Рішення № 35395041, 22.11.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 415/3569/12

№ провадження 2/208/89/13

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4; відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом - Шевцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «Про поділ спільного майна подружжя», та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради «Про визнання правочину дійсним; поділ спільного майна подружжя з відступленням від засади рівності часток подружжя», -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд розділити спільне майно подружжя - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за ним та за відповідачкою, кожним, право власності на 1/2 частину вказаного майна. Водночас, просить стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що, спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була придбана ним та відповідачкою ОСОБА_3 у період шлюбу, відповідно до чого вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яку він просить поділити з урахуванням рівності часток кожного з подружжя.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги позивача визнала частково, а саме визнала позов в частині визнання за позивачем права власності на 1/6 частину спірної квартири.

Також, в ході розгляду справи відповідачка ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому, в остаточному варіанті (а.с.76-77) просить суд:

1. Визнати дійсним укладений 31.12.2004р. правочин - договір дарування грошових коштів у розмірі 8000 грн., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

2. Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 1/3 частину спірної квартири.

3. Визнати спільною сумісною власністю подружжя 2/3 частини спірної квартири.

4. В порядку поділу майна подружжя, відступити від засади рівності часток подружжя, та збільшити частку ОСОБА_3 до ? частин у праві спільної власності, визнавши за нею право власності на ? частину спірного майна.

5. Визнати в цілому за ОСОБА_3 право власності на 5/6 частин спірного майна.

6. Стягнути з позивача ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати у розмірі 1135 грн.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог відповідачка ОСОБА_3 посилається на те, що, у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, ними, 31.12.2004р. була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 21 644 грн. Разом з цим, для придбання спірної квартири між нею та її матір'ю - відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір дарування, за яким її матір подарувала їй особисто на придбання спірної квартири 8 000 грн., що, в свою чергу, є підставою для визнання за нею, на підставі ст.57 СК України, права особистої приватної власності на 1/3 частину спірної квартири. При цьому, враховуючи, що, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є 2/3 частини спірної квартири, просить суд відступити від засади рівності часток подружжя, та визнати за нею право спільної часткової власності у розмірі 3/4 часток спірного майна, враховуючи обставини, що мають істотне значення, а сем, те, що, позивач протягом подружнього життя зловживав спиртними напоями, грою у гральні автомати, практично не працював, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, брав кредити у банківських установах, а також, враховуючи те, що, з нею проживає їх з позивачем малолітній син, ОСОБА_7. Таким чином, враховуючи, що їй, на праві особистої приватної власності належить 1/3 частина спірної квартири, та, враховуючи, що, у разі відступлення від засади рівності часток подружжя її частка у спірному майні дорівнює 3/4 часткам спірного майна, просить суд визнати за нею в цілому право власності на 5/6 часток спірного майна. При цьому, на придбання спірного майна нею було отримано в кредит кошти у розмірі 14 500 грн., які вона сплачувала особисто, за допомогою її матері. Крім того, також просить суд на підставі ст.220 ЦК України визнати дійсним укладений 31.12.2004р. між нею та її матір'ю - відповідачкою ОСОБА_5 у вигляді розписки договір дарування грошових коштів у розмірі 8000 грн., враховуючи, що дарувальник ухилився від нотаріального посвідчення договору на час його укладання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також, суду зазначив, що, погашення кредиту здійснювалось за спільні кошти з сімейного бюджету.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги свого довірителя, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зустрічний позов визнав таким, що не підлягає задоволенню, через недоведеність відповідачем обставин, які є підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Відповідачка ОСОБА_3 підтримала зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги свого довірителя, посилаючись на обставини, викладені у зустрічному позові.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 позовні вимоги відповідачки ОСОБА_3 в частині визнання дійсним укладеного 31.12.2004р. між нею та відповідачкою ОСОБА_3 договору дарування грошових коштів у розмірі 8000 грн. визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом: Служби у справах дітей Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради Шевцова С.В. суду пояснила, що, при поділі спільного майна подружжя з урахуванням рівності часток кожного - права малолітнього сина сторін порушені не будуть.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що, вона є матір'ю позивача ОСОБА_1, і їй відомо, що, на час придбання спірної квартири і її син - позивач ОСОБА_1, і її невістка - відповідачка ОСОБА_3 обоє працювали, вели спільний бюджет. Яким чином була придбана спірна квартира - їй не відомо, але, коли син звернувся до неї про матеріальну допомогу, вона надала йому в борг 8 000 грн. Після придбання квартири син весь час працював, але на різних роботах. Вона з чоловіком весь час допомагали родині сина і коштами, і продуктами. Також допомагали утримувати онука. Про те, що матір невістки подарувала невістці кошти на придбання квартири - їй нічого відомо не було. Їй також відомо, що син з невісткою брали в кредит телевізор, холодильник, мікрохвильову піч.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що, вона є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_3, і їй відомо, що, при придбанні спірного майна їх з відповідачкою матір подарувала відповідачці 8 000 грн. на придбання цієї квартири, а інші кошти - 14 500 грн. відповідачка взяла в кредит. Позивач при цьому практично не працював, кошти витрачав на гральні автомати. При цьому він бив відповідачку, дитина утримувались на кошти матері.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що, з 2004р. вона мешкала по-сусідству разом із позивачем та відповідачкою за адресою: АДРЕСА_2. Їй відомо, що, позивач ОСОБА_1 любив випити, бив відповідачку, скандалив. Працював в м.Дніпропетровську, в м. Дніпродзержинську.

Вислухавши сторони та їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що, згідно свідоцтва про одруження, виданого Виконкомом Івашинівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.5), позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 уклали шлюб 15.11.2003р., який, рішенням суду від 21.07.2011р. було розірвано.

Згідно довідки, наданої 13.05.2011р. ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (а.с.7) та Договору купівлі-продажу квартири (а.с.26), 31.12.2004р., у період шлюбу, відповідачка ОСОБА_3 придбала на своє ім'я квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 21 644 грн.

Згідно кредитного договору № 014/3130/0617 від 29.12.2004р. (а.с.32), відповідачка ОСОБА_3, у період шлюбу, отримала в АППБ «Аваль» кредитні кошти у розмірі 14 500 грн. для використання на споживчі цілі.

Згідно Іпотечного договору № 014/08-02/560-04 від 31.12.2004р. (а.с.29-31), відповідачка ОСОБА_3, у період шлюбу, уклала іпотечний договір з АППБ «Аваль», предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про народження, виданого Заводськими відділом РАЦС Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області, сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно постанови № 05/07 від 08.02.2012р. комісії з питань захисту прав дитини виконкому Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради (а.с.25), даною комісією визначено спосіб та порядок участі позивача ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_7, а також встановлено, що, після розірвання шлюбу 21.07.2011р. малолітній ОСОБА_7 мешкає разом із матір'ю, яка перешкоджає батькові дитини спілкуватись із сином.

Як зазначено у розписці, наданої відповідачкою ОСОБА_3 (а.с.35), відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 подарувала своїй доньці - ОСОБА_3 8 000 грн. на придбання 31.12.2004р. двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено у розписці, наданої позивачем ОСОБА_1 (а.с.72), останній, 25.12.2004р. отримав від ОСОБА_8 8 000 грн. на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно квитанцій, наданих позивачем ОСОБА_1 (а.с.95,96, 140), останній, у січні, лютому, травні, жовтні, листопаді 2012р., лютому, березні, квітні, липні, серпні, вересні, жовтня 2013р. поштовим переказом надсилав кошти відповідачці ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина.

Згідно рішення суду, з 29.07.2013р. з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина, ОСОБА_7, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку позивача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

З вищенаведених обставин суд вбачає, що, придбавши у період шлюбу спірну квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, за адресою: АДРЕСА_1, сторони не мають можливості у досудовому порядку розділити спільне майно за взаємною згодою, при цьому, відповідачка ОСОБА_3 просить суд при поділі спільного майна подружжя відступити від засади рівності часток подружжя, а також визнати за нею право особистої приватної власності на 1/3 частину спірного майна.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, згідно ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги в частині визнання особистою приватною власністю відповідачки ОСОБА_3 1/3 частини спірної квартири, остання обґрунтовує тим, що, частково спірна квартира була придбана подружжям за кошти, які їй особисто подарувала її мати - відповідачка ОСОБА_5

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що, матеріали справи не містять письмових доказів тій обставині, що, отримані від матері кошти у сумі 8 000 грн. відповідачка ОСОБА_3 безпосередньо витратила саме на придбання спірної квартири.

Враховуючи відсутність доказів, підтверджуючих ту обставину, що спірна квартира була частково придбана на особисті кошти відповідача ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідача ОСОБА_3 в частині визнання її особистою приватною власністю 1/3 частини спірної квартири - є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог в частині відступлення від засади рівності часток подружжя, відповідачка ОСОБА_3 посилається на існування обставин, що мають істотне значення, а саме на те, що, позивач протягом подружнього життя зловживав спиртними напоями, грою у гральні автомати, практично не працював, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, брав кредити у банківських установах.

Відповідно до ч.2 ст.70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

При цьому, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять жодного допустимого та належного доказу тій обставині, що, позивач ОСОБА_1, на протязі усього часу подружнього життя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, або, в будь-який інший спосіб, своєю протиправною поведінкою завдавав шкоди родині.

При цьому, суд ставиться критично до пояснень свідка ОСОБА_10, враховуючи, що, остання є рідною сестрою відповідача ОСОБА_3, і джерелом її обізнаності є безпосередньо свідчення відповідача ОСОБА_3

Таким чином, відсутність доказів, підтверджуючих наявність обставин, що мають істотне значення, дає підстави суду дійти висновку, що, позовні вимоги відповідачки ОСОБА_3 в частині відступлення від засади рівності часток подружжя та визнання за нею права власності на ? частину спільного майна подружжя - є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно ч.3 ст.70 СК України, на яку в обгрунтування своїх позовних вимог посилається відповідачка ОСОБА_3, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається з матеріалів справи, аліменти з позивача ОСОБА_1 за рішенням суду від 28.10.2013р. стягуються з 29.07.2013р. у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

При цьому, матеріали справи містять квитанції, згідно яких позивач ОСОБА_1 у досудовому порядку у січні, лютому, травні, жовтні, листопаді 2012р., лютому, березні, квітні, липні, серпні, вересні, жовтні 2013р. поштовим переказом надсилав кошти відповідачці ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина, факт отримання яких в судовому засіданні відповідачка не заперечувала.

Доказів ухилення позивача ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання сина - матеріали справи не містять.

При цьому, на підтвердження тієї обставини, що, розмір аліментів, які відповідачка одержує на утримання сина, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, відповідачка надала суду копію медичної картки дитини (а.с.133-139), із записів якої не можливо встановити, що, дитина потребує постійного медичного лікування, або постійного медичного догляду, і розмір аліментів, які сплачує позивач, є недостатнім для забезпечення лікування дитини, або її фізичного та духовного розвитку.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи відсутність обставин, які б свідчили, що розмір аліментів, які одержує відповідачка ОСОБА_3 є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування малолітнього ОСОБА_7, суд, приймаючи до уваги також відсутність доказів, що свідчать про несумлінне ставлення та виконання позивачем ОСОБА_1 свого батьківського обов'язку щодо утримання сина, приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідачки ОСОБА_3 в частині відступлення від засади рівності часток подружжя та визнання за нею права власності на ? частину спільного майна подружжя.

При цьому, згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договору, щодо здійснення дружиною, або чоловіком права особистої приватної власності, жодна зі сторін суду не надала.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять доказів тій обставині, що, під час перебування у шлюбі, повернення кредитних коштів здійснювалось відповідачем ОСОБА_3 не за рахунок сімейного бюджету, а за рахунок особистих коштів відповідача.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що, обставини, передбачені ч.2, 3 ст.70 СК України - судом в ході розгляду справи не встановлені, і, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя з визначенням рівних часток кожного - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи, що, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку, що, зустрічні позовні вимоги відповідачки ОСОБА_3 в частині поділу спільного майна подружжя задоволенню не підлягають через недоведеність відповідачкою тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Щодо позовних вимог відповідачки ОСОБА_3 в частині визнання дійсним укладеного між нею та ОСОБА_5 договору дарування грошових коштів у розмірі 8000 грн. - суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.719 ЦК України, договір дарування може укладатись в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. При цьому, форма договору дарування визначається у залежності від виду майна, що є предметом договору дарування.

Відповідно до ч.5 ст.719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять доказів тій обставині, що, на час укладання зазначеного відповідачем ОСОБА_3 договору дарування, вказаний договір, відповідно до його предмету, підлягав нотаріальному посвідченню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги відповідачки ОСОБА_3 в частині визнання дійсним на підставі ст.220 ЦК України укладеного між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору дарування грошових коштів у розмірі 8000 грн. - є безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1, суд вважає необхідним, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_3 понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 450,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3-5, 10, 15, 60, 110, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 57-72 СК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «Про поділ спільного майна подружжя» - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2:

- 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. - судовий збір.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради «Про визнання правочину дійсним; поділ спільного майна подружжя з відступленням від засади рівності часток подружжя» - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.