачем 05.11.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення. В яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, при цьому зазначає, що станом на 14.10.2013 заборгованість з орендної плати становить 38 423,46 грн., інфляційні нарахування 68,35 грн.

Прокуратурою 06.11.2013 до відділу діловодства суду подано заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача 35 283,86 грн. основного боргу по орендній платі, 1 800,06 грн. пені та 67,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції, що разом складає 37 151,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19075/13 від 07.11.2013, у зв'язку з невиконанням прокуратурою, позивачем і відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013, розгляд справи був відкладений на 19.11.2013.

Прокуратура в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримала з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих позивачем пояснень.

Суд приходить до висновку, що має місце нова ціна позову в розмірі 37 151,32 грн., виходячи з якої й вирішується спір з огляду на наступне

Прокуратурою не подано заяви про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням сум зазначених позивачем у поясненнях. Позивачем не сплачено судовий збір за розгляд позовних вимог позивача, що униможливлює вирішення спору по суті в сумі зазначеній в поясненнях Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідач в судове засідання 19.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013 та ухвали від 07.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 07.11.2013 свідчить про те, що представник відповідача Литвинов О.Р. згідно довіреності № б/н від 21.10.2013 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 19.11.2013 (розгляд справи відкладено).

Крім цього, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 07.11.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Рокосовського, 4, кв. 50, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України станом на 04.09.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 07.11.2013, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 12.11.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2002 між Українським науково-дослідним інститутом нафтопереробної промисловості «МАСМА» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САКО» (орендар) було укладено договорі на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2002 (далі - договору).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 152 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 4, 1-й поверх, осі 3/2-5/4 (А-Г) з метою розміщення майстерень для ремонту виробничого устаткування та приладів.

За умовами п. 7.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду нежитлове приміщення за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підсипання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

На підставі акту приймання-передачі від 01.01.2002 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на першому поверсі лабораторного корпусу № 01-1 по вул. Малинській, 4, приміщення загальною площею 152 кв. м. (в осях 3-5 А-Г).

Відповідно до п. 10.1. договору договір укладено на 2 (два) роки, що діє з 02.01.2002 до 31.12.2003.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2003 сторони дійшли згоди продовжити дію договору на 3(три) роки до 31.12.2006.

23.07.2007 між Українським науково-дослідним інститутом нафтопереробної промисловості «МАСМА» (балансоутримувач), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САКО» (орендар) було укладено додатковий договір № 3864, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти договір на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2002 від 01.01.2002 в новій редакції.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності доказів виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини договір в силу закону був продовжений.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 11/363 встановлено, що договір є припиненим з 31.12.2009, у зв'язку з чим виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «САКО» з орендованого державного нерухомого майна площею 152 кв. м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 4 (корпус 01-1, осі 3/2-5/4) повернувши вказане приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 2.5. договору орендар зобов'язаний повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Отже, у разі розірвання або припинення дії договору, умовами договору обов'язок по поверненню майна шляхом складання акту приймання-передачі покладено на орендаря. При цьому майно може бути передано за актом приймання-передачі або орендодавцю або балансоутримувачу.

Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

Як свідчать матеріали справи відповідний акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди складений не був ані з орендодавцем ані з балансоутримувачем.

Відповідно до п. 5.14. договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2007р. - 2 365,84 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди липень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2007 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.6. договору орендар зобов'язався подавати Регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та, на вимогу орендодавця, на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за листопад та грудень 2011 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 201,86 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги прокуратури в частині стягнення з відповідача 35 283,86 грн. боргу по орендній платі до Державного бюджету України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 800,06 грн.

Вимоги прокуратури в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 800,06 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 67,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 67,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САКО» (м. Київ, вул. Рокосовського, 4, кв. 50, код ЄДРПОУ 19121410) на користь Державного бюджету України (за наступними реквізитами одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, рахунок 3111194700011, КЕКД 22080300, назва: плата за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 35 283 (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 86 коп., 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 06 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції.

Стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САКО» (м. Київ, вул. Рокосовського, 4, кв. 50, код ЄДРПОУ 19121410) в доход Державного бюджету України (за реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 22.11.2013.

Суддя В.В.Сівакова