Рішення № 35395293, 20.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/68/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 Справа № 908/3155/13

За позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд" (69096 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 14А, кв. 78)

про стягнення 3 816 грн. 24 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Разуваєва К.М., дов. № 93 від 16.11.2012 р.

Від відповідача: не з'явився

Комунальне підприємство "Водоканал", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд", м. Запоріжжя про стягнення 3 525 грн. 54 коп. заборгованості за договором оренди № 1814/10 від 30.07.2010 р., 47 грн. 79 коп. 3 % річних та 242 грн. 91 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 23.09.2013 р., справу № 908/3155/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3155/13, присвоєно справі номер провадження 27/68/13 та призначено судове засідання на 21.10.2013р.

Ухвалами суду від 21.10.2013р. та 06.11.2013р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

20.11.2013р. продовжено розгляд справи № 908/3155/13.

20.11.2013р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 20.11.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 3 525 грн. 54 коп. заборгованості за договором оренди № 1814/10 від 30.07.2010 р., 47 грн. 79 коп. 3 % річних та 242 грн. 91 коп. пені.

Відповідач у судове засідання, відкриті 21.10.2013р. та 06.11.2013 р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалах від 24.09.2013 та від 21.10.2013 р. позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи.

Згідно реєстру, станом на 22.10.2013 р. місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд" змінилось, а саме замість: 69096 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 14А, кв. 78 підприємство зареєстровано за адресою: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-Б.

Крім того, позивачем надано докази направлення копії позовної заяви за новою адресою відповідача (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-Б), що підтверджується фіскальним чеком " 4916 від 31.10.2013р. та описом вкладення в цінний лист від 23.10.2013р. (оригінали містяться в матеріалах справи).

Ухвалу суду від 06.11.2013р. про відкладення розгляду справи на 20.11.2013р. направлено на адресу відповідача: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-Б.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 30.07.2010р. між КП "Водоканал" (орендодавець) та ТОВ "Екссон, Лтд" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 1814/10.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 74/7 від 02.03.2010р. передає, а оендар приймає в строкове платне користування не житлове приміщення: споруди (літ.Б), інв. № 10365, замощення 1, інв. № 20422, огорожі інв. №№ 20398, 20399 загальною площею 14,7 кв. м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чапаєва, 8-б.

Технічна характеристика орендованого майна відповідно до плану з інвентарної справи відображена у звіті про незалежну оцінку виконану станом на 31.03.2010р.

Згідно п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаної будівлі.

01.08.2010р. сторонами було підписано акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 7.1, договір укладено з 30.07.2010р. по 30.07.2012р. строком на 2 роки.

Згідно п. 7.6 договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Станом на 19.09.2013р. сторонами не було заявлено про припинення дії договору, таким чином строк його дії продовжено до 30.07.2014р.

Відповідно п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 із змінами та доповненнями та відповідного рішення виконкому Запорізької міської ради.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок КП «Водоканал» щомісячно до 10. числа поточного місяця відповідно до виставлених рахунків.

Відповідно до п. 3.8 договору щомісячно оформляється акт надання послуг з оренди приміщення в 2-х примірниках, які підписуються уповноваженими представниками «Орендодавця» та «Орендаря» до 5 числа місяця, наступного за звітним.

КП «Водоканал» за період з листопада 2010р. по липень 2013р. були надані послуги з оренди приміщення на загальну суму 3 525 грн.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, нежиле приміщення було передано орендарю.

Відповідно до умов договору КП «Водоканал» було надіслано на адресу ТОВ «Екссон, ЛТД» рахунки та акти наданих послуг з оренди приміщення.

Відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за оренду не виконав, в результаті чого заборгованість по орендній платі склала 3 525 грн. 54 коп. за період з листопада 2010р. по липень 2013р.

02.09.2013р. КП «Водоканал» було надіслано на адресу відповідача лист № 11536 з вимогою до 13.09.2013р. погасати основну заборгованість за період з листопада 2010р. по липень 2013р. в сумі 3 525 грн. 54 коп.

Для оплати зазначеної заборгованості відповідачу було повторно направлено рахунок за період з листопада 2010р. по липень 2013р. в сумі 3 525 грн. 54 коп., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення в цінний лист.

Лист-вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 525 грн. 54 коп. заборгованості за період з листопада 2010р. по липень 2013р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 грн. 79 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 47 грн. 79 коп. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 242 грн. 91 коп. пені. за період з 30.11.2010р. по 31.07.2013р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Згідно п. 3.4 договору передбачено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного баку України, що діяла в період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений необґрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до розрахунку суми пені здійсненого господарським судом, сума пені складає 65 грн. 14 коп. за період з 30.09.2012р. по 31.07.2013р. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

В частині стягнення пені у розмірі 177 грн. 77 коп. слід відмовити.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд", м. Запоріжжя 3 525 грн. 54 коп. заборгованості за договором оренди № 1814/10 від 30.07.2010 р., 47 грн. 79 коп. 3 % річних та 65 грн. 14 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 20.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екссон, Лтд" (69096 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 14А, кв. 78, код ЄДРПОУ 23794830, р/р 26005300001585 в ЗФ АКБ «Форум» м. Запоріжжя, МФО 313913) на користь Комунального підприємства "Водоканал" (69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 260022045720001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 3 525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 54 коп. заборгованості, 47 (сорок сім) грн. 79 коп. 3 % річних, 65 (шістдесят п'ять) грн. 14 коп. пені, 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 21.11.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.