Постанова № 35395068, 12.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 804/10260/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

судді - Олійника В.М.

судді - Серьогіної О.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Прохорова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Ларго» до відповідача-1 Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції, відповідача-2 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Жовтенка Дениса Сергійовича та відповідача-3 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про визнання неправомірними рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого приватного підприємства «Ларго» (далі - МПП «Ларго») (з урахуванням залучення співвідповідачів та в зв'язку з цим змін до позовної заяви прийнятих судом) до відповідача-1 Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції, відповідача-2 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Жовтенко Дениса Сергійовича та відповідача-3 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, в якому просить (з урахуванням змін до позовної заяви, прийнятих судом):

1. Визнати неправомірними Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2090732 та Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06 червня 2013 року №2916012.

2. Зобов'язати реєстраційну службу Софіївського районного управління юстиції здійснити реєстрацію за Малим приватним підприємством «Ларго» права власності на агропромисловий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом з усіма необхідними документами для реєстрації внесення нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи. 30 квітня 2013 року відповідач-3 прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень мотивуючи тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Представник позивача зауважив, що позивачу не відомі конкретні обставини відмови в проведенні державної реєстрації за його заявою. Позивачем було повторно подано необхідний пакет документів до відповідача-1 з метою проведення реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс. 06 червня 2013 року відповідач-2 прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав власності на єдиний майновий комплекс з підстав невідповідності вимогам законодавства документів, наданих для реєстрації. Представник позивача вважає що вищезазначені рішення про відмову в проведенні державної реєстрації за заявами МПП «Ларго» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємством було подано повний перелік необхідних документів згідно вимог чинного законодавства та методичних рекомендацій, затверджених колегією Державної реєстраційної служби. Зауважив, що прийняті рішення невмотивовані, що унеможливлює вирішення питання про усунення недоліків, нібито виявлених при реєстрації прав на нерухоме майно за заявами МПП «Ларго». Враховуючи вищевикладене представник позивача просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 та відповідач-3 до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується факсограмами, які містяться в матеріалах справи. Про причини неявки не повідомили, заперечень проти позову чи будь-яких доказів по справі не надали.

06.11.2013 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача-2 по справі, з яких вбачається наступне. На думку відповідача-2 їм не вчинялись та не вчиняються протиправні дії щодо позивача. За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та документів поданих для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстратором відповідно до вимог діючого законодавства прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки подані для проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зазначив, що на підставі п.44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно, проте документів на підтвердження державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем надано не було. Вищезазначене, на думку відповідача-2, свідчить про наявність у реєстратора підстав для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, тому рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищевикладене просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Отже суд вирішив розглянути справу за даною явкою сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 квітня 2013 року МПП «Ларго» звернулось до реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції із заявою про проведення державної реєстрації прав, за реєстраційним номером 913873, для проведення державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а.

Разом з заявою, що вбачається з реєстраційної Картки прийому заяви №1796626 від 19 квітня 2013 року, копія якої міститься в матеріалах справи, позивачем було подано копії наступних документів:

-Рішення власника про передачу нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 16.04.2013, видавник: ОСОБА_1;

-Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, серія та номер: ССГ №919884, виданий 15.01.2008 р., видавник: Обласне комунальне підприємство «Софіївське бюро технічної інвентаризації»;

-Акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу Малого приватного підприємства «Ларго» від 16 квітня 2013 року;

-Зміни до Статуту МПП «Ларго» №12271050018002029 від 17.04.2013 року;

-Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №1 227 120 0000 002029 від 13.12.1991 року;

-Виписка з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вищезазначена заява МПП «Ларго» разом з усіма документами, згідно Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, була направлена до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича від 30 квітня 2013 року №2090732 (копія міститься в матеріалах справи) позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс на підставі ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, так як документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

21 травня 2013 року МПП «Ларго» повторно звернулось до реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції із заявою про проведення державної реєстрації прав, за реєстраційним номером 20193053, для проведення державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а. До заяви були надані тіж самі документи, котрі подавалися разом з заявою від 19 квітня 2013 року, що стверджував представник позивача в судовому засіданні.

Заява МПП «Ларго» від 21.05.2013 року разом з усіма документами, згідно Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, була направлена до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Жовтенка Дениса Сергійовича від 06 червня 2013 року №2916012 (копія міститься в матеріалах справи) позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс на підставі ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, так як документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивач вважає Рішення про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2090732 та Рішення про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень від 06 червня 2013 року №2916012 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Суд не погоджується з зазначеною позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі по тексту - Закон), Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 та Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ст. 3 даного Закону інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно статті 8 Закону до повноважень відповідачів, зокрема, належать проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмови у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав.

Частинами 1, 4 ст.15 Закону передбачено, що Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Таким чином Державна реєстраційна служба України є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого, відповідно до Конституції та законів України, входить реєстрація права власності на нерухоме майно та покладаються обов'язки щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.19 Закону Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Виходячи з положень вищезазначеної норми свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог вищезазначеного Закону та інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно є обов'язковими документами на підставі яких проводиться Державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Стаття 24 Закону містить виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом заборонена.

Згідно з п.23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (далі - Порядок №703), державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі.

Пунктом 12 Порядку №703 визначено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п.26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

В пункті 27 Порядку №703 зазначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Таким чином свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до Порядку №703 є обов'язковим документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав.

Згідно з абз.1 пункту 44 Порядку №703, державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на таке майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Позивачем в обох випадках (що підтверджено представником позивача в судовому засіданні) разом з заявами на проведення державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс було подано копії наступних документів:

-Рішення власника про передачу нерухомого майна;

-Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно;

-Акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу Малого приватного підприємства «Ларго»;

-Зміни до Статуту МПП «Ларго»;

-Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

-Виписка з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Всупереч п.26, п.27 Порядку №703 позивачем до заяви не було додано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до зазначеного Порядку щодо попереднього правонабувача.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що до 01.01.2013 року державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна проводилася у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а з 01.01.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у відповідних редакціях.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який було надано відповідачем-2 до суду, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а за будь-ким відсутні.

З огляду на вищенаведене суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Вищевикладене, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу від 03.01.2009 року та Акту прийому-передачі майна до Статутного капіталу Малого приватного підприємства «Ларго» від 16.04.2013 року між площами об'єкта нерухомого майна зазначеного у вищезазначених документах під літерою «Б» існують розбіжності, а саме: в договорі купівлі-продажу площа об'єкта визначена у розмірі 478,7 кв.м., проте в акті прийому-передачі площа об'єкта визначена у розмірі 243,8 кв.м.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, тому позовні вимоги щодо визнання неправомірними Рішення про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2090732 та Рішення про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень від 06 червня 2013 року №2916012 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції здійснити реєстрацію за Малим приватним підприємством «Ларго» права власності на агропромисловий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 визначена процедура взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та /або речових прав на нерухоме майно, що виникають:

на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та /або фізична особа - підприємець;

на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

на цілісні майнові комплекси підприємств тощо.

Згідно матеріалів справи в даному випадку мова йде саме про проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на цілісний майновий комплекс підприємства.

Пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 встановлено, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно з пунктом 4 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, на підставі якого вносить запис про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об'єкта нерухомого майна.

Отже, Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, на підставі якого вносить запис про державну реєстрацію.

Таким чином з наведених норм вбачається, що державна реєстрація права власності та/або речових прав на цілісний майновий комплекс підприємства проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Всупереч наведеним нормам позивач в позовній заяві просить зобов'язати здійснити реєстрацію прав на нерухоме майно реєстраційну службу Софіївського районного управління юстиції, тобто органу до повноважень якого вищезазначене не включено.

Враховуючи те, що суд своїм рішенням не може покладати на суб'єкт владних повноважень обов'язки, які не відносяться до компетенції даного суб'єкта владних повноважень згідно Конституції та законів України, вимоги про зобов'язання реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції здійснити реєстрацію за Малим приватним підприємством «Ларго» права власності на агропромисловий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Райполе, вулиця Садова, 1-а є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-2 в повному обсязі доведено правомірність та законність оскаржуваних рішень. За таких обставин підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства "Ларго" до відповідача-1 Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції, відповідача-2 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Жовтенко Дениса Сергійовича та відповідача-3 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про визнання неправомірними рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 18.11.2013 року Суддя І.В. Юхно В.М.Олійник О.В.Серьогіна І.В.Юхно