Рішення № 35397705, 04.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2013 Справа № 905/6199/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Синєгубі С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м.Донецьк

про стягнення 338593,68 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Саламатин А.А. - директор, Чуга І.В. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк,, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м.Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в сумі 338593,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неправомірні дії Відповідача з припинення постачання електричної енергії до цеху, орендованого Позивачем, що призвело до настання негативних матеріальних наслідків ТОВ «Віва Мет».

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав у копіях: Договір про постачання електричної енергії №10029001 від 01.07.2010р., Накладну №1/10 від 18.10.2012р., Рахунок № 3/9 від 26.09.2012р., Договір оренди цеху №2 від 01.01.2012р., Рахунок на оплату №25 від 07.03.2013р., Податкову накладну №5 від 11.03.2013р., Рахунок-фактуру №01/03/12 від 03.12.2012р., Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 29.12.2012р., Податкову накладну №10 від 04.12.2012р., Рахунок на оплату №СИ000000540 від 27.11.2012р., Податкову накладну №6 від 04.12.2012р., Контракт №012/08 від 02.08.2012р. з додатком №1, листи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 225 Господарського кодексу України.

18.09.2013р. Відповідач надав відзив на позов, за яким позовні вимоги не визнає та вказує про ненадання Позивачем обґрунтованого розрахунку суми позовних вимог, укладення Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, вжиття заходів щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/47/111пн/2012, відсутність звернення з претензію Позивача до Відповідача з вимогами, викладеними у позові, несвоєчасне вжиття Позивачем заходів щодо відновлення електропостачання до цеху.

19.09.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надані письмові пояснення щодо виконання ухвали господарського суду Донецької області від 02.09.2013р. по справі №905/6199/13.

03.10.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представник Позивача надав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача завдані збитки у сумі 332039,06 грн., посилаючись на норми ст.ст. 22, 1166, 1172 ЦК України в кості правового обґрунтування позовних вимог.

До заяви Позивачем долучено у копіях: Договір поставки №3300004394 від 30.12.2011р. з Додатковою угодою від 25.12.2012р. та додатками до нього, Постанову ВДВС Кіровського районного управління юстиції у м.Донецьку ВП № 363 83825 від 08.04.2013р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, Рахунок на оплату №1606 від 12.10.2012р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2161 від 12.10.2012р., Вимогу про сплату боргу УПФ України у Кіровському районі м.Донецька №Ю-91 від 02.01.2013р., Додаткової угоди №1 до Договору №2 від 01.01.2012р., листи.

Дана заява прийнята господарським судом у відповідності до ст.22 ГПК України як така, що подана до початку розгляду справи по суті.

03.10.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача долучено до матеріалів справи Калькуляцію собівартості безводної леточної маси марки РБТ від 15.01.2013р., Калькуляцію собівартості корундокарбідкремнієвої суміші марки СККК-БЛ (Д-К10-А25) від 08.02.2013р., копії Рішень УПФУ у Кіровському районі м.Донецька про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №5243 від 09.08.2013р., №5242 від 09.08.2013р., №5241 від 09.08.2013р., №5240 від 09.08.2013р., №5239 від 09.08.2013р., №5238 від 09.08.2013р., №5237 від 09.08.2013р., №5236 від 09.08.2013р., №5235 від 09.08.2013р., №5234 від 09.08.2013р., Договору оренди №3 від 01.04.2013р. з Додатком до нього, Платіжних доручень №336 від 04.12.2012р., №44 від 11.03.2013р., №337 від 04.12.2012р., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013р. від 14.03.2013р., Акту виконаних робіт №02/2013 від 26.03.2013р., Квитанції №б/н від 04.04.2013р., виписки по особовому банківському рахунку за 04.12.2012р., листів.

23.10.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представник Відповідача надав відзив на позов, у якому підтримав власну позицію щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та зокрема зазначив, що Позивач ігнорував та в подальшу відмовився узгодити Положення про взаємодію оперативних працівників Позивача та ТОВ «Віва Мет», а також не надав докази вжиття ним заходів щодо виконання власних зобов'язань за контрактом №012/8 від 02.08.2012р. та Договором поставки №3300004394 від 30.12.2011р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальність «Віва Мет» (Орендатор) та Фізичними особами-підприємцями Баландином С.В. та Коритником Ю.П. (Орендодавці) укладено Договір оренди цеху №2, у відповідностя до якого Орендодавці передають, а Орендатор приймає у тимчасове платне користування будівлю цеху плит «П» (майно), по вул.. Баумана, 1 д у м.Донецьку (п.1.1.).

Майно передається для використання його Орендатором у якості виробничого цеху (п.1.2). Орендоване приміщення передається за актом приймання-передачі не пізніше 10 днів з моменту підписання цього договору. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору. У акті вказується стан майна на момент його передачі в оренду та його вартість (п.2.1.). Набуття Орендатором права тимчасового платного користування орендованого майна наступає після підписання сторонами договору та акту приймання-передачі (п.2.2).

Строк оренди майна встановлюється з моменту підписання договору та акту приймання-передачі і діє до 31.12.2012р. (п.4.1.).

Додатковою угодою від 30.12.2012р. №1 До Договору №2 від 01.01.2012р. сторонами продовжено строк дії Договору №2 від 01.01.2012р. (п.10.1.). та строк оренди майна (п.4.1.). до 01.04.2013р.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2012р. до вказаного Договору продовжено строк його дії та строк оренди майна п.4.1. Договору до 01.04.2013р.

01.04.2013р. сторонами укладено Договір оренди №3 вищезазначеного приміщення. Договір діє з моменту його підписання та підписання акту приймання-передачі до 31.12.2014р. (п.10.1.).

На виконання умов Договору оренди №3 від 01.04.2013р. підписано Акт приймання-передачі орендованого приміщення від 01.042013р.

До матеріалів справи представником Позивача долучено Договір про постачання електричної енергії №10029001 від 01.07.2010р., відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю - 1000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (Розділ 1).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріалах справи є наявним рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/47/111пн/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м.Донецьк про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити постачання електроенергії, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» задоволено повністю.

Визнано незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» щодо припинення подачі (відключення) електричної енергії до цеху, що знаходиться за адресою: 83030, місто Донецьк, вулиця Баумана, будинок № 1-д, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» згідно договору оренди цеху № 2 від 01 січня 2012 року.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Донецький заводобудівний комбінат» поновити подачу (підключити) електричної енергії до цеху, що знаходиться за адресою: 83030, місто Донецьк, вулиця Баумана, будинок № 1-д, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» згідно договору оренди цеху № 2 від 01 січня 2012 року. На виконання даного рішення господарським судом Донецької області виданий Наказ від 25.01.2013р.

У даному рішенні зокрема встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ» та публічним акціонерним товариством «Донецький заводобудівний завод» було укладено договір № 09301У/2011 від 30 вересня 2011 року про спільне використання технологічних електричних мереж публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний завод».

Пунктом 2.1 вказаного договору регламентовано, що власник мереж зобов'язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання в належному технічному стані; формувати електричну схему цим мереж відповідної пропускною здатністю та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок споживача або інших суб'єктів господарювання.

Серед інших умов договором встановлені відношення з субспоживачами електричної енергії, які об'єктивно присутні в процесі забезпечення споживача електричною енергією (субспоживачі).

Відповідач в порушення вимог законодавства України своїми діями не привів взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ» у відповідність з вимогами Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ). Вчинення відповідачем дій по обмеженню позивача в користуванні електричною енергією для здійснення останнім своєї господарської діяльності є порушенням умов, визначених у договорі про спільне використання технологічних електричних мереж № 09301У/2011 від 30.09.2011 р., укладеного Відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ», та порушенням з боку Відповідача норм діючого законодавства України, а саме пункту 3.4 означеного договору та пункту 7.5 ПКЕЕ. Відповідачем не було дотримано вимог ПКЕЕ в частині погодження з постачальником електричної енергії (товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ») питання припинення постачання електроенергії споживачу (субспоживачу), про що свідчить відзив на позовну заяву. Своїми самовільними діями Відповідач допустив правопорушення у сфері енергетики, а саме в частині порушення строку попередження позивача про припинення енергопостачання та непогодження своїх дій в цій частині з енергопостачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ»)

Внаслідок неправомірних дій по відключенню електричної енергії Відповідач позбавив можливості Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ІНВЕСТ» виконати умови договору про постачання електричної енергії № 1 0029 001 від 01.07. 2010 р., надати товар покупцю і отримати прибуток від продажу товару.

Також товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» в зв'язку з неправомірними діями публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний завод» позбавлено можливості користуватися електричними мережами Відповідача, що є порушенням умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 09301У/2011 від 30.09.2011р. і несе збитки у вигляді недоотриманої вигоди від продажу товару.

Так, вказане рішення мотивоване тим, що Відповідачем при відключенні 07.09.2012р. позивача від постачання електричної енергії не дотримано вимог пункту 7.5 ПКЕЕ в частині строку надіслання попередження. Вказне відключення здійснено Відповідачем на підставі наявних порушень Позивача п.1.15.17 Правил улаштування електроустановок.

На час розгляду справи судом встановлена відсутність подачі електроенергії у приміщення цеху по вул.Баумана, 1д м.Донецька.

Відповідно до п.3.6. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики від 25.06.2006р. № 258 (далі - Правила №258), порядок експлуатації електроустановок споживачів, які безпосередньо підключені до мережі електропередавальної організації, установлюється положенням про взаємовідносини оперативних працівників споживача з працівниками електропередавальної організації (Відповідач по справі), яке узгоджене з цією організацією.

Як встановлено у п.3.1. Правил №258, для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок у споживача повинна бути така технічна документація:

- технічні умови на приєднання до електричних мереж та довідка про їх виконання, видана власником електричних мереж;

- затверджена проектна документація (креслення, пояснювальні записки тощо) з усіма змінами;

- акти прийняття прихованих робіт;

- акти випробувань та налагодження електроустановок;

- акти прийняття електроустановок в експлуатацію, виконавчі схеми первинних і вторинних електричних з'єднань;

- акти розмежування електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю між споживачем і електропередавальною організацією;

- технічні паспорти основного електрообладнання, будівель і споруд об'єктів, сертифікати на електрообладнання і матеріали, що підлягають сертифікації;

- інструкції з експлуатації електроустановок, крім того, споживач повинен мати:

а) посадові інструкції, інструкції з охорони праці та пожежної безпеки на кожному робочому місці, програми підготовки працівників (які, як правило, повинні знаходитись у кожному структурному підрозділі підприємства чи самостійної виробничої дільниці споживача);

б) договори про постачання електричної енергії, а у разі передавання електричної енергії послідовно мережами декількох суб'єктів господарювання - договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання споживача).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем та Відповідачем по справі щодо постачання електричної енергії у відповідності з вимогами законодавства є неврегульованими.

Пред'являючи даний позов (враховуючи зміну підстав позову), Позивач вказує, що власними неправомірними діями Відповідач завдав йому матеріальної шкоди у відповідності до ст.1166 ЦК України.

Законодавство України виокремлює, зокрема, декілька видів майнової шкоди, а саме: майнова шкода, яка завдана особі іншою особою в рамках виконання (невиконання) укладеного між ним договору (правочину) (збитки), а також позадоговірна майнова шкода, тобто шкода, завдана особою іншій особі поза договірними відносинами (деліктні зобов'язання).

В даному випадку, Позивач просить стягнути з Відповідача майнову шкоду, завдану йому Відповідачем за відсутності між ними безпосередніх договірних відносин. Відшкодування майнової шкоди регулюється, зокрема, ст. 1166 ЦК України, на яку, серед іншого, посилається позивач у своїй позовній заяві, і згідно з приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України N 02-5/215 від 01.04.1994 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", за статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктам господарювання. У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Цивільне законодавство (1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, Позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином при вирішенні даного спору, господарському суду необхідно встановити зв'язок між діями Відповідача, в результаті яких Позивачу було завдано майнової шкоди, та самою шкодою.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна-правова відповідальність не настає.

Позивач вважає, що йому було завдано збитків Відповідачем у вигляді неотриманих доходів у зв'язку з відсутністю електропостачання, внаслідок чого Позивач був позбавлений можливості виготовити та поставити товар контрагентам - ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» (124500 грн.) та ЗАТ «Торговий дім «Росогнеупор» (170593,68 грн.).

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення школи у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Згідно Договору поставки №3300004394 від 30.12.2011р., укладеного між ТОВ «Віва Мет» (Постачальник) та ПрАТ «Донецьксталь - металургійний завод» (Покупець), Позивач взяв на себе обов'язок передати, а Покупець прийняти та оплатити згідно умовам договору продукцію виробничо-технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару погоджуються сторонами к додатку чи/та додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.1.). Додатковою угодою від 25.12.2012р. сторони встановили строк дії Договору до 31.12.2013р.

У Додатках №17 від 03.05.2013р., №12 від 03.12.2012р. контрагенти погодили найменування продукції, що має поставлятись (суміш вогнеупірна корундокарбідкремнієва марки СККК-БЛ (Д-К10-А25), модифікована по ТУ У 26.2-32717615-001:2005 зм. №1 зі змістом масових долей SiC не менше 10% та Al2O3 не менше 25%), її обсяг, ціну та строки постачання.

До матеріалів справи представником Позивача також долучено Заявки ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» №24-06/11-225 від 10.09.2012р., № 24-06/11-274 від 09.11.2012р., №24-06/11-239 від 10.10.2012р., №24-06/11-32 від 08.02.2013р., №24-06/11-61 від 10.04.2013р.

Як вбачається з Контракту №012/08 від 02.08.2012р., укладеного між ТОВ «Віва Мет» (Продавець) та ЗАТ «Торгівельний дім «Росогнеупор» (Покупець), Позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар згідно додатків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного контракту (п.1.1.).

Згідно Специфікації №1 від 02.08.2012р. (Додаток №1 до Договору №012/08) сторонами погоджено постачання безводної леточної маси РБТ, її одиниці виміру, кількість, ціну та строки поставки.

Крім цього Позивачем долучено лист ЗАТ «Торгівельний дім «Росогнеупор» б/н від 15.02.2013р. про розірвання вказаного правочину внаслідок невиконання Позивачем умов договору щодо поставки товару.

Водночас слід зазначити, що згідно рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/47/111пн/2012, припинення постачання електричної енергії до цеху по вул. Баумана, 1-д у м.Донецьку відбулось 07.09.2012р. З наданих до справи матеріалів не є можливим встановити зокрема обсяг продукції, що була виготовлена Позивачем на виконання зокрема умов Специфікації №1 від 02.08.2012р. (Додаток №1 до Договору №012/08) у проміжок часу з дати підписання специфікації до дати фактичного припинення постачання електричної енергії з вини Відповідача.

Розрахунок упущеної вигоди по вказаних договорах Позивачем здійснений на підставі цін товару, що має поставлятись, згідно з умовами договорів, враховуючи обсяг товару за вирахуванням собівартості сумішей.

Надані до матеріалів справи Позивачем Калькуляції собівартості безводної летючої маси марки РБТ від 15.01.2013р. та собівартості корундокарбідкремнієвої суміші марки СККК-БЛ (Д-К10-А25) вказують на складові зазначених сумішей, їх одиниці виміру з зазначенням сумарних затрат по кожним із складових.

З урахуванням зазначеного, господарський суд вказує, що Позивач не враховує, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пп. 3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як об'єкт оподаткування прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених законом, і суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із законом.

Збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.

У пункті 3 ч. 1 ст. 225 ГК зміст поняття "неодержаний прибуток" ("втрачена вигода") не розкривається, зазначається лише можливість відшкодування неодержаного прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною, а в даному випадку Відповідачем порушено позадоговірне зобов'язання - неправомірне припинення електропостачання до цеху, що орендується Позивачем.

Це визначення дає підстави віднести до втраченої вигоди всі заплановані доходи, які могла б одержати потерпіла сторона без вирахування витрат та амортизаційних відрахувань, врахування яких жодним із нормативних документів при визначені розміру втраченої вигоди не передбачено.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд зокрема згідно Постанови від 29.06.2010 р. у справі № 14/2175.

При цьому Позивачем не надані до матеріалі справи належні докази, на підставі яких можна здійснити обґрунтований розрахунок упущеної вигоди по вищезазначеним контрактам враховуючи дійсну собівартість продукції, що мала поставлятись, оскільки системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Така документація Позивачем суду представлена не була.

Зазначений правовий підхід вбачається також у Постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. у справі №4/255-06.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач вживав заходи виключно щодо зобов'язання Відповідача відновити електропостачання до орендованого цеху по вул.Баумана, 1д у м.Донецьку.

Проте Позивач не надав жодних доказів вжиття ним оперативних заходів з метою мінімізації збитків, на завдання яких він посилається, які, зокрема, полягають у придбанні у власність чи орендуванні матеріально-технічного обладнання для автономного забезпечення електричною енергією цеху по вул. Баумана, 1д у м.Донецьку на час врегулювання відносин щодо електропостачання з Відповідачем; оренді іншого приміщення, придатного для ведення визначеної господарської діяльності; здійснення виготовлення необхідної продукції в приміщеннях, належних на праві власності чи праві користування ТОВ «Віва Мет» тощо.

Вказане зокрема було встановлено Вищим господарським судом Донецької області згідно Постанов від 13.07.2011р. у справі № 24/342/10, від 09.02.2010р. у справі № 3/74.

На підставі вказаного, суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку та недоведеності розміру упущеної вигоди Позивача за договорами, укладеними між ТОВ «Віва Мет» з ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» та ЗАТ «Торговий дім «Росогнеупор».

Також Позивач просить стягнути з Відповідача завдану шкоду, що полягає у несплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України згідно Вимоги УПФ України у Кіровському районі м.Донецька №Ю-91 від 02.01.2013р. та Рішень УПФУ у Кіровському районі м.Донецька про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №5243 від 09.08.2013р., №5242 від 09.08.2013р., №5241 від 09.08.2013р., №5240 від 09.08.2013р., №5239 від 09.08.2013р., №5238 від 09.08.2013р., №5237 від 09.08.2013р., №5236 від 09.08.2013р., №5235 від 09.08.2013р., №5234 від 09.08.2013р. (20074,79 грн.), що потягло стягнення з Позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій згідно Постанови ВДВС Будьонівського РУЮ у м.Донецьку ВП № 36383825 від 08.04.2013р. (5068,17 грн.).

Відповідно до п.2. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Згідно п. 12 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Господарський суд вказує, що встановлений законодавством обов'язок суб'єктів господарювання сплачувати зокрема єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своєю сутністю не є шкодою, оскільки під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового права внаслідок неправомірних дій особи.

Сплата Позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язковою незалежно від неправомірних дій Відповідача.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана із завданою шкодою (збитками). Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками) вказує на те, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, прямий (безпосередній) зв'язок має місце лише тоді, коли в черговості подій, що послідовно розвиваються між протиправною поведінкою особи і збитками, не існує будь-яких обставин, що мали б значення для цивільно-правової відповідальності.

Безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ТОВ «Віва Мет» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, враховуючи необхідність сплати виконавчого збору й витрат на проведення виконавчих дій Позивачем внаслідок цього, не є доведеним матеріалами справи.

При цьому господарський суд зауважує, що Позивачем не надано належних доказів виконання вищеперелічених рішень УПФУ у Кіровському районі м.Донецька та Постанови ВДВС Будьонівського РУЮ у м.Донецьку.

Отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас Позивач заявив до стягнення з Відповідача витрат, понесених за випробування кабельної лінії та трансформатора (2928,18 грн.), за заміну трансформаторів (7920 грн.), за технічну перевірку правильності роботи електролічильника (477,12 грн.) та суми, сплаченої ТОВ «Віва Мет» Відповідачу (477,12 грн.).

Відповідно до Накладної №1/10 від 18.10.2012р. Позивач придбав у ТОВ «Картас» трансформатор току ТПЛ10С-50/5 0,5 (S) у кількості 2шт. на загальну суму 7920 грн. (з ПДВ).

Дана господарська операція відображена у Податковій накладній №21 від 02.10.2012р.

Згідно Платіжного доручення №336 від 04.12.2012р. ТОВ «Віва Мет» перерахувало оплату ТОВ «Сервіс Інвест» 477,12 грн. за технічну перевірку роботи 3-х фазного електролічильника згідно рахунку №СИ 00540 від 27.11.2012р.

До матеріалів справи долучено Акт здавання-приймання робіт (послуг) від 29.12.2012р., складений та підписаний ТОВ «Сервіс-Інвест» (Виконавець) та ТОВ «Віва Мет» (Замовник), згідно якого Позивачу були надані послуги з технічної перевірки правильності роботи електролічильника вище 1000В Замовника на суму 477,12 грн. Послуги надані у повному обсязі, у сторін відсутні претензії один до одного.

Зазначена господарська операція відображена у Податковій накладній №10 від 04.12.2012р.

Відповідно до Платіжного доручення №44 від 11.03.2013р. Позивач здійснив оплату ТОВ «Українська енергосилова компанія» на суму 2928,18 грн. за випробування кабельної лінії та трансформатора згідно рах. №25 від 07.03.2013р.

Вказана господарська операція відображена у Податковій накладній №5 від 11.03.2013р.

Зазначені послуги, які сплачені Позивачем, замовлені та отримані ним у добровільному порядку, здійснені з метою приведення системи електропостачання цеху по вул..Баумана, 1д в м.Донецьку для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок згідно норм законодавства.

Враховуючи викладене, вищевказані витрати щодо придбання трансформаторів, за випробування кабельної лінії та трансформатора, за проведення технічної перевірки правильності роботи електролічильника, не є збитками у розумінні їх сутності та норм законодавства.

Крім того, Позивач не обмежений у праві погодження здійснених вказаних витрат з Орендодавцем спірного нежитлового приміщення шляхом підписання додаткових угод зокрема щодо перегляду орендної плати за користування приміщенням, що орендується, внаслідок цього.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями Відповідача та здійсненими спірними витратами в даному випадку відсутній.

Так, згідно з нормами чинного законодавства України, майновою шкодою є знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні наслідки (збитки). Віднесення до майнової шкоди (збитків) витрат підприємства на придбання необхідного устаткування електричних мереж, здійснення чого було необхідним й до припинення електропостачання з вини Відповідача, суперечить законодавству.

Дана правова позиція закріплена зокрема у Постанові ВГСУ від 14.04.2008р. у справі № 11/33.

Як вбачається з Платіжного доручення №337 від 04.12.2012р. Позивач здійснив оплату Відповідачу за підключення до електричної мережі та подачу напруги на електричну установку ТОВ «Віва Мет» згідно рахунку №01/03/12 від 03.12.2012р. у сумі 477,12 грн.

У позовній заяві Позивачем вказується в обґрунтування підстав вчинення даного платежу: « 477,12 грн., які Позивач сплатив Відповідачу».

Вказана сплачена сума не є шкодою, яка має відшкодовуватись Відповідачем за умовами ст.1166 ЦК України, зважаючи на відсутність прямого причино-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Відповідача та здійсненою вказаною оплатою Позивачем. При цьому в матеріалах справи відсутні докази зобов'язання, примушення тощо Відповідачем Позивача здійснити відповідну оплату. Отже, такі дії вчинені Позивачем добровільно та не відповідають ознакам завдання шкоди згідно норм законодавства.

Водночас господарський суд вказує, що згідно п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994р. №02-5/215, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання.

Заявляючі дані позовні вимоги в обґрунтування завданої ПАТ «Донецький заводобудівний комбінат» шкоди ТОВ «Віва Мет», останній вказує, що зазначене спричинено зокрема невиконанням Відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/47/111пн/2012.

Так, згідно п.3.6. Правил №258, порядок експлуатації електроустановок споживачів, які безпосередньо підключені до мережі електропередавальної організації, установлюється положенням про взаємовідносини оперативних працівників споживача з працівниками електропередавальної організації, яке узгоджене з цією організацією. Забороняється підключення електроустановок споживача до мережі електропередавальної організації без затвердження такого положення.

З матеріалів справи вбачається, що Листами від 03.06.2013р. №02-01/68, 14.06.2013р. №05-01/76, №97 від 12.07.2013р. Відповідач звертався до Позивача щодо погодження Положення про взаємовідносини оперативного персоналу ПАТ «Донецький заводобудівний комбінат» з оперативним персоналом ТОВ «Віва-Мет». Враховуючи матеріали справи та пояснення представників сторін, вони не дійшли взаємної згоди відносно погодження Положення про дані взаємовідносини. Господарський суд вважає, що за вказані дії є відповідальними як Відповідач, так і Позивач по справі. А за відсутності погодження згаданого Положення не є можливим виконання Відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/47/111пн/2012 зокрема щодо поновлення подачі (підключення) електричної енергії до цеху по вул. Баумана, 1д у м.Донецьку.

Зважаючи на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що Позивачем на підтвердження заподіяння йому Відповідачем збитків за власним розрахунком, не доведено належним чином розміру завданої шкоди, а також прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Відповідача та складовими збитків, заявленими до стягнення.

Суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Водночас Позивач просить суд накласти арешт на все майно та грошові кошти ПАТ «Донецький заводобудівний комбінат», належні Відповідачу.

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доказів в обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову Позивачем не надано.

Суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено Позивачем належними доказами.

Водночас Господарський суд вказує, що згідно п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. та п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Позивачем первісно було сплачено судовий збір у розмірі 6771,88 грн. при поданні позову про стягнення з Відповідача 338593,68 грн. Враховуючи заяву Позивача про зміну підстав позову, подану до канцелярії господарського суду Донецької області 03.10.2013р. Позивач одночасно зменшив розмір позовних вимог, з урахуванням чого просить стягнути з Відповідача 332039,06 грн., ним мав би бути сплачений судовий збір у сумі 6640,78 грн., а отже, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір підлягає поверненню у сумі 131,1 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк, до Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат», м.Донецьк про стягнення матеріальних збитків в сумі 332039,06 грн. відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (83117, м.Донецьк, вул..Бахметьєва, 34, ідентифікаційний код 327176151 р/р 26002098062271 у ДФ ТОВ «Кредитпромбанк» м.Донецька МФО 335593 ІПН 327176105657) судовий збір у розмірі 131,1 грн., сплачений надмірно згідно Квитанції №QS000006336001 від 28.08.2013р.

3. У судовому засіданні 04.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст складено 08.11.2013р.

Суддя С.М. Соболєва