Постанова № 35394755, 07.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5714/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі судового засідання - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Голобородько О.П.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправним наказу, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Емс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005612202/347 від 03.09.2013 року, визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ №369 від 01.08.2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕМС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року".

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено Акт №1113/16-03-02-12/32802600 від 14.08.2013 року, Кременчуцькою ОДПІ була проведена з порушенням ст..78,79 Податкового кодексу України в силу відсутності підстав для її проведення. Відповідачем на адресу позивача не було направлено письмового запиту з питань отримання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин ТОВ "ЕМС" з ПП Компанія "Агріс", як те передбачено вищевказаними статтями. Таким чином у Кременчуцької ОДПІ були відсутні підстави для проведення спірної перевірки. Крім того, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1113/16-03-02-12/32802600 від 17.08.2013 року щодо порушення ТОВ "ЕМС" ст.198, 201 Податкового кодексу України, ст.203,228,215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 33 000 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ПП Компанія "Агріс". Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами, зроблені з перевищенням службових повноважень перевіряючих. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані послуги були використані у господарській діяльності позивача. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків та відсутності залежності права на формування податкового кредиту платника від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентом. Відтак, оскільки в діях ТОВ "ЕМС" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляд справи надав додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій у жовтні 2012 року, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджувала про те, що діяльність контрагента позивача, ПП Компанія "Агріс", має фіктивний характер, правочини за його участі не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Перевіркою вказаного контрагента, за результатами якої складено Акт №4950/22-209/37667103 від 23.11.2012 року, встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків, внаслідок чого даним платником було безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит за липень - вересень 2012 року. На думку податкового органу, угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, є фіктивними, в силу відсутності в останнього можливості виконання своїх договірних зобов'язань та відсутності його за місцезнаходженням. З приводу тверджень про незаконність проведення перевірки позивача, представник відповідача наполягала на тому, що відповідачем було виконано вимоги ст.ст.78,79 Податкового кодексу України, направлено запит на адресу позивача щодо надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин ТОВ "ЕМС" з ПП Компанія "Агріс". У зв'язку з неотриманням від ТОВ "ЕМС" необхідних пояснень та документів Кременчуцькою ОДПІ було проведено спірну перевірку. З огляду на вказане, на думку податкового органу, позивачем у жовтні 2012 року безпідставно віднесено до суми податкового кредиту кошти в сумі 33 000 грн., спрямовані на оплату послуг, які в реальності не придбавались у ПП Компанія "Агріс" . Як на думку відповідача, спірна перевірка ТОВ "ЕМС" проведена на підставі та в межах закону, відтак наказ Кременчуцької ОДПІ №369 від 01.08.2013 року є правомірний. Встановлені у ході перевірок факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "ЕМС" (ідентифікаційний код - 32802600 ) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 30.12.2003 року. ( а.с.12)

Позивач перебуває на податковому обліку з 14.01.2004 року за № 6998, зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.01.2004 року, свідоцтво №100100244 від 22.04.2008 року. (а.с.14-15 ).

Згідно реєстраційних документів, видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є 43.21 електромонтажні роботи, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням. (а.с.13)

У ході розгляду справи судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЕМС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт №1113/16-03-02-12/32802600 від 14.08.2013 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ "ЕМС" ст.198, 201 Податкового кодексу України, ст..215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000 грн. ( а.с.114-119 )

На підставі означеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0005612202/347 від 03.09.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 000 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 16 500 грн. (а.с.29 )

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Вважаючи вищевказану перевірку безпідставною та протиправною, не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005612202/347 від 03.09.2013 року, визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ №369 від 01.08.2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕМС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року".

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним позовним вимогам з точки зору наведених критеріїв правомірності рішень і дій суб'єкта владних повноважень, суд приходить до наступних висновків.

Заявляючи позовну вимогу про визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ № 369 від 01.08.2013 року про проведення перевірки ТОВ «ЕМС», позивач стверджував, що податковий орган не мав права на проведення такої перевірки, оскільки нормативної підставою для її проведення визначив ненадання платником відповіді на запит податкового органу, а такий запит до позивача не направлявся.

У ході судового розгляду під час перевірки такого твердження і правомірності підстав проведення перевірки взагалі, суд встановив таке.

У тексті Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ не вказано підстав її проведення, мається лише посилання на наказ № 369 та п. 78.1.1 ПК України.

Вказаний пункт 78.1.1 ПК України визначає, що документальна позапланова перевірка, зокрема, може бути проведена у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому отримання такого запиту позивач заперечував.

Представник Кременчуцької ОДПІ з даного приводу надала пояснення, що запит платнику про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Компанія «Агріс», датований 14.12.2012 року, був отриманий особисто директором ТОВ «ЕМС» 17.12.2012 року. Копію даного запиту надав суду (а.с.113).

У свою чергу представник позивача пояснив, що даний запит не стосується перевірки, що оформлена актом від 14.08.13 року і наслідки та процедура якої оскаржуються. Не заперечуючи отримання платником запиту від 14.12.2012 року, представник позивача повідомив, що на цей запит платником була надана відповідь. Незважаючи на це, Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову перевірку з тих же підстав, передбачених п. 78.1.1 ПК України, результати якої були оформлені Актом перевірки від 11.02.2013 року. Таким чином, навіть якщо вважати, що відповідь на запит від 14.12.2013 року не була надана, право бо ж підставу на перевірку податковий орган використав у лютому 2013 року.

У зв'язку із викладеним судом було витребувано документи та пояснення щодо підстав проведення Кременчуцькою ОДПІ позапланової перевірки ТОВ «ЕМС» у лютому 2013 року.

На ухвалу суду про витребування відповідних доказів Кременчуцька ОДПІ повідомила, що перевірка у лютому 2013 року, наслідки якої оформлені актом від 11.02.2013 року, проведена була у зв'язку із відсутністю відповіді на запит до ТОВ «ЕМС» про надання пояснення та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Компанія «Агріс», датований 23.01.2013 року, що був отриманий представником ТОВ «ЕМС».

Надаючи правову оцінку таким обставинам, суд зазначає наступне.

14.12.2013 року Кременчуцька ОДПІ направила ТОВ «ЕМС» запит про надання пояснення та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Компанія «Агріс» за липень, серпень, вересень 2012 року на суму ПДВ 73 323,02 грн.(а.с.113).

28.12.2013 року з дотримання 10-денного строку ТОВ «ЕМС» направило відповідь на вказаний запит разом із документами про господарські операції (а.с.190).

Однак жодних подальших дій податковий орган не вчинив. Суду не надано ні пояснень, ні жодних документів про те, яким чином було надано оцінку відповіді на запит і які рішення прийняті.

Після цього, 23.01.2013 року Кременчуцькою ОДПІ було направлено ТОВ «ЕМС» повторно запит абсолютно аналогічного змісту про надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП «Компанія «Агріс» за той же період: липень-вересень2012 року (а.с.177).

Причин повторного направлення запиту представник відповідача пояснити не зміг.

На цей запит від 23.01.2013 року ТОВ «ЕМС» було надано відповідь Кременчуцькій ОДПІ 04.02.2013 року: пояснення та додані господарські документи (а.с.178).

Незважаючи на те, що платник відповідь на запит: пояснення та документальне підтвердження, надав, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕМС» (акт від 11.02.2013) по взаємовідносинам з ПП «Компанія «Агріс» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року.

Дана перевірка та прийняті за її наслідками рішення є предметом окремого судового спору та не розглядаються в рамках даної адміністративної справи.

Після проведення перевірки у лютому, через 8 місяців після направлення ТОВ «ЕМС» запиту, після того, як вже була проведена позапланова перевірка у лютому місяці 2013 року, Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення про проведення ще однієї перевірки взаємовідносин тих же контрагентів за жовтень 2012 року. При цьому при винесенні наказу про проведення перевірки податковий орган керувався тим же п. 78.1.1 ПК України, хоча і пояснення на запит, і документальне підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ЕМС» було надано і до того ж з дотриманням передбаченого строку.

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність наказу Кременчуцької ОДПІ від 01.08.2013 року № 369.

Така протиправність випливає з, по-перше, відсутності підстав для її проведення: платник надав пояснення та відповідь на запит податкового органу, а тому п. 78.1.1 ПК України не підлягав до застосування.

По-друге, після направлення двох ідентичних запитів про надання пояснень у грудні 2012 року та січні 2013 року, Кременчуцька ОДПІ вже реалізувала своє право на проведення позапланової перевірки з питань, порушених у цих запитах. Суд критично сприймає твердження представника відповідача про те, що після направлення запиту, відповідь на який не влаштовує податковий орган, останній не обмежений у строках проведення позапланової перевірки з підстав ненадання пояснень на цей запит. Так, законодавче обмеження таких строків відсутнє. Однак проведення перевірки через 8 місяців після направлення запиту, на який до того ж була надана відповідь, суперечить, як на думку суду, принципам обґрунтованоcті, добросовісності, розсудливості та своєчасно, про які йдеться у вже згаданій ст. 2 КАСУ.

Тому суд приходить до необхідності задоволення досліджуваної позовної вимоги та визнає протиправним наказ Кременчуцької ОДПІ від 01.08.2013 року № 369 про проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕМС».

При цьому суд не вважає за необхідне скасування даного наказу, оскільки на момент розгляду спору він вже є реалізованим та його дія в часі вичерпана, тому скасування наказу не змінить прав та обов'язків позивача і для захисту порушеного права достатньо визнання протиправності наказу.

Перевіряючи у ході судового розгляду законність підстав та процедури проведення перевірки, суд, з-поміж іншого, прийшов до висновку про незаконність дій Кременчуцької ОДПІ при власне проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕМС».

Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.78.4 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.79.2 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У даному разі рішення (наказ № 369 від 01.08.2013 року) про проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕМС» не було жодним чином доведено до платника податків. Доказів його вручення чи навіть направлення платнику, податковий орган суду не надав.

Аналогічно не було суду надано доказів вручення платнику або ж направлення рекомендованим листом повідомлення про проведення позапланової перевірки.

Представник відповідача пояснювала, а також у Акті перевірки від 14.08.2013 року мається посилання про те, що наказ та повідомлення були направлені платнику поштою 01.08.2013 року. Доказів такого відправлення не надано. Однак при цьому наказ і повідомлення датовані 01.08.2013 року. Таким чином вказані документи не могли бути направлені раніше цієї дати, 01.08.13 року. В наказі про проведення перевірки строк її проведення визначений з 01.08.13 по 07.08.13. За змістом Акту перевірку розпочато в той же день - 01.08.2013 року. Позивач пояснив, що дане відправлення отримав 05.08.2013 року. Відтак Кременчуцька ОДПІ завідомо проводила перевірку таким чином, що до її початку платник не міг отримати ні наказу, ні повідомлення про початок перевірки.

Тому суд приходить до однозначного висновку про те, що такі дії податкового органу порушили права платника приймати участь у перевірці, надати свої пояснення та підтверджуючі документи.

Крім того, перевірка була проведена Кременчуцькою ОДПІ з порушенням законодавчо встановленого строку.

Так, за змістом Акту, перевірка проводилася з 01.08.2013 року по 14.08.2013 року (а.с.114), хоча у примірнику Акту, направленому позивачу взагалі вказаний період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року ( а.с.19).

Як вже зазначалося, в наказі про проведення перевірки строк її проведення визначений з 01.08.13 по 07.08.13.

Відповідно до п. 82.1 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

В даному разі перевірка проводилася 14 днів. Доказів наявності рішень про продовження строку її проведення суду не надано та представником відповідача повідомлено про відсутність таких рішень.

Представник відповідача намагалася пояснити суду, що до строку проведення перевірки було помилково включено час, затрачений на складення Акту.

Таке твердження суд сприймає критично, оскільки відповідно до п. 86.4. ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою ОДПІ було перевищено встановлений Наказом №369 від 01.08.2013 року строк проведення спірної перевірки ТОВ "ЕМС".

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту права, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Керуючись даною нормою, суд з метою належного захисту порушеного права ТОВ "ЕМС" виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕМС», яка оформлена Актом перевірки від 14.08.2013 року.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності критеріям, визначеним ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

По-перше, протиправність його випливає з незаконності наказу про проведення відповідної перевірки та допущених при проведенні перевірки протиправних дій податкового органу, про які йшлося вище. Це вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є документом з правовими дефектами, що не можуть бути усунуті, прийняте воно не у порядку, не у спосіб та не на підставі норм законодавства України, тобто, всупереч ст. 19 Конституції України.

По-друге, суд надав оцінку висновкам податкового органу про порушення позивачем матеріального права - відповідного податкового законодавства.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.198,201 Податкового кодексу України, ст.215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000 грн.

Такі порушення, за змістом Акту, були допущені внаслідок безпідставного формування сум податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ПП «Компанія «Агріс» за договорами субпідрядних будівельних робіт, які ТОВ «ЕМС» замовляло вказаному контрагенту у ході виконання замовлених йому будівельних робіт іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "ЕМС" фактично не здійснювало придбання послуг у ПП Компанія "Агріс", оскільки, на думку контролюючого органу, такі послуги фактично контрагентом позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності останнього, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у періоді, що перевірявся, між ТОВ "ЕМС" (Замовник) та ПП Компанія "Агріс" (Підрядник) договору №03/01 від 03.01.2012 року, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується якісно та у встановлений термін виконати перелічені додатками до договору роботи, а саме монтаж, ремонт і налагодження електрообладнання, з визначенням вартості робіт в загальній сумі 500 000 грн. (а.с.35-42 ).

Обидва підприємства мають належний обсяг дієздатності: ліцензовані державою на відповідну діяльність, мали статус платників ПДВ на час угоди.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду листи - запити, схеми електрообладнання, акти приймання - передачі виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень, довідки вартості виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації (а.с.43-75, 128-152 )

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Представником позивача надано пояснення щодо використання позивачем отриманих від ПП Компанія "Агріс" послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, було зазначено, що вказані послуги були використані з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед Замовниками - ВАТ "Крюківський вагонобудівельний завод" та ТОВ "АКБ - Лінк", на підставі договорів підряду №2910/082015 від 16.12.2010 року та № 12/03 від 12.03.2012 року відповідно. (а.с.97-106) На підтвердження означеного суду надано акти виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень. (а.с. 84-96)

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що ПП Компанія "Агріс" не може виконувати своїх договірних зобов'язань, оскільки не знаходиться за юридичною адресою. У матеріалах справи відсутні докази про внесення до ЄДР відповідних записів щодо місцезнаходження контрагента.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у жовтні 2012 року сформовано за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; послуги, в ціні яких ТОВ "ЕМС" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ПП Компанія "Агріс" , подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд критично оцінює твердження податкового органу про те, що укладені позивачем за участі означеного контрагента правочини знайшли своє відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угоди, відтак вони не створюють жодних правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Такі висновки не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "ЕМС" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь - які рішення суду про визнання укладених за участі ПП Компанія "Агріс" договорів нікчемними, відтак, лише на підставі доводів податкового органу про порушення контрагентом податкового законодавства , не можливо робити висновок про їх нікчемність.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Такої відсутності податковим органом не доведено й навіть не перевірено. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП «Компанія «Агріс» має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом вимоги та має документальне підтвердження сформованих сум податкового кредиту за жовтень 2012 року.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин ) не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин ) та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили й не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірності дій щодо проведення спірної перевірки, прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Наказ Кременчуцької ОДПІ № 369 від 01.08.2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕМС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року" - визнати протиправним.

Визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕМС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, наслідки якої оформлені Актом перевірки від 14.08.2013 року.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0005612202/347 від 03.09.2013 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ЕМС" витрати зі сплати судового збору у сумі 495,0 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков