Постанова № 35395906, 06.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.4.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 року Справа № 812/8552/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі: Якимчук В.В.,

в присутності сторін:

від позивача: Нотченко Л.В., довіреність від 23.10.2013 року № 22/4-3587,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 388,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 388,31 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21 січня 2010 року відповідач був зареєстрований у Новопсковському районному центрі зайнятості як особа яка шукає роботу. 28 січня 2010 року ОСОБА_3 надав до центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якій зазначив, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не має право на пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа - підприємець. Статус безробітного було надано відповідачу 28 січня 2010 року, у період з 28 січня 2010 року по 22 січня 2011 року ОСОБА_3 отримував допомогу по безробіттю.

16 травня 2013 року відповідач повторно звернувся до Новопсковського районного центру зайнятості і того ж дня ним був отриманий статус безробітного. Виплату допомоги по безробіттю було призначено ОСОБА_3 у період з 23 травня 2013 року по 17 травня 2014 року.

Відповідач повідомив Новопсковський районний центр зайнятості, що раніше був зареєстрований як приватний підприємець про що подав довідку з ЄДР від 27 травня 2013 року про відсутність даних про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності.

На підставі повідомлених відповідачем даних Новопсковським районним центром зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3 у результаті якого встановлено факт його реєстрації фізичною особою-підприємцем з 24 липня 2003 року.

04 липня 2013 року директором Новопсковського районного центру зайнятості був виданий наказ № 111 про повернення коштів ОСОБА_3 у сумі 10 388,31 грн. отриманих останнім за період з 28 січня 2010 року по 24 жовтня 2010 року.

У зв'язку з тим, що відповідачем не повернуто в добровільному порядку незаконно отриману допомогу по безробіттю позивач просить стягнути цю суму в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові та просив суд їх задовольнити.

У судове засіданні прибув представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що відповідач дійсно був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 24 липня 2003 року, однак в 2005 році ним було подано заяву про припинення підприємницької діяльності. У 2010 році при звернені ним до Новопсковського районного центру зайнятості не був підприємцем та не займався підприємницькою діяльністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Новопсковського районного центру зайнятості з заявою, в якій просив вирішити питання його працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та повідомив, що він не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не має права на пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 03 липня 2013 року № 112, ОСОБА_3 перебував на обліку в Новопсковському районному центрі зайнятості з 21 січня 2010 року по 24 жовтня 2010 року, статус безробітного отримав 28 січня 2010 року та був зареєстрований повторно 16 травня 2013 року , статус безробітного отримав 16 травня 2013 року. Згідно даних Держреєстратора від 25 червня 2013 року ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 24 липня 2003 року (а. с. 14-15).

04 липня 2013 року на виконання п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» директором Новопсковського районного центру зайнятості був виданий наказ про повернення ОСОБА_3 протягом 15 календарних днів з дня отримання даного наказу незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 28 січня 2010 року по 24 жовтня 2010 року в сумі 10 388, 31 грн.

04 липня 2013 року Новопсковський районний центр зайнятості направив на адресу відповідача наказ № 111 від 04 липня 2013 року та повідомив відповідача про те, що йому потрібно перерахувати кошти в сумі 10 388, 31 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання даного наказу.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Згідно п. 2 ч. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від

виробництва;

4) відрахування із навчального закладу;

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;

8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

11) зміни місця проживання;

12) закінчення строку їх виплати;

13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності);

15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

16) смерті безробітного.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно абз. 1 ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним» затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України 13.03.2009 року № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно п. 6.14 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним» затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України 13.03.2009 року № 60/62, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 462818 ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа -підприємець 24 липня 2003 року, про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача, однак згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_3 у 2005 році подав заяву про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 462568 станом на 25 червня 2013 року 11 жовтня 2012 року до ЄДР включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним за НОМЕР_1 (а. с. 13).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 462818 з 29.05.2013 року відповідач взятий на облік як платник податків Старобільською МДПІ (Новопсковського відділення) та з 28 липня 2003 року взятий на облік як платник єдиного внеску в УПФУ в Новопсковському районі Луганської області

Суд вважає за необхідне зазначити, що не може бути доказом того, що відповідач у період з 21 січня 2010 року по 25 жовтня 2010 року здійснював підприємницьку діяльність, повідомлення УПФУ в Новопсковському районі Луганської області від 04 листопада 2013 року № 4422/03-15 про те, що у вищевказаний період ОСОБА_3 перебував на обліку в УПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На пропозицію суду позивачем не було надано суду доказів того, що відповідач у період з 21 січня 2010 року по 25 жовтня 2010 року звітував до ДПІ, перебув на обліку в податковому органі як платник податків.

Таким чином, на підставі, вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 388,31 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 листопада 2013 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 388,31 грн., - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 11 листопада 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна