Рішення № 35394811, 12.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19015/13 12.11.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс

"Максимум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон маркет"

про стягнення 5907,60 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Скотніцька Т.В. (дов. № 23-09/13 від 23.06.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон маркет" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 5907,60 грн. за договором поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року, з яких 5730, 21 грн. основного боргу, 46, 24 грн. пені, 131, 04 грн. 40% процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19015/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

12.10.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 12.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовим повідомленням № 00133092, 04522769, згідно яких відповідач отримав ухвалу суду 07-08.10.13 року.

Представником позивача на вимогу ухвали суду надано оригінали документів копії яких додані до матеріалів справи для огляду судом в судовому засіданні.

Представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в яких просить суд зменшити позовні вимоги з 5907, 60 грн. до 5739, 00 грн. Відповідно ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, з огляду на що розгляд справи проходить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.11.2013 року.

Представником позивача подано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2012 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач зобов'язується в порядку та на умовах визначених в договорі, згідно заявок-замовлень покупця передати у власність відповідача товар зазначений у п.1.2. договору, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах визначених в договорі прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2. договору товарна накладна, податкова накладна та копії сертифікатів відповідності та/або свідоцтв про визнання, які згідно чинному законодавству України необхідно передавати відповідачу, надаються на кожну партію відвантаженого товару.

Пунктом 5.1. договору зазначено, що розрахунок за товар, що поставляється здійснюється не пізніше тридцяти днів з моменту поставки товару відповідачу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу позивача.

Відповідно п. 5.4. договору, за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, відповідач зобов'язаний сплатити 40% річних (0,1 % в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно п. 5.5. договору, при надходженні оплати від відповідача, у першу чергу, відбувається погашення заборгованості за попередню поставку товару, незалежно від того, яке призначення платежу вказано відповідачем, таким чином, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу послідовно.

Відповідно п. 8.2. договору, при порушенні строків оплати за поставлений товар, відповідач, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не пізніше подвійної облікової ставки НБУ України за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних № 351 від 15.04.2013 року, № 355 від 17.06.2013 року, № 356 від 17.06.2013 року відповідачу було поставлено товар на загальною вартістю - 6730,72 грн.

Відповідачем було частково сплачено за поставлений товар грошові кошти, а саме частково сплачені грошові кошти за видатковою накладною № 351 від 15.04.2013 року у розмірі 1000, 00 грн., відповідно тверджень позивача у позовній заяві. Враховуючи часткову оплату за поставлений товар, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 5730, 32 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 131, 04 грн. 40% річних за користування чужими грошовими коштами та 46, 24 грн. пені за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Позивач направив відповідачу лист-вимогу 01.07.2013 року, в якій вимагав протягом 7 календарних днів оплатити суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1645, 91 грн. за поставлений товар за видатковою накладною № 351 від 15.04.2013 року. Відповіді на зазначений лист-вимогу позивачем або відповідачем суду надано не було, грошові кошти за твердженням відповідача та позивача перераховані були у розмірі 1000, 00 грн.

В судовому засіданні представником позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог, в яких просить суд зменшити позовні вимоги з 5907, 60 грн. до 5739, 00 грн. Судом було прийнято до розгляду зазначену заяву в порядку ст. 22 ГПК України та визначено, що розгляд справи проходить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.11.2013 року.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року на момент подання позову (09.09.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 4896, 72 грн. згідно видаткових накладних № 355 від 17.06.2013 року, № 356 від 17.06.2013 року.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 4896, 72 грн. Таким чином, позивачем умови договору поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4896, 72 грн. Отже, станом на момент вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 4896, 72 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 4896, 72 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № СУАО-00142 від 21.11.2012 року в сумі 4896, 72 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 5.1. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 4896, 72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 40 процентів річних за період з 17.07.2013 року по 11.11.2013 року в розмірі 633, 22 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно п. 5.4. договору, за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, відповідач зобов'язаний сплатити 40% річних (0,1 % в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 40 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 40 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 17.07.2013 року по 11.11.2013 року в розмірі 209, 41 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно п. 8.2. договору, при порушенні строків оплати за поставлений товар, відповідач, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не пізніше подвійної облікової ставки НБУ України за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 209, 41 грн. у відповідності до п. 8.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон маркет" (01015, м. Київ, вул.. Цитадельна, буд. 4/8, код ЄДРПОУ - 38389836; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Альянс "Максимум" (04073, м. Київ, вул.. Фрунзе, буд. 160, каб. 11 , код ЄДРПОУ - 38323103) 4896 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 72 коп. основного боргу, 209 (двісті дев'ять) грн.. 41 коп. пені, 633 (шістсот тридцять три) грн. 22 коп. 40 % річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко