Рішення № 35396367, 19.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р.Справа № 922/4222/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків до Приватного підприємства "Будремкомплект", м. Київ (перший відповідач) , ФОП ОСОБА_2, м. Харків (другий відповідач) про стягнення 44340,13 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельник О.В.

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 44430,80 грн. заборгованості, з яких: 37079,00 грн. основний борг, 1240,91 грн. 3% річних, 6110,89 грн. пеня, яка виникла внаслідок неналежного виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 002267 від 13.04.2012 року та другим відповідачем умов договору поруки № б/н від 13.04.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

19.11.2013 року до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 44340,13 грн. заборгованості, з яких: 37079,00 грн. основний борг, 1243,48 грн. 3% річних, 6036,65 грн. пеня, яка виникла внаслідок неналежного виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 002267 від 13.04.2012 року та другим відповідачем умов договору поруки № б/н від 13.04.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши матеріали справи та наданих пояснень, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 21.10.2013 року, другий відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 квітня 2012 року між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди за № 002267 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, Позивач надав Орендатору у тимчасове платне користування обладнання, а Відповідач зобов'язувався прийняти обладнання та сплачувати Орендодавцю оренду плату та, по закінченню терміну оренди, повернути йому обладнання на умовах визначених даним договором.

Найменування обладнання, залогова вартість обладнання та ціна оренди зазначаються у Протоколі погодження договірної ціни, залогова вартість та кількість елементів обладнання, що надається в оренду, зазначається в акту приймання-передачі обладнання в оренду (п.1.2. договору).

Орендна плата, відповідно до п.2.1 договору, нараховується Орендодавцем та підлягає сплаті Орендарем с дати вказаної сторонами в акті приймання-передачі до дати підписання сторонами акта здачі-приймання обладнання або до моменту отримання Орендатором повідомлення про розірвання договору Орендодавцем.

Розрахунки за надане в оренду обладнання проводяться Орендарем шляхом здійснення 100% передплати у розмірі вказаному сторонами в Акті приймання-передачі, на підставі даного договору, впродовж двох днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця.

Як передбачено п. 5.1. договору, з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця за оренду окремих одиниць техніки Орендодавець в продовж 5-ти днів зобов'язується передати, а Орендар - прийняти обладнання, зазначене у Додатку до договору погодження договірної ціни.

Відповідно до п.4.1. договору, строк оренди обладнання має мінімальну одиницю виміру - одна доба. Доба починає перебіг з дати надання обладнання в оренду та закінчується наступного дня.

Свої обов'язки перед Відповідачем Позивач виконав у повному обсязі, надав обладнання у тимчасове платне користування.

У квітні та травні 2012 року Позивач надав в оренду Відповідачу обладнання. Найменування, залогова вартість та ціна оренди обладнання вказана у протоколах погодження ціни, які були підписані у квітні та липні 2012 року. У квітні та липні 2012 року сторонами були підписані акти надання обладнання в тимчасове користування.

Відповідно до ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідач продовжує користуватися орендованим обладнанням, та кожного місяця підписує акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Сторонами в договорі не узгоджено терміну проведення розрахунку по оплаті орендної плати за останні 30 діб строку користування обладнанням.

В зв'язку з цим, у лютому 2013 року, ТОВ "ВКП Будтех" надіслано на адресу ПП "Будремкомплект" лист - вимогу про сплату заборгованості. Однак, на момент пред'явлення цього позову заборгованість, яка складає 37079,00 грн., не погашено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати в розмірі 37079,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.7.5. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати у випадках продовження терміну оренди Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення без обмеження строку нарахування пені.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 16036,65 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідачів 1243,48 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 37079,00 грн. основної заборгованості, 1243,48 3% річних та 6036,65 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані першим відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з другого відповідача суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено договір поруки б/н від 13.04.2012 року (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, ФОП ОСОБА_2 (Відповідач-2) поручається перед ТОВ "ВКП "Будтех" (Позивач) за виконання зобов'язань Боржника (ПП "Будремкоплект")(Відповідач-1), що виникли з Договору оренди № 002267 від 13 квітня 2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із п.1.3. Договору поруки, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання Боржника, що виникли з Договору оренди № 002267 від 13.04.2012 року, забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 3000,00 грн.

Тобто, відповідальність Відповідача-2 перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань обмежується лише 3000,00 грн.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Відповідно до п.4.1. Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за основним договором.

Виходячи із положень п.4.2. Договору поруки, поручительство припиняється, якщо строк зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги та якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, позов до суду поданий позивачем 04.10.2013 року, доказів пред'явлення будь-яких вимог до Відповідача-2 стосовно виконання ним своїх зобов'язань за Договором поруки, позивачем до суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов'язання Відповідача-2 перед Позивачем, що виникли з Договору поруки припинились, оскільки Позивачем не було пред'явлено позов до поручителя протягом одного року з моменту укладання договору поруки, тобто поручительство припинилось 13 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов відносно Приватного підприємства "Будремкомплект" - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1-А, код 34427153, р/р 26008010153429 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, офіс 13,р/р 26004010100675 у Банк АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658) - 37079,00 грн. основної заборгованості, 1243,48 грн. три відсотки річних, 6036,65 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову відносно ФОП ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Повне рішення складено 22 листопада 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.